- •Україна
- •Навчально-методичне видання Історія української культури. Словник-довідник
- •І. Загальні положення
- •Організація навчального процесу орієнтовна структура змісту навчальної дисципліни
- •Та орієнтовний розподіл навчального часу, год.
- •Модуль і. Стародавня та середньовічна історія української культури Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з і модуля
- •Модуль іі.
- •Українська культура
- •Нового та новітнього часу
- •Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з іі модуля
- •Алфавітний термінологічний словник а
- •Тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
- •Творчі об’єднання, організації, течії
- •Найвизначніші твори, книги
- •Література
- •Ремесло, промисли
- •Образотворче мистецтво
- •Музика, пісні, танець
- •Архітектура
- •Релігії
- •Церковно-християнська термінологія
- •Народна обрядовість, фольклор
- •Археологічні культури
- •Козацька символіка
- •Язичництво та східнослов’янська міфологія
- •Найвідоміші образи української міфології
- •Головні східнослов’янські боги
- •Історико-етнографічне районування України та етнографічні групи українського народу
- •Іменний покажчик видатні діячі
- •Культурно-історичні пам’ятки україни
- •Архітектурні пам’ятки України Стародавня архітектура
- •Середньовічна архітектура
- •Ренесанс
- •Фортеці та замки
- •Класицизм
- •XX століття
- •Сучасність, ххі століття
- •Народна архітектура
- •Видатні українські архітектори:
- •Українське образотворче мистецтво
- •Українське малярство. Іконопис
- •Світський портрет
- •Живопис хіх століття
- •Живопис хх століття
- •Народний живопис
- •Українська графіка Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI–XII ст. Дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки
- •Видатні українські гравери:
- •Українська скульптура
Тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
Ампір – стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-вжитковому), що виник у Франції на поч. ХІХ ст. Характеризується суворими монументальними формами й зверненням до давньоримських та давньоєгипетських декоративних деталей.
Бароко (від італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль у європейському мистецтві кінця XVI – середини XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу. Характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю. Батьківщина бароко – Італія, де у визначних мистецьких центрах (Римі, Мантуї, найменше у Венеції і Флоренції) виробили перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
Готика (від італ. gotico – готи). Готичний стиль – це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою XII і XVI ст.). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».
Еклектизм – стиль в архітектурітаживописі, що передбачає поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів в архітектурі та художній промисловостіХІХст.)
Експресіонізм (від франц. expression – вираження, виразність) – літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ ст. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі, німецькомовної Швейцарії.
Імпресіонізм (від франц. impression – враження) – художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія, у живописі, а також в літературі та музиці – котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині ХІХ ст. у Франції. Засновники імпресіонізму – як і символізму та експресіонізму – діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла – проте на відміну від неокласицизму не зобов’язувалися об’єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього.
Класицизм (англ. classicism, від лат. сlassicus – зразковий) – напрям в європейській літературі та мистецтві, який наслідував античні зразки в літературі і мистецтві. Уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний усім європейським літературам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст.
Неоготика або псевдоготика – (тобто нова або ж псевдо готика) – напрямок в архітектурі, що сполучає елементи готики з класицизмом.
Неокласицизм (від грецьк. nέος – молодий, новий і лат. classicus – зразковий) – загальна назва ряду художніх течій ІІ пол. ХІХ-ХХ ст., які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого».
Романтизм – напрям у європейському мистецтві й літературі, який виник наприкінці XVIII – на початку XIX ст.; його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народно-поетичні теми. Художній метод мистецтва й літератури, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини.
Символізм (фр. symbolisme, з грец. симболон – знак, ознака, прикмета, символ) – літературно-мистецький напрям кінця ХІХ – початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ – таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією установою поетика символізму вирізнялася глибоким культом «слова, як такого» («світ слова»), великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.
Футуризм – стилістичний напрям у літературі й мистецтві поч. ХХ ст.