Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Маріупольський державний університет

Економіко-правовий факультет

кафедра конституційного, адміністративного та міжнародного права

До захисту допустити

з попередньою оцінкою

Керівник: к.ю.н., доцент

Черних Є.М.

«___»________________2012р.

Курсова робота

На тему: «Форми (джерела) права».

Робота захищена		Студентки 1 курсу ОКР «Бакалавр»
З оцінкою__________________		Спеціальності «Правознавство»
«___»________________2012р.		Побережна В.Н.
		Керівник: к.ю.н, доцент
		Черних Є.М.

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….…3

розділ 1 ПОНЯТТЯ ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА………………....7

розділ 2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ……….…………..…...14

розділ 3 СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ…….………………………….....20

Висновки..............................................................................................24

Список використаних джерел...............................................27

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дуже важливо при вивченні права розкрити питання щодо форм (джерел) права. Це поняття викликає ряд проблем, адже його дослідження впливає на розуміння тих джерел права, які існують (правовий звичай, нормативно-правовий акт та судовий прецедент). Багато вчених бачили проблему розуміння форм (джерел) права, в тому що поняття «форма» дуже багатозначне, воно має декілька аспекті (філософський, соціологічний, філологічний та юридичний), а юридичне поняття «форма права» воно виникло через неоднозначність розуміння джерел права.

В літературі звертається увага на багатозначність і нечіткість цього поняття, а також численність джерел права. Однак у радянській правовій системі джерелом права здебільшого визнавалися нормативно-правові акти.

Близько століття тому Л.І.Петражицький у своїй відомій праці «Теорія права і держави в зв’язку з теорією моральності» писав: «З приводу наведеного перерахування окремих джерел – в науці є розбіжності». Всі згодні щодо того «негативного положення, що джерела права в технічному сенсі слід відрізняти від джерел пізнання права, від тих історичних документів, у тому числі творів приватних письменників, та інших даних, з яких ми можемо добути відомості щодо будь-якого права існуючого або яке існувало. Але з цього приводу висловлюються різноманітніші думки. Аналогічна ситуація з визначенням поняття джерела (форми) права складається і в даний час. Щоб стати реальністю і успішно виконувати свої функції, право, як і держава повинна мати зовнішнє вираження. У вітчизняній та зарубіжній літературі це «зовнішнє вираження права» в одних випадках називають формою або формами права, в інших – джерелами, а в третіх їх іменують одночасно і формами і джерелами права.[1,с. 472]

Праву притаманна формальна визначеність. Суспільні відносини регулюються за допомогою чітких, формально виражених і загаль­нообов'язкових правил поведінки — правових норм, де головними виступають способи, за допомогою яких ці вимоги здобувають пуб­лічний характер, тобто стають загальнообов'язковими для всіх. Під формою права розуміється об'єктивоване закріплення і прояв змісту права в певних актах державних органів, рішеннях судів, дого­ворах, звичаях та інших джерелах. Призначення цієї форми — упо­рядкувати правовий зміст, надати йому властивості державно-влад­ного характеру.

Ефективність функціонування державного механізму безпосередньо пов’язана з існуванням та дією правоохоронних засобів регулювання суспільних відносин. Одним із правових засобів є джерела права, які у сукупності складають цілісну і взаємопов’язану систему. Перш ніж аналізувати різні джерела права, необхідно розглянути співвідношення понять «форма права» і «джерело права».

Під формою права треба розуміти організацію власного змісту, способи його існування, прояву, впорядкування та функціонування. Розрізняють внутрішню та зовнішню форми права. Під першою розуміють систему права, структуру змісту або систему права та його структуру, а під зовнішньою – джерела права.

У юридичній науці існують різноманітні підходи до визначення класифікації джерел права. Оскільки предметом нашої курсової роботи є джерела права у юридичному значенні, необхідно зазначити, що історично першим джерелом права був правовий звичай, процес виникнення якого безпосередньо пов'язаний з виникненням держави. У первісному суспільстві людина діяла певним чином в силу зовнішніх обставин, а періодичне повторення таких дій протягом тривалого часу призвело до виникнення звичаю діяти саме таким чином. З поступовим ускладненням суспільних відносин звичай набуває характеру правила поведінки, якого дотримуються всі члени певної соціальної групи в обов’язковому порядку.

Традиційно в правовій доктрині під джерелами права розуміють форми його вираження. Виділяють три головні різновиди джерел права, а саме: нормативно-правові акти, звичаї та судові прецеденти.

Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення теми « Форми (джерела) права», виявити основні джерела права, розкрити реальне значення кожного джерела та їх різноманіття.

Завдання дослідження:

• Розкрити суть поняття форм (джерел) права та розглянути проблему його визначення;

• Ознайомитися з загальною характеристикою форм (джерел) права (нормативно-правовий акт, судовий прецедент);

• Виявити справедливість нормативно-правових актів;

• Проаналізувати можливість співіснування судового прецеденту та правової системи України.

Об’єктом дослідження є різноманітні погляди до розуміння поняття форм (джерел) права та види форм (джерел) права.

Предметом дослідження є форми (джерела права).

Ступінь вивченості даної теми у юридичних виданнях. Проблемою форм та джерел права займалися багато вчених: П. Стучка, Є. Пашуканіс, М. Криленко, Л. Петражитский, С. Вильнянський, С. Голунський, М. Строгович, І. Новицький, Н. Пархоменко, С. Кечек’ян, М. Александров, А. Денисов, М. Шаргородський, Л. Явич, С. Алексеєв та багато інших.

Методологічні засоби. Використовувалися такі методи:

Порівняльний. Порівнювала різні підходи до розуміння поняття форми (джерела) права.

Формально-правовий. Він дав змогу виявити роль формальної визначеності правових дефініцій у роботі.

Історичний. Простежила історію виникнення проблем.

Метод опису. Застосування методу опису основних властивостей та рис досліджуваного об’єкта мало за мету всебічну характеристику змісту, цілей, структури, специфічних ознак, потенційної і реальної ролі.

Структура. Робота має традиційну структуру й містить у собі введення, основну частину, що складається з 3 розділів, висновок і бібліографічний опис.

У введенні обґрунтована актуальність вибору теми, поставлені мета й завдання дослідження, охарактеризовані методи дослідження.

Розділ перший розкриває поняття форм (джерел) права, його багатозначність розуміння.

У розділі другому характеризується один з видів джерел права – нормативно-правовий акт, та розкривається його природа (суть) та особливості.

У третьому розділі розкривається поняття правового прецеденту та його особливості.

За результатами дослідження був розкритий ряд проблем, що мають відношення до розглянутої теми, і зроблені висновки про необхідність подальшого вивчення та поліпшення стану питання.

Таким чином, актуальність даної проблеми визначила вибір теми роботи « Форми (джерела) права».