Ремесло, промисли

1. Бондарство – один з видів українських народних промислів, що вимагає досконалої техніки та інструменту при виготовленні дерев’яних бочок, відер, шапликів тощо.

2. Борті – вирубані у дереві й природні гнізда (вулики) для бджіл, назва походить від старослов^’янського «борть» – вулик у дуплі дерева.

3. Бортники – люди, що займалися бджільництвом.

4. Бортництво – масовий вид селянського бджоляного промислу, нині бджолярство.

5. Бортяниці – комори для меду за часів Київської Русі.

6. Гаптування – вишивання шовковими, вкритими тонким шаром золота або срібла нитками; річ, виготовлена таким способом.

7. Гутництво – виготовлення виробів із скла, стародавній промисел українців.

8. Золотарство – обробка благородних металів (золота, срібла).

9. Кам’яносечці – давньоруські скульптори, що творили орнаментальний та зооморфний рельєф, архітектурні деталі та оздоби.

10. Коваль – майстер, який куванням обробляє метал, виковує металеві речі.

11. Ковальство – ремесло, фах коваля.

12. Колодій – майстер з виготовлення коліс, колісник.

13. Лимар – майстер, що виготовляє ремінну збрую із шкури-сириці.

14. Лимарщина – шкура-сириця, яка йшла на виготовлення сідел, шлей, вуздечок для коней.

15. Ложкарство – деревообробний промисел з виготовлення ложок, пізніше тарілок та мисок. окрема галузь українського декоративно-ужиткового мистецтва.

16. Матриця – штамп із витисненим у ньому заглибленням, яке точно відповідає формі оброблюваної деталі з металу.

17. Ремесло – дрібне виробництво ужиткових та мистецьких творів, основою яких є переважно ручна техніка без виробничого поділу праці.

18. Ремісники вотчинні – ремісники, що перебували у феодальній залежності від князя, боярина, церкви.

19. Ремісники посадські – вільні міські мешканці.

20. Рядки – найпростіший і найпоширеніший ткацький узор у вигляді діагональних смуг правого або лівого напрямку.

21. Сагайдачник – ремісник, що виготовляє сагайдаки, або той, що носить сагайдаки.

22. Стельмаство – один із найдавніших видів народного ремесла: виготовлення возів, саней та деталей до них.

23. Столяр – фахівець з обробки деревини і виготовлення виробів з неї.

24. Ткаля – майстриня, яка виготовляє тканини на ткацькому верстаті.

25. Ткацтво (ткання) – виготовлення тканин на ткацькому верстаті, відоме з часів неоліту (ручне ткацтво). Механічне ткацтво відоме з кінця XVIII ст., коли було створено механічний ткацький верстат.

26. Цех – об’єднання ремісників – основна форма організації виробництва в середні віки в країнах Європи, характерна і для України.

27. Цехмістер (цех майстер) – староста цеху, що стежив за дотриманням статуту, розпорядком роботи і виробничим процесом.

28. Ювелір – майстер з виготовлення художніх виробів, прикрас тощо з коштовних металів та каміння.

Театр

1. Актор – виконавець ролей у театральних виставах, у кіно, на телебаченні.

2. Балет – вид театрального мистецтва, що поєднує танець, музику й драматургічний задум. Театральна вистава, сюжет якої розкривається засобами танцю, міміки, музики; музичний твір, що призначений для такої вистави. Колектив артистів, які виконують таку виставу.

3. Бенефіс – вистава в театрі на честь одного з її учасників.

4. «Березіль» – український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 р. у Києві й переведений у 1926 р. до Харкова. Унікальне явище театрального мистецтва. Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період – філософським. Заснований як Мистецьке об’єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), біля 400 акторів та співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у т.ч. й т.зв. «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів. Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала своє особливе завдання і займалася пошуковою роботою в різних галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі 477», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). Театр також видавав журнал «Барикади театру». «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, у якому променіли молоді таланти А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, Й. Гірняк, В. Чистякова, Л. Сердюк, Д. Антонович, І. Мар’яненко, Ф. Радчук та інші. Художнє керівництво «Березілю» декларувало свою творчу радянську програму, проголошувало боротьбу проти теорії «мистецтва для мистецтва», розважальності, рутини й штампу в театрі. «Березіль» зосередив творчі зусилля на пошуку нових сценічних засобів. На відміну від «реалістичного» театру (ідеї якого сповідував Гнат Юра), Курбас еволюціонує у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Він робить наголос на використанні простих декорацій, на ощадливості в коштах, ерудиції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер уникає вторинності і не бажає звертатися до російських переспівів західної культури. У 1933 р. після арешту Л. Курбаса театр було закрито, а акторський колектив долучився до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка, керівником якого став М. Крушельницький. Нині Харківський український академічний драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка. Зараз назву «Березіль» носить мала сцена цього театру.

5. Вертеп (з грец. – печера, в якій народився Ісус.) – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, короткі вистави пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом.

6. Драма – літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу, призначений, як правило, для сценічного втілення.

7. Завіса – рухома заслона, що відокремлює сцену від зали для глядачів.

8. Комедія – драматичний твір із жвавим сюжетом гумористичного або сатиричного характеру.

9. Опера – вокально-інструментальний музичний сценічний твір, в якому поєднуються музика і драматична дія.

10. Оперета – музичний сценічний твір розважального характеру.

11. П’єса – драматичний твір, призначений зазвичай для постановки на сцені, також – невеликий музичний твір.

12. Падуга – верхня допоміжна декорація, якою маскують від глядача механізм верхньої частини сцени.

13. Пантоміма – німа вистава, де зміст передається за допомогою рухів, жестів та міміки.

14. Парафраза – музична п’єса у формі фантазії на теми (мелодії) з іншого твору.

15. Підтекст (у театрі) – внутрішній зміст сцени, який не розкривається безпосередньо в діалозі.

16. Прем’єра – перша вистава п’єси в театрі або концертній програмі.

17. Театр – вид мистецтва, що відображається в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами; також – установа, що проводить сценічну діяльність.

18. Трагедія – драматичний твір, що відзначається гостротою і непримиренністю конфліктів, як особистісних так і соціальних, і закінчується зазвичай загибеллю героя.

19. Увертюра – оркестрова п’єса, що є вступом до опери, балету, драми, фільму тощо.

20. Фарс – у бурлескному театрі XV-XIX ст. – беззмістовне, а часом і непристойне комедійне видовисько; грубий жарт, блазенська витівка.

21. Феєрія – театральна або циркова вистава з казковим сюжетом і широким використанням сценічних ефектів і трюків; незвичайне, фантастичне видовище.

22. Цирк – вид театрального мистецтва, включає клоунаду, акробатику, жонглювання, та інші екстремальні жанри.

23. Ява – частина дії драматичного твору, в якій склад виконавців залишається незмінним.