4. Грецькі міста держави у Північному Причорномор’ї.

З кінця VII в. до н.е. греками на Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, що впадають у Чорне море, були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста: Тиру (устя Дністра), Ольвія (устя Півд. Бугу), Пантікапей (на місці м. Керч), Феодосія, Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республік була Ольвія, єдиною монархією - Боспорське царство. Економіка держав-республік була багатоплановою. Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфами. У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам; вино, оливкова олія, озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва. Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували - худобу, хліб, хутро і рабів. Ремесло - досягло високого рівня і славилося виготовленням металевих виробів (дзеркал, статуеток, прикрас), керамічним виробництвом (глиняні судини, черепиця, посуд ), ткацтвом, ювелірним і каменерізним виробництвом і ін. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виноград, яблука, груші, гранати. Тримали тварин : коней, корів, вівці, свині й ін. Рибалили у ріках і на морі. Політичний розвиток. Існувало дві форми правління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у яких законодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільні городянини-чоловіки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з рабовласницької знаті міста. б) Монархія - Боспорське царство, що виникнуло в 5 в. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм. Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя. У 107 р. до н.е. Перепад був убитий повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початків чеканити власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляли культ того бога, у залежності від того, із якої частини Греції були переселенці (у Боспорському царстві - культ Аполлона, через мілетського походження його жителів). Причини спаду: а) із III ст. н. починається загальна криза античного товариства (праця рабів стала невигідна, відбувається натуралізація господарського життя, різке скорочення внутрішньої і зовнішньої торгівлі), що спричинило за собою ослаблення причорноморських держав; б) набіги кочівників. У результаті: у III ст. н.е. під тиском готів загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е. під набігами гунів - Боспорське царство.

5. Антська держава. Становлення держави з центром у Києві. Політика Аскольда.

Анти – давнослов’янські племена, що з 2 ст.н.е. жили у лісостеповій частині України, між Дністром і Дніпром.

Держава утворилась близько 4 ст.н.е. Всі важливі справи вирішувалися демократичним шляхом – на народних зібраннях. Але, в моменти загальної небезпеки обирався цар. Відомі вожді антів – Бож, Мезамир, Ардагаст, Мусокій, Доброгаст та ін.

Таку форму правління називають військовою демократією.

Анти займались землеробством, скотарством, гончарством, обробляли коштовні метали, камінь, дерево, кустку, виробляли скло, тканини тощо. У антів була поширена праця рабів. Гроші антів здебільшого були римські срібні денарії.

Анти мали могутнє військо. Об’єднання антів у союз – це перша спроба наших предків створити власну державу з організованим військом та участю населення в політичному житті. Анти, Антська держава, культура антів стали основою Київської держави.

Початок формування державності на території України тісно пов'язаний з перетворенням Києва на основний політичний і культурний центр руських племен. Саме навколо нього наприкінці VІІІ - на початку ІХ ст. відбувається об'єднання територій між Чорним і Балтійським морями. Правили тоді останні представники династії давньоруських князів Дір та Аскольд, спадкоємці першого господаря Києва - князя Кия. Князь Аскольд, проводячи виважену і активну зовнішню політику, зміцнив Київську Русь, поставивши її нарівні з Візантією та Хазарією. Закріпившись на узбережжі Чорного моря, Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію (860, 863, 865, 874 рр.), в результаті яких було підписано вигідні для русів угоди.

До часів правління Аскольда вчені відносять і першу спробу введення християнства як офіційної релігії у Київській Русі. І саме це, згідно з однією з історичних версій, стало причиною заколоту, ініціаторами котрого виступили місцеві волхви та бояри. Для реалізації своїх планів вони звернулися до Новгорода, де з 870 р. утвердилося правління запрошеного варяга - Рюрика. В 879 році Рюрик помирає і залишає свого малолітнього сина Ігоря під контролем фактичного регента Олега, який у 882 році захоплює Київ і вбиває Аскольда. Незважаючи на протидію новгородців, під владою київських князів об'єднуються землі ільменських слов'ян, кривичів, полян, древлян, сіверян, радимичів. В Києві відновлюється язичницький культ.