46..Україна і міжнародні організації (єс,нато, сот і т.Д.)

Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій. Відтоді, як досягнута незалежність, зростає авторитет України як члена багатьох універсальних мівжнарордних організацій, у фундації яких вона брала участь (ООН та ін.). Нашу державу прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співаробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацієй Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації. Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючі в рамках ООН.

Курс на інтеграцію України в Європу означає гнучку систему взаємовідносин у глобальному простору Європа – Росія-Азія – Північна Америка, яка в свою чергу складається з важливих для України інтересів регіональних “угрупувань”, де на першому місці суміжні держави. Саме із встановлення дружніх відносин з Росією, Білорусією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою розпочався “вихід” України в Європу.

Україна бере активну участь у будівництві верхнього поверху” нової архітектурної безпеки, яка складається з таких організацій і структур як ОБСЄ, НАТО. ЗЕС, Рада Європи. Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ.

У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО.

націоналі інтереси України щодо НАТО визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Україна вважає, що СНД матиме перспективу лише у тому випадку, якщо він зможе оновитися не шляхом створення наднаціональних структур, а шляхом формування сприятливих умов для торгівлі, економічного і науково-технічного співробітництва і зовсім не обов’язково на “загальному” рівні, а на взаємовигідній двосторонній основі або у “групах за інтересами”.

З 12 травня 1954 р. Україна член ЮНЕСКО.

40.Теорія війни

Карл Філіп Готліб фон Клаузевіц— відомий військовий письменник, який здійснив своїми творами повний переворот в теорії війни.Праці – «О войне».

Теорія війни - система знань про характер, закони війни, підготовку збройних сил й країни в цілому до війни та про способи її ведення.

Військова наука разом з іншими науками вивчає війну як складне соціально-політичне явище. Дані військової науки використовуються при розробці воєнної доктрини держави.

Військова наука вивчає закони війни, що відображають залежність ходу й результату війни від політики, економіки, співвідношення морально-політичних, науково-технічних і військових можливостей воюючих сторін, а також основні процеси підготовки й ведення війни, обумовлені її масштабами, складом сторін, що беруть участь, і засобами збройної боротьби.

Основним предметом її дослідження є збройна боротьба у війні.

Складові

Найважливішими складовими військової науки є: теорія військового мистецтва, теорія військового будівництва, теорія військового навчання й виховання, теорія військової економіки й тилу.

Теорія військового мистецтва

Теорія військового мистецтва включає теорію стратегії, оперативного мистецтва й тактики. Теорія стратегії, являючись вищою галуззю військового мистецтва, розробляє теоретичні основи планування, підготовки та ведення війни й стратегічних операцій. Теорія оперативного мистецтва розробляє принципи й способи підготовки й ведення спільних і самостійних операцій і бойових дій оперативних об'єднань видів Збройних сил.

Теорія тактики займається питаннями підготовки й ведення бою з'єднаннями, частинами й підрозділами.

Складовою частиною стратегії, оперативного мистецтва й тактики є теорія управління, що розробляє способи керівництва Збройними силами й управління військами (силами).

Теорія військового будівництва----- розкриває питання складу організаційної структури збройних сил у мирний і воєнний час, системи їх відмобілізування, комплектування й розгортання, підготовки резервів, організації військової служби й інші питання.

Теорія військового навчання й виховання--розробляє форми й методи підготовки захисників своєї Батьківщини.

Теорія військової економіки й тилу--досліджує питання накопичення й використання матеріальних засобів для оборони країни й забезпечення діяльності збройних сил, як у мирний так і у воєнний час.

Цитати: «Целью любой войны является мир на условиях, благоприятных для победившей стороны.»

«Война есть продолжение политики иными, насильственными средствами».

Робота Е. Тоффлера і Х. Тоффлер «Війна і антівойна: Що таке війна і як з нею боротися. Як вижити на світанку ХХ1 століття », яка була опублікована в США в 1993 р., , і робота М. ван Кревельда

« Трансформація війни »(в Європі опублікована в 1991 р.).

Загальною ознакою розгляду сутності війни даними авторами можна назвати відхід від строгого теоретичного понятійного аналізу і заміна його фактологическим соціально-політичним і військово-технічним розглядом. Це основний напрям еволюції уявлень про війну та її сутності. Зниження логіко-аналітичного вивчення сутності війни трансформує її пояснення в сторону пошуку, підбору та відбору тих подій і фактів, які цікаві автору або необхідні.

При такому підході еволюція знань про сутність війни йде в сферу «соціального замовлення» або популяризаторської, як би простою і зрозумілою, доступною багатьом характеристики війни. Але в ньому укладені і широкі можливості маніпуляції інформацією. Особливо такий підхід характерний для Тоффлером.

Вся книга «Війна і антівойна» складається з шести частин. Перерахуємо назва частин книги: Конфлікт. Траєкторія. Дослідження. Знання. Небезпека. Мир. Термін «війна» відсутня у змісті. Обсяг роботи становить приблизно 340 сторінок. До речі, в такому ж «ключі» написана і попередня книга Тоффлера «Шок майбутнього». «Війна і антівойна» - це не теоретичне дослідження, а швидше начерки, конспект авторських думок. І все ж даний опис книги є зовнішньою її характеристикою.

В об'єктивному і неупередженому аналізі знання сутності, причин, мети і соціального характеру війни необхідно не тільки для визначення явища війни, її відмінності від інших явищ і станів суспільства, а й для виявлення призвідників, ініціаторів, паліїв війни. Для світової спільноти це дуже важливо. За книгою Е. і Х. Тоффлером винуватців війни визначити неможливо. Розгляд сутності та змісту війни йде в космополітизм: всі народи винні в існуванні агресивної політики насильства і воєн. Тому антівойна у них - це протидія війнам третьої хвилі. Криза, наголошується в книзі, перед яким сьогодні стоїть світ, (звичайно, не США і НАТО, а світ) - це відсутність третьеволновой форми світу, відповідної новим умовам сучасності і реальностям війни третьої хвилі.