Тематика семінарських занять з історії держави і права україни Загальні методичні рекомендації

Семінар (від лат. seminarium – розсадник) є одним з найефективніших шляхів вивчення історико-правової науки, “розсадником” знань з історії держави і права України. Його особливість полягає в тому, що він передбачає опанування найважливіших й найактуальніших тем історико-правової науки, є найдієвішою формою закріплення і поглиблення знань студентів, формуванню та виявленню в них творчих здібностей, забезпечує можливість набуття навичок правильного висловлення своїх думок під час обговорення теми, створює умови для дискусій, узагальнення знань, отриманих з різних джерел та літератури, відстоювання власної точки зору, обгрунтування історико-теоретичних висновків. Семінарські заняття є школою мислення, формування висококваліфікованих фахівців і громадсько-політичних діячів.

Для кожного семінару визначені тема, план, основні поняття і терміни й теми рефератів та повідомлень.

Для з’ясування основних понять і термінів доцільно звертатись до “Енциклопедії українознавства”, “Юридичного словника”, “Юридичної енциклопедії”, “Малої енциклопедії етнодержавознавства”, словника-довідника “Українське державотворення”, “Довідника з історії України”, “Малого словника історії України”, “Словника іншомовних слів” та ін.

Основою для підготовки кожного семінару є рекомендовані джерела і література. Зазначимо при цьому, що в списку рекомендованої літератури містяться праці, написані з двох методологічних позицій: цивілізаційної (немарксистської) та формаційної (марксистської). Цивілізаційний підхід не абсолютизує матеріально-економічний фактор у державотворчих процесах, розглядає державу з позиції вирішального впливу на неї перш за все духовно-моральних і культурних елементів суспільства. Формаційна теорія виключно детермінізує державу економічними причинами. Зауважимо, що коли наука концентрує свою увагу тільки на окремих сторонах чи властивостях явища і нехтує іншими, як несуттєвими, то це негативно позначається на її об’єктивності. Бажано, щоб студенти слідкували за останніми публікаціями історико-правового характеру у таких виданнях, як “Вісник Академії правових наук”, “Право України”, “Розбудова держави”, “Державність” та ін.

Готуючись до семінарського заняття, доцільно насамперед ознайомитись з його планом; опрацювати виділені основні поняття і терміни; прочитати свій конспект відповідної лекції і матеріал рекомендованих підручників, посібників; глибоко опрацювати джерела і літературу. Все це дасть можливість грунтовно підготуватися до відповідей на питання семінару, а також розкрити тему реферату чи повідомлення.

Семінар розпочинається з короткого вступного слова його керівника, в якому формулюється актуальність теми, ставиться завдання та оголошується форма (тип) заняття.

При будь-якій формі проведення семінару студент повинен знати матеріал, виявити вміння аналізувати його. Під час вступу можна до певної міри користуватися своїм конспектом, спиратися на хрестоматію або ксерокопію документу.

В кінці семінару його керівник робить узагальнюючий висновок, на основі якого студенти вносять у свої записі відповідні доповнення і уточнення. Крім того, викладач оголошує і коротко мотивує виставлені оцінки, ставить завдання на наступний семінар.

Семінарські заняття є обов’язковими для відвідування. На них ведуть облік поточної успішності студентів. Пропущений з будь-яких причин семінар, одержана на занятті незадовільна оцінка підлягають обов’язковому відпрацюванню у визначений кафедрою день. Студенти відпрацьовують пропущене заняття шляхом написання реферату з подальшим його захистом. Невиконання зазначених вимог є підставою для того, щоб не допустити студента до складання підсумкового іспиту. Студенти, котрі не пропускають семінарських занять, беруть в них активну участь, мають відмінні оцінки, можуть за рішенням кафедри звільнятись від здачі іспиту. Їм виставляється відмінна іспитова оцінка.