Адміністративна класична школа управління
Виникнення адміністративної школи зв'язано головним чином з ім'ям Анри Файоля (1825-1925).[2]
Лозунг цієї школи: «Ефективно працювати — працювати не напружено».[1]
Метою класичної школи (А. Файоль, Л. Урвік, Дж.Д. Муні, А.К. Рейлі, Ал.П. Слоун) було забезпечення ефективності роботи всієї організації, визначення універсальних принципів управління. Останні стосувалися двох основних аспектів: розробки раціональної системи управління на базі основних функцій бізнесу; побудови структури організації та управління працівниками. її здобутком можна вважати запропоноване описання функцій управління та систематизований підхід до управління всією організацією. Необхідно наголосити, що система управління має забезпечити реалізацію основних функцій бізнесу, тобто отримання прибутку від діяльності.[5]
В своїй основі адміністративний менеджмент опирається не стільки на особисті якості індивідів, скільки на інститути і встановлений порядок. Але при цьому ми можемо бачити, що серед визначених Файолем принципів чільне місце посідають психологічні та етичні – єдність керівництва, винагороди, ініціатива, справедливість, корпоративний дух.
Позитивними сторонами адміністративної школи управління є чіткість, порядок, логіка, відповідальність в організації управління та діяльності організації в цілому, створення цілісної раціональної системи управління, наявність правил, норм які регулюють діяльність та взаємодію в організації, інтенсифікація праці, розподіл праці, економічні стимули.
Недоліками є ігнорування психологічних особливостей людини, специфіки людської поведінки та взаємодії людей в групах.
Розвиток класичної школи управління відбувається у напрямах раціоналізації виробництва і дослідження загальних проблем управління. Класичний напрямок менеджменту сприяв підвищенню ефективності управління шляхом інтенсифікації технічних процесів, з урахуванням формальних характеристик організацій та основних складових процесу управління.
Перші спроби вчених і практиків наприкінці XIX – на початку XX ст. дослідити зв’язок наукового управління з психологією зумовили розширення психологічних досліджень у галузі управління.[9]
З погляду управління державою «класична» школа сконцентрувала свої зусилля на вивченні організаційних структур, їх ієрархії, взаємодії інформаційних потоків, статусу службовців різних рівнів, нормативного врегулювання всіх аспектів діяльності органу управління.
На думку американських істориків менеджменту, Файоль є найбільш значною фігурою в науці управління першої половини XX ст. [2]
У загальному вигляді основні напрямки діяльності класичної школи управління зводяться до такого:
а) розвиток принципів управління;
б) визначення функції управління;
в) систематизований підхід до управління підприємством.[11]
Отже, А. Файоль започаткував процесуальний підхід до управління організацією, розглядаючи управління не як множину самостійних актів, а як серію повторюваних взаємопов'язаних дій, у межах яких послідовно і безперервно реалізуються вищеназвані функції. Головне завдання менеджменту, на думку Файоля, полягало саме у забезпеченні такої послідовності й безперервності.[7]