- •50. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •51. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •52.Функція планування.
- •54. Контрольна функція державного управління.
- •55. Система методів державного регулювання економіки.
- •56. Правові та адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •57. Економічні методи державного регулювання економіки.
- •58. Сутність економічного розвитку. Його відмінність від категорії «економічне зростання». Геометричні моделі економічного розвитку.
- •59. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
- •60. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.
- •61. Сутність та передумови посткейнсіанських моделей економічного розвитку. Основні положення моделі економічного зростання Дж.Робінсон.
- •62. Сутність та передумови неокласичних моделей економічного зростання. Формалізація моделі р.Солоу. «Золоте правило» нагромадження.
- •63. Основні положення моделей економічного розвитку країн, що розвиваються.
- •64. Сутність інституціональної теорії розвитку.
- •65.Концепція ендогенного впливу нтп на економічний розвиток. Модель п.Ромера.
- •66. Основні підходи до виокремлення етапів економічного розвитку. Можливості їх поєднання.
- •67. Сутність стратегічної мети економічного розвитку України. Основні напрямки змін.
- •68. Основні показники розвитку регіональної економіки та їх зміст.
- •69. Валовий регіональний продукт як узагальнюючий показник економічного і соціального розвитку регіону.
- •70. Фінансова база регіонів та її склад.
- •71. Сутність механізму міжбюджетних трансфертів.
- •72. Інвестиційний потенціал та об’єкти інвестиційної діяльності в регіоні.
- •75. Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його складові.
- •76. Сутність і функції соціально-економічного прогнозування.
- •77. Принципи соціально-економічного прогнозування.
- •78. Класифікація соціально-економічних прогнозів.
- •79. Класифікація методів прогнозування.
71. Сутність механізму міжбюджетних трансфертів.
В період економічної трансформації, що характерний у даний час для України, особлива увага приділяється питанням організації міжбюджетних відносин в умовах ринкової економіки. Причиною цього є схильність до бюджетних криз, що впливають на соціально-економічне становище в країні. Розуміння цього взаємозв'язку викликає необхідність виявлення напрямків вдосконалювання механізму організації бюджетного регулювання в системі відносин між бюджетами з метою економічної стабілізації в державі.
Регулювання розвитку територій на основі використання механізму фінансового вирівнювання відбувається, у першу чергу, шляхом надання цільових міжбюджетних трансфертів, а саме субвенцій на виконання інвестиційних проектів, що має на меті розбудову місцевої соціально–економічної інфраструктури. Утім, не можна однозначно розмежувати міжбюджетні трансферти за їх функціональним призначенням: фінансового забезпечення або фінансового регулювання. Одні й ті ж міжбюджетні трансферти одночасно виконують функцію забезпечення діяльності органів управління і впливають на соціально–економічний розвиток певної території. Це відбувається шляхом прямого та опосередкованого впливу на стан місцевої економіки як державного, так і приватного її секторів. Всі бюджетні трансферти поділяються на дві групи в залежності від цільового спрямування коштів: 1) поточні; 2) капітальні. До поточних офіційних трансфертів належать грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при недостатності доходних джерел, т.б. метою надання поточних офіційних трансфертів є збалансування даних бюджетів. На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. В залежності від джерел одержання офіційні трансферти поділяються на: офіційні трансферти від органів державного управління; офіційні трансферти одержані ізза кордону; офіційні трансферти з недержавних джерел. Найбільш розповсюдженими видами бюджетних трансфертів є дотації і субвенції.
Систему міжбюджетних трансфертів реалізують у бюджетній системі України в такий спосіб. З Державного бюджету України в бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей і районів, районів у містах і бюджети місцевого самоврядування передають частину доходів у вигляді дотацій і субвенцій. Крім того, застосовують також зворотне передавання коштів, а саме до Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих бюджетів із бюджетів нижчого рівня. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюджету до Державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про Держбюджет.
Розміри таких міжбюджетних трансфертів визначають за допомогою фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Затверджує їх Верховна Рада України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
З метою раціоналізації видатків та підвищення контролю за використанням переданих з державного бюджету коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів у структурі трансфертів має зрости питома вага субвенцій як цільових коштів, використання яких пов’язане з необхідністю фінансування конкретних об’єктів, пріоритетних у поточному бюджетному році, причому питома вага субвенцій на соціально-економічний розвиток має зростати.