2002-2012 Рр, %

Однією з ключових загроз конкурентоспроможності метлургійної галузі та відтворювального процесу загалом є продовження експлуатації фізично і морально застарілих основних засобів, що свідчить про відсутність довгоочікуваних структурних перетворень в економіці. Існуючі темпи оновлення основних фондів у металургійній галузі (як і в промисловості у цілому) на рівні 4–5% за рік в умовах, коли накопичений ступінь їх зносу становить 60% (див. табл. 2.2), очевидно, не в змозі забезпечити їх своєчасну заміну.

Таблиця 2.2

Динаміка показників, які характеризують розвиток металургійної галузі України

Показник	Рік
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Обсяг реалізованої промислової продукції, млн. грн.
Індекс промислової продукції, %	118,8	111,3	135,8	128	107,1	111,8	119	100,3	55,1	136,1	117,2
Кількість ідприємств	10345	10898	11150	11267	11448	11502	11537	11429	11388	11580	11278
Середньорічна кількість найманих працівників, тис. осіб	958	867	810	793	773	776	783	771	765	780	775
Ступінь зносу основних фондів, %	57,1	59,3	61,4	58,5	62	63,2	68,9	63.2	64,9	65,3	61,5
Наявність основних фондів на кінець року, млн. грн.	50590	51690	54233	50544	58488	62285	89678	90235	90632	92402
Індекс заробітної плати, %	144	125,3	128,3	128,9	128,1	129,2	131	128,8	130	131,3	141,2

В умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2009 р. порівняно з 2007 р зменшився на 41 %, а прямих іноземних інвестицій – майже в 3,5 разу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Інвестування металургійної галузі

	Річні обсяги інвестицій в основний капітал, млн.грн.
	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Металургійне виробництво	11234	10503	3383	2968	2879	28513
Промисловість	64341	76618	57568	3546	3456	3316

На сьогодні підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції і реорганізації виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти.

2.2.Кон’юнктурні зміни і позиціонування України на міжнародному ринку металопродукції.

 

Незважаючи на різноманітність видів зовнішньоекономічної діяльності, базова роль серед них належить найстаршій формі зовнішньоекономічних зв'язків - міжнародній торгівлі, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередині країни вкрай неефективне або неможливе взагалі. При цьому, особливу актуальність здобувають торговельні відносини в тих секторах економіки, які забезпечують найбільше сукупне надходження у зведений торговельний баланс країни. Для України, як суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, як відносно високотехнологічного виробника, який володіє значними запасами сировинних ресурсів, такими секторами є хімічна, машинобудівна, гірська й металургійна промисловість, які формують значну частину ВВП держави.

Стан і перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств України безсумнівно визначаються станом світового ринку металопродукції й прогнозованих тенденцій його розвитку. З огляду на це, розглянемо сучасну ситуацію на світовому ринку металопродукції по відношенню до українських товаровиробників.

Найбільший обсяг від експортних надходжень в Україні забезпечує чорна металургія, адже показники виробництва сталі і її споживання залишаються важливими індикаторами економічного розвитку країни.

В Україні в 2012р. було вироблено 35,3 млн. т. нерафінованої сталі, що на 5,7% більше показника минулого року. Традиційними споживачами української металопродукції  є: Туреччина, Росія, Єгипет, Італія, Сірія, Південна Корея, ОАЕ, Тайланд, Індонезія, Іран, Ірак, Індія, Китай - 70% всього експорту металопродукції.Практично всі  країни, що представляють традиційні ринки, знизили споживання української продукції, так: США - 90%,  ОАЕ - 46,8%, в Італії - 42%, в Росії - 26%.  В 2012 р. доля напівфабрикатів у зовнішній торгівлі України перевищила долю готового прокату (45% до 43%), що значно вплинуло на вартісну складову експорту, вона скоротилася на 34%, це зумовлено тим, що за кордон відправлено на 22% менше феросплавів, на 28% менше гарячекатаного прокату, на 17% менше арматури, на 52% менше безшовних труб.

Варто відзначити, що основна проблема українських виробників - висока собівартість продукції, через яку вони не можуть вийти на ринок з привабливою ціною. У собівартості виробництва сталі доля електроенргії в Україні становить 10-11%, в Китаї - 8%, в Росії - 7%; доля газу в Україні - до 10%, в Росії - 2%, в Китаї - 0.

Потужності в Україні завантажені менше, ніж в інших країнах. Це тривожний індикатор, який свідчить про складну боротьбу за замовлення, де нашими основними конкурентами є Туреччина, Росія і Китай. Ми вступаємо в новий період розвитку ринку сталі. Загалом економічна ситуація в 2013 році трохи ліпша, але стверджувати, що рецесія зупинилася чи триває, важко. Ринок у цьому році буде ринком покупця, тиск цього чинника сильний, і ціна ковзатиме вниз. Якщо 2012 році середньорічна ціна на квадратну заготовку становила 560 доларів за тонну, то цьогоріч було зниження до 530 доларів.

Якщо значень залучення ПІІ в металургійну галузь України свідчать про потенційну можливість збільшення їх обсягів такими країнами, як США, Великобританія, Віргінські острови, Кіпр, Нідерланди то впровадження нових технологій у галузі відбувається дуже повільно. Вітчизняні металургійні підприємства є менш інноваційно активними (майже у два рази) порівняно з підприємствами інших галузей промисловості.