“Кармен”

Однією з найпопулярніших новел П.Меріме є “Кармен”. Всесвітня слава прийшла до цього твору в 1875 р., коли Ж. Бізе поставив однойменну оперу, яка з тріумфом продовжила своє життя на всіх оперних сценах світу.

Новела “Кармен” зявилась у журналі “Ревю де дьо монд” 1 жовтня 1845 р., але задум її виник набагато раніше - ще під час подорожі Меріме до Іспанії 1830 р. Там він зустрів прототип жіночого образу – циганку Карменсіту. Перш ніж розпочати твір, письменник здійснив велику дослідницьку роботу, простудіювавши наукові праці про історію циган, мову цього народу. Всі ці зусилля мали на меті забезпечити правдивість того “місцевого колориту” і того справді іспанському характеру, який зображується в новелі. Тут знову ми бачимо подвійне ставлення Меріме до романтичних тем: він не відмовляється від них, але критично їх перевіряє.

Сюжет твору захоплюючий. Мандрівник-француз, фахівець з давньої історії, зустрічає колишнього солдата, а тепер розбійника Хосе Марія, який розповідає йому про свою пристрасть і ревнощі до циганки Кармен. Хосе, який був тоді єфрейтором і сподівався стати офіцером, уперше побачив вродливу циганку серед робітниць тютюнової фабрики і був зачарований її вульгарною, безсоромною і водночас демонічною красою. В наступному епізоді Хосе змушений супроводжувати Кармен до вязниці, бо вона під час бійки різонула ножем хрест-навхрест обличчя іншої робітниці. Кармен, скориставшись тим, що Хосе закохався в неї з першого погляду, втікає з-під варти. Натомість до вязниці потрапляє вже Хосе. Його понижують у званні до простого солдата. А Кармен і далі переслідує його як зла доля: вони зустрічаються на вулиці. Хосе йде за нею, мов слухняна дитина, і стає рабом пристрасті. Кармен, чиє кохання вирізняється крайньою непостійністю, грається бідним чоловіком, а той страждає від ревнощів. Кармен є причиною бійки між Хосе і поручиком його полку, а це означає, що військова карєра Хосе остаточно зіпсована. Він стає контрабандистом, але це не може бути запорукою вірності Кармен у коханні до Хосе. Вона безупинно дає підстави для ревнощів Хосе, який дедалі більше палає пристрастю. Усе закінчується трагічно. У Кармен зявляється новий коханець, пікадор Лукас, і Хосе добре бачить, що циганка байдужа до нього. Не маючи більше змоги стримувати свій гнів, досаду і біль, він вбиває її ножем і віддає себе в руки правосуддя.

На рівні сюжету - це типовий романтичний твір. Від романтизму тут і вибір персонажів (“цільні”, природні люди, що нехтують мораллю), і “місцевий колорит”, тобто екзотика (дія відбувається в Іспанії), і незвичайні події (хоча б убивство героєм своєї коханки), і тема - вільне кохання, що підкоряється лише власним законам. На побіжний погляд, це також доводить романтизм Меріме.

Однак така схожість новели із творами романтизму суто зовнішня, бо в ній головне -не сюжет, а те, як він розробляється й викладається - саме на цьому рівні виявляється скептичне ставлення Меріме до загальноприйнятих тем, образів та прийомів романтизму. Передусім немає нічого демонічно-піднесеного в образі самої Кармен. Вона не тільки зловісно прекрасна. Хосе, попри власну пристрасть, помічає в Кармен чимало непривабливих рис. Уже під час першої зустрічі з циганкою він звертає увагу на її подрані панчохи. Хосе згадує й про інші епізоди, які також не прикрашають дівчину. Наприклад, вона отримує насолоду від того, що кидає цукерки до глечика з водою і цією сумішшю обмазує стіни. Вона сміється “крокодилячим реготом”. А ось як описує Хосе танок Кармен: “І вона танцювала, і вона шматувала свої оборки! Ніколи й мавпа не могла б утнути таких стрибків, гримас, такого чортовиння!”¹. Одне слово, Кармен - не ідеал романтичної жінки-диявола, а зіпсована циганка, яка бере в полон серця чоловіків поєднанням краси і вульгарності. Її суперечлива вдача, яка робить Хосе рабом пристрасті, – продукт вульгарного оточення і середовища. Такий висновок підтверджують останні слова Хосе: “Бідолашне дитя! Це винні калос (цигани), що так її виховали”.

Глибоко розкриває Меріме й образ чоловіка - жертви кохання. Хосе важко назвати слабкою або нерозумною людиною. Він добре все усвідомлює і навіть у розпалі пристрасті на рівні розуму обєктивно бачить недоліки й вади своєї коханої. Він розуміє, що в його коханні є щось низьке, тваринне, що ця примхлива циганка безжалісно руйнує його життя. “Сеньйоре, - каже Хосе оповідачу,- чоловік зведеться отак на ледащо, і сам того не помічаючи! Гарне дівча закрутить голову, хлопець устряне за нею в бійку, приходить біда, треба ховатися в гори; і не встигне він ще подумати, як робиться з пакаря розбійником”. Але таке розуміння ніяк не допомагає йому. Він заручник власної натури, що веде його звивистими шляхами до вбивства та вязниці. В образі Хосе втілюється така сама філософія людини, яку Меріме розкрив у новелі “Етруська ваза”: темні зловісні тваринні стихії надто могутні, аби вона могла їм опиратися.

Про історію кохання Кармен і Хосе ми дізнаємося зі слів оповідача, схожого на самого автора часів його мандрування Іспанією. Це археолог-аматор, який їде до цієї країни з метою перевірки власних висновків про місце битви під Мунде, що відбулася за часів Цезаря. Як і всі оповідачі Меріме, він розумний, скептичний та іронічний. Його спокійний, майже холодний переказ становить разючий контраст із предметом розмови. Це спонукає читача скептично поглянути на події, не захоплюватись ними безоглядно, а шукати причини вчинків героїв у їхній психології та оточенні, що сформували їхні характери. Таку саму функцію виконує й так зване “обрамлення” новели. Твір розпочинається сповіддю оповідача, в якій він згадує власні пригоди та зустрічі в Іспанії, і завершується невеличким науковим екскурсом в етнічну історію циган. Стриманість тону, стилістична нейтральність початку й фіналу новели відтіняє пристрасну й напружену оповідь основних частин, змушує поставитись до них критичніше. Окрім того, останній трактат, зокрема, допомагає читачеві краще зрозуміти вплив на Кармен середовища й оточення, а також показує, що в її поведінці немає нічого ірраціонального. Ця новела Меріме - незаперечний доказ уміння письменника читати в душах, бо тільки знавець таємниць серця міг так психологічно вірогідно й переконливо, з такою силою й пристрастю і, водночас, без перебільшення, без мелодраматичних ефектів і штучного пафосу розповісти про вічну драму кохання.

Завдання і запитання.

1. Схарактеризуйте образ Кармен. Чи можна її назвати демонічною жінкою? У чому полягала її влада над чоловічими серцями?

2. Дайте характеристику образу Хосе. Як у цьому образі відбилася філософія людини Меріме? Порівняйте цей образ із образом Сен-Клера. Що обєднує обох героїв?

3. Чим “Кармен” нагадує романтичну новелу і чим вона відрізняється від неї?

4. Схарактеризуйте образ оповідача. Яку роль він виконує в реалізації авторського задуму?

5. Які прийоми композиції використовує автор і яку функцію вони виконують?

Завдання і запитання до обох новел.

1. Чому в обох новелах Проспер Меріме обрав ревнощі предметом зображення? Спробуйте викласти власні погляди на природу цієї пристрасті.

2. Як на вашу думку, чи може людина боротися з ревнощами? Чи допомагають їй в цьому освіта, походження, виховання?

1Переклад М. Рудницького.

1Переклад Б.Ткаченка (за редакцією Н.Плачинди).