25. Козацька модель державно-церковних відносин в Україні. Роль п. Конашевича-Сагайдачного, й. Борецького, б. Хмельницького, с. Коссіва в утверженні даної моделі.

Козацька модель-формування повязане з Січчю, та збільшенням кількості реєстрових козаків.Головні риси: 1)державна,православна церква.2)до 1648 підпорядк.укр.равосл.церкві Моск.патріарх,3)співпраця військового керівництва січі та церкви.4) відносини регулювалися козацьким звичаєвим правом,правосл.нормами,5)матеріальна підтримка церкви після походів,захист її;6)ототожнення віри і націоналізму.

Петро́ Конаше́вич Сагайда́чний

З усім військом Запорізьким С. вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти колонізаторської політики шляхетської Польщі. І хоча нова культурна інституція була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити чи скасувати, бо побоювалися козацтва. За активної участі С. на Русі-Україні 1620 р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, С. зробив безпрецедентний для свого часу крок — поставив зброю на охорону освіти рідної країни і її культури .

Борецький Іван Матвійович, чернече ім'я Йов - український церковний, політичний і освітній діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620—1631), педагог, ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи, полеміст, святий, письменник. 1624 року звернувся до московського уряду з чолобитною про надання допомоги православному населенню України та про приєднання України-Русі до Московської держави. Але царський уряд відхилив цю пропозицію, бо Московська держава, ослаблена недавньою московсько-польською війною, не була спроможна вести війну проти Польщі.Склав два меморіали в оборону православної ієрархії: «Протестація» (1621) та «Юстифікація» (1622).Одночасно Борецький шукав шляхів порозуміння між українцями православними й українцями католиками та греко-католиками. Виступав за зміцнення політичних і культурних зв'язків України, Білорусії та Московії. Ставши митрополитом, продовжував опікуватися Київською братською школою. Допомагав Київському братству в придбанні деяких маєтностей на утримання школи. Добився королівської грамоти (19 лютого 1629), за якою Київське братство було, нарешті, визнане й затверджене Річчю Посполитою, і «що б вони своїм накладом не побудували, то на вічні часи». Таким чином, хоч про братську школу в грамоті прямо не говорилось, вони з визнанням Київського братства також дістала державний захист як його невід'ємна частина. Із записів сучасника, вихованця Київської братської школи Сильвестра Косова довідуємося, що Борецький не полишав й учительства: «Йов Борецький, ставши митрополитом Київським, був і опікуном оних братських шкіл і сам в них богословське вчення викладав».В 1628—1629 рр. був разом із митрополитом В.Рутським прихильником загального замирення української церкви, однак не зміг залучити до своїх планів козаччини.Помираючи, Борецький передав опіку над освітніми справами «превелебнійшому в Бозі отцю Петру Могилі» але застеріг його, щоб «школи в братстві київськім, а не де індей ґрунтовані були». Похований Борецький, за його заповітом, «…при церкві святого Архистратига Михаїла над Києвом» Михайлівського Золотоверхого монастиря, що був на той час резиденцією митрополита. Помісний Собор 2008 року Української Православної Церкви — Київський Патріархат у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати святителя Йова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН- визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648-57). Засновник Української гетьманської держави Український народ піднімався проти гнобителів. Найголовнішою метою народного повстання 1648 року на чолі з Богданом Хмельницьким був захист православної віри та ліквідація унії. Зважаючи на козацькі перемоги, польська сторона змушена була піти на деякі поступки, зокрема надати Київському митрополитові місце в сеймі (Зборівський трактат 1649 р., Білоцерківський договір 1651 р.). Хмельницький ставився до православної Церкви з пошаною, але не втручався в її внутрішні справи. Між державою і Церквою були встановлені дружні відносини, як між незалежними партнерами. Церква була звільнена від податків. Гетьман був щедрим меценатом Церкви, наділяв монастирі землями та маєтностями.

Митрополит Сильвестр (Косів)

Сильвестр (Косів), митрополит Київський, екзарх Константинопольський. Після закінчення курсу в Київській Братській Богоявленської школі надійшов до числа ченців Києво-Печерської Лаври, звідки Петром Могилою був посланий за кордон для здобуття вищої освіти. Після повернення з-за кордону призначений вчителем при Братському ставропігійному училище у Львові.

У 1631 р. запрошений Петром Могилою викладачем щойно заснованого вищого Київського училища, званого "гімназіум", згодом з'єднавшись з Богоявленської Братської школою.

У 1633 р. призначений на знову засновану Мстиславська кафедру. У 1635 р. хіротонісаний в єпископа Мстиславського, Оршанського і Могильовського з дорученням йому управління Полоцької єпархією.25 лютого 1647 обраний одноголосно Київським митрополитом.18 січня 1649 відбулося патріарше затвердження на митрополії Київській і призначення екзархом Константинопольського трону.Митр. Сильвестр - діяльний борець за православ'я проти Польщі. На боротьбу з Польщею за пригнічену Малоросію він благословив Богдана Хмельницького, але коли Україна стала схилятися під заступництво Москви, митр. Сильвестр всіма силами опирався цьому і намагався відстояти свою духовну незалежність від Москви.У 1635 р. митр. Сильвестр видав патерик в скороченому вигляді на німецькій мові з метою протидіяти латино-польським письменникам, які заперечували проти святості печерських подвижників і стверджували, що Київ просвітився християнської вірою від папи, а не від східних патріархів.1 серпня 1636 р. заклав храм на честь Різдва Богородиці в Могилівському Братському Богоявленському монастирі.

26.Могилянська модель державно-церковних відносин – на правобержжі існувала до 18 ст. Головні риси:1) 1632- статті Владислава 4 для заспокоєння руського народу,-легалізація православної церкви;2)відсутність укр.державності;3)існування тиску з боку катол.церкви і д-ви;4)слабкість еліти;5)дистанційованість церкви від Константинополя;6)чітка програма реформ-церковно-адмін.управління,кадрова політика,реконструкція ієрарх.структури,церковний суд-конситорія,подолання пракики зайняття посад, розвиток богословської л-ри;7_створено могил.колегію 1632 р.

Головна роль митрополита (1637-1647 рр)=Петро́ Моги́ла — молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року. Зустрічі Петра Могили з митрополитом Іовом Борецьким, його наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Іовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили і, по суті, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії православної церкви в Україні. В 1596 році була підписана Берестейська унія, в результаті якої більшість православних єпископів визнала верховенство Папи Римського, а Київська православна митрополія віднововила свою єдність з Римо-Католицькою Церквою. Ті православні ієрархи та священники, які не визнали унії, фактично опинилися поза законом. Вірні і більшість монастирів також виступили проти унії. Проте у здійсненні її положень була зацікавлення світська влада, тому утиски православних, які не хотіли визнавати зверхність Риму, стали звичним явищем. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних — тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на це примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші — рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів і розірвати зв'язки зі східними патріархами та Москвою29 червня 1629 року у Києві мав бути скликаний помістний собор, предметом обговорення якого мало стати питання примирення уніатів і православних. Але позитивних наслідків собор не дав.Не справдились надії Петра Могили на примирення церков і на Львівському соборі. Але найболючішого удару по його сподіваннях завдала смерть Іова Борецького. Звістку про смерть свого наставника Петро Могила отримав 16 січня 1631 року, повертаючись до Києва з освячення Ставропігійської церкви у Львові.Невдачі всіх спроб з примирення церков породили розгубленість та безнадію серед православних обох течій — тих, хто визнавав унію або виступав проти неї Петро Могила, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себа освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колеґій. Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув сподвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Вся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов'язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах і посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи своє достоїнство від найменших проступків.

27. Приєднання православної Київської митрополії Константинопольського патріархату до Московського патріархату відбулося 1686 року, коли Вселенський патріарх Діонісій IV та Священний Синод Константинопольської Церкви, під тиском складних історичних обставин, видали суперечливий томос про передачу Київської митрополії в канонічну юрисдикцію Московського патріархату.