Концепція в. Н. Мясищева

Відомий радянський учений В. Н. Мясищев створив в 1950-60 рр. свою концепцію психології стосунків, основні положення якої він виклав у фундаментальному психологічному виданні «Психологічна наука в СРСР» (Мясищев, 1960). Психологічні стосунки людини він бачив як цілісну систему індивідуальних, свідомих зв'язків особи з об'єктивною дійсністю, відбиваючу історію життєвого шляху людини, його особистий досвід.

Відношення, по Мясищеву, завжди структурне і включає прості емоційні переживання; через включення оцінних стосунків у зв'язку з нормами і нормативними критеріями формуються переконання і переконаність. Віддаючи належне в цій структурі потребам і емоційно-вольовим компонентам, особливими видами стосунків він вважав все ж інтереси, оцінки і переконання. Структура стосунків упродовж життєвого шляху людини зазнає істотні зміни.

В. Н. Мясищев обгрунтовував практичне значення теорії стосунків для організації педагогічної роботи по цілеспрямованому формуванню стосунків; неодноразово писав про те, що знання усієї системи стосунків людини з навколишніми людьми (збереження, гармонійність її, або порушення, дисгармонія, що тривожить) дозволяють встановити причинно-наслідкові зв'язки між виникненням неврозів і порушенням стосунків людини. Слід особливо підкреслити його вклад в обгрунтування і аналіз категорії «психічні стосунки».

У своїй роботі «Особу і неврози» В. Н. Мясищев доводив, що поняття «відношення» є найважливішою категорією, що пояснює суть психічного. Психічні стосунки проявляються в єдності пізнавальних, емоційних, вольових і предметно-практичних компонентів психічного акту.

Основні ознаки психічного відношення він убачав у вибірковості, активності, цілісно-особовому характері, свідомості.

Звертаючи увагу на переважно свідомий характер людських відносин, Мясищев вважав необхідним провести межу між поняттям «Психічне відношення» і такими поняттями, як «установка» і «стереотип». «Свідоме відношення, виростаючи з минулого, орієнтується на перспективи майбутнього. Тому ні із стереотипом, ні з установкою його ототожнювати не можна» (Мясищев, 1960, с. 222). Особу він розглядав як систему стосунків і в гармонійності цієї системи бачив фундамент цілісності.

В. Н. Мясищев розробляв теорію стосунків в ті роки, коли в зарубіжній соціальній психології широко поширилося і затвердилося поняття «атитюд» - соціальна установка.

Зв'язок спілкування і відношення може бути простежений через аналіз функцій неформального міжособового спілкування (класифікація б. Ф. Ломова) :

• організація спільної діяльності;

• пізнання людьми один одного;

• формування і розвиток міжособових стосунків.

Б. Ф. Ломів підкреслював, що спілкування - багатовимірний і поліфункціональний процес, і найбільш важлива і складна його функція - формування міжособових стосунків - вивчена найменше (Ломів, 1984).

Категорія «відношення» в радянській психології розроблялася В. Н. Мясищевым в 1950-1960-і роки. До теперішнього часу вона включає такі категорії, як психічні стосунки, психологічні стосунки, соціально-психологічні стосунки, міжособові стосунки, взаємовідносини, особисті стосунки, самовідношення.