Глава 15. Закономірності довірчого спілкування

Довірче спілкування відіграє важливу роль чинника, що визначає стосунки між людьми практично в усіх соціальних ситуаціях і соціальних інститутах : в сім'ї, в школі, на виробництві, в клініці і т. д.

Воно має велике значення у формуванні взаємовідносин між батьками і дитиною, в шлюбі, в розумінні учителя і учня, лікаря і хворого, керівника і підлеглого.

Високий рівень довіри між членами групи завжди матиме важливі наслідки для її життєдіяльності і функціонування; у цих умовах виникають:

• відкритий обмін поглядами і думками з істотних питань;

• коректніша постановка цілей і завдань;

• більше задоволення від участі в роботі групи і ріст згуртованості;

• більш висока мотивація діяльності.

Перш ніж переходити до розгляду особливостей довірчого спілкування, зупинимося на характеристиках неформального спілкування, оскільки довірчість властива лише неформальному спілкуванню і є його істотною характеристикою.

15.1. Формальне і неформальне міжособове спілкування

Існують різноманітні форми міжособового спілкування : контактне і опосередковане, формальне (ролеве, ділове, функціональне) і неформальне. Правильнішим видається використання термінів «формальне/неформальне спілкування», на відміну від позначень «офіційне» і «неофіційне», оскільки офіційні стосунки «керівник-підлеглий» можуть здійснюватися як на формальному, так і на неформальному рівні. Офіційне, або службове, спілкування має місце у сфері ділового, функціонально-ролевого спілкування, регламентованого правилами організації і службовим етикетом.

Відмінності між формальним і неформальним спілкуванням виражаються мірою включеності міжособових стосунків, мірою обліку особових особливостей партнера, мірою використання арсеналу способів психологічного (а не службового, нормативного, інституціонального) впливу.

Функціональне (ролеве, ділове, формальне) спілкування протікає згідно з нормами і правилами. Наприклад, в діловому спілкуванні у вчительському середовищі діють норми службового етикету, які не дозволяють учителеві у присутності учнів звернутися до свого колеги на «ти».

Неформальне міжособове спілкування розділяється на контактне і опосередковане. Контактне спілкування має свої специфічні риси. На відміну від опосередкованого спілкування, контактне (безпосереднє) спілкування характеризується активним зворотним зв'язком, збагачене контекстом, ситуацією спілкування, і обслуговується широким спектром вербальних і невербальних засобів, носить ігровий характер і більшою мірою задіює механізми рефлексії. Контактне спілкування припускає безпосереднє спілкування індивідів і розглядається як певний рівень досягнутого розуміння, згоди, міри психологічної близькості.

Найважливішу роль для контактного спілкування грає така структурно-функціональна сторона спілкування, як процеси соціальної перцепції. При неповному і неадекватному сприйнятті встановлення психологічного контакту неможливе.

Контактне спілкування пронизує усі види спілкування, служить базою, умовою і необхідним компонентом ділового, професійного, дружнього спілкування.

Для оцінки успішності неформального спілкування слід використати особливі критерії. У функціональному ролевому міжособовому спілкуванні, яке протікає згідно культурно обумовленим правилам і є нормативним по самій своїй природі, важливе виконання вимог ролі і очікувань ролевого партнера. Його успішність обумовлена іншими чинниками, чим успішність неформального міжособового спілкування, і може знижуватися або збільшуватися, якщо людина виходить за рамки ролі, включає у взаємодію з іншими елементи неформального спілкування.

Наприклад, досвідчений лікар при виході за рамки професійно-ролевої бесіди з пацієнтом може отримати важливі відомості для точного діагностування. Довірча бесіда виявляє наявність психотравми як своєрідного «провокатора» соматичних порушень типу виразки. Питання співвідношення формального і неформального спілкування в різних видах професійної і виробничої діяльності давно поставлене Э. Мэйо і вирішується в плані підвищення успішності діяльності через підключення, організацію неформального спілкування.

В цілому, взаємоперехід і взаємозбагачення формального і неформального міжособового спілкування, багатство їх форм обумовлюють успіх професійної діяльності, забезпечують хороший клімат в колективі, сприяють хорошому самопочуттю і збереженню нервово-психічного здоров'я.