- •1.Матеріальна культура кам’яного віку в Україні. Неолітична революція.
- •2. Трипільська культура
- •3.Бронзовий та ранній залізний вік на терені України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4. Грецькі міста держави у Північному Причорномор’ї.
- •5. Антська держава. Становлення держави з центром у Києві. Політика Аскольда.
- •6. Основні положення норманської теорії. Роль варягів у державотворчих процесах на землях східних слов’ян
- •7.Державотворча діяльність перших київських князів.
- •8.Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у другій половині XI- на поч.XII ст. З’їзд князів у Любечі. Влодимир Мономах.
- •10.Причини, сутність та наслідки феодальної роздробності
- •11. Монголо – татарська навала. Похід Батия на Русь, та його наслідки для укр. Державності.
- •12.Галицько-Волинська держава.
- •13. Поділ укр. Земель між сусідніми державами в xiVст. Спроби збереження української державності у Великому князівстві Литовському
- •14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для України.
- •15. Причини виникнення українського козацтва)
- •16.Запорізька Січ як державно-політичне утворення українського народу.
- •17. Реформи Сигізмунда II та Стефана Баторія.: утворення реєстрового козацтва.
- •18.Військово-політична діяльність козацтва в другій пол. XVI– середині XVII ст.. Боротьба з турецько-татарською агресією
- •19. Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – першої половини xviIст.
- •20.Національно-визвольна війна 1648-1657 рр., її причини та етапи.
- •22.Події 1648-1651 рр. Зборівськкий та Білоцерківський договори.
- •23. Події 1652 – 1657 рр. Березневі статті 1654 р. Віленське перемир’я. Смерть б. Хмельницького.
- •24.Громадянська війна в Україні (1657-1663). Гадяцький договір. Переяславські статті.
- •25. Руїна (1663 – 1687) в Україні. Боротьба старшини за владу. Андрусівське перемир’я. «Вічний мир»
- •26. Гетьманщина в кінці XVII – yпа початку XVIII ст. І. Мазепа та політика Петра і щодо України.
- •1.Наступ на політичну автономію України. Політика гетьмана Івана Мазепи.
- •27. Наступ російського самодержавства на автономію України у XVIII ст. Та її ліквідація за часів Катерини II.
- •28. Суспільно-політичний рух та національний рух на українських землях у першій половині XIX ст.
- •29.Антиукраїнська політика російського царизму. Суспільно політичний та національний рух на Наддніпрянщині в другій половині хіх ст.
- •30.Галичина як «український п'ємонт»
- •31. Політичні партії у Східній та Західній Україні наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •32.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Наступ реакції в 1907-1914 рр. Посилення національного гноблення в Украхні напередодні Першої світової війни.
- •34. Доба Центральної Ради та унр.
- •35.Гетьманська держава п. Скоропатського.
- •36.Директорія унр та зунр. Акт злуки 1919 р. Причини поразки, уроки і значення національно визвольних змагань 1917-20 рр.
- •37. Встановлення Радянської влади в Україні (1917-1920 рр). Радянська форма державності. Політика «воєнного комунізму».
- •38. Нова Економічна Політика(неп) в Україні та її результати. Входження України до складу срср.
- •39. Формування командно-адміністративної системи , її характерні риси. Індустріалізація та колективізація в Україні, їх оцінка в історичній літературі. Голод 1932-33 рр.
- •40.Формування культу особі Сталіна. Політичні репресії в срср.
- •41.Україна в роки Другої світової та великої вітчизняної воєн.
- •42. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель.
- •43. Україна за умов «відлиги»
- •44. Україна за умов кризи радянської системи. Конституція урср 1978р. : декларації та реалії
- •45.Політика «перебудови» та її здійснення в Україні.
- •46.Декларація про державний суверенітет України та її наслідки. Розпад срср. Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. Та вибори Президента України. Утворення снд.
- •47.Конституційний процес в Україні в добу незалежності. Конституція України 1996 р.
- •48.Основні приорітети зовнішньої політики України. Участь України в загальноєвропейському процесі.
- •49.Укрїнсько- російські відносини на сучасному етапі. Розширення нато на Схід України.
- •50.Діяльність українських та загальноросійських партій на початку хх ст.
12.Галицько-Волинська держава.
Наприкін. XII — у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в історичній науці тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло — як наступник Київської Русі —Владимиро-Суздальське князівство, а потім і Московське царство. Проте видатний український історик М. Грушевський переконливо довів, що безпосереднім наступником державності Київської Русі було Галицько-Волинське князівство.
Об'єднанню Галицького і Волинського князівств значною мірою сприяли тісні економічні та культурні відносини, які здавна підтримувалися між ними, незважаючи на міжусобні війни між окремими князями. До єдності спонукала також необхідність; спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом — монголо-татар. Уже невдовзі по смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславич на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там закріпитися. Лише в 1199 р., після кончини князя Володимира, останнього представника династії Ростиславичів, він зміг повернутися в Галичину та силою об'єднати її з Волинню. Утворення об'єднаної Галицько-Волинської держави з центром у Галичі було подією великої історичної ваги, оскільки сформувався міцний політичний організм, що мав перейняти та продовжити державницьку традицію Київської Русі.
Галицько-Волинське князівство спиралося на міцну економічну основу. На його території інтенсивно розвивалося господарське життя, будувалися старі й закладалися нові міста, успішно займалося ремісництвом та сільським господарством, освоювали нові соляні родовища, колонізували стенові простори. Сухопутні торгові шляхи вели, як правило, на Захід. Важливим було те, що на відміну від багатоетнічної Київської держави Галицько-Волинська охоплювала лише українські етнічні землі, а тому її легше було консолідувати.
У внутрішній політиці Роман спирався па середнє і дрібне боярство, насамперед волинське, та міщан. Він зосередив увагу на зміцненні княжої влади, приборкав боярську верхівку, частину якої відправив у заслання чи стратив.
Активною й цілеспрямованою була зовнішня політика галицько-волинського князя. Здійснивши вдалі походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, він посилив свій вплив на Русі, підніс міжнародний авторитет держави, яка поступово входила до західноєвропейського світу як його органічна складова.
Прагнучи припинити князівські міжусобиці та консолідувати сили для протидії зовнішнім ворогам, Роман Мстиславич в останні роки життя запропонував проект формування центральної влади на Русі. Він передбачав, що великий князь київський мав обиратися шістьма найвпливовішими удільними князями (галицько-волинським, чернігівським, полоцьким, смоленським, суздальським та рязанським), а на місцях, у межах удільних князівств, влада мала переходити від батька до сина. Таким чином, на думку Романа, можна було зупинити процес роздроблення.
Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єднати всю Русь. У 1205 р. він загинув під польським містом Завихостом у битві з військом краківського князя Летка Білого. Але династія Романовичів, яку започаткував Роман Мстиславич, майже 150 років .утримувала українську державність, залишивши добрий слід у нашій історії.