oratio in catilinam prima

Cicĕro Marcus Tullius

Oratio in Catilīnam prima

Quoūsque tandem abutĕre , Catilīna, patientia nostra? Quam diu etiam furor iste tuus nos eludet? Quem ad finem sese effrenāta jactābit audacia tua? Patĕre jam tua consiliā non sentis? Quid proxĭma, quid superiōre nocte egĕris? Ubi fuĕris, quos convocavĕris,quid consilii cepĕris, nos ignorāre arbitrāris?

O tempŏra! O mores! Senātus haec intellēgit, consul videt; hic tamen vivit. Vivit ?

Immo vero etiam in senātum venit, fit publĭci consilii partīceps, notat et designat ocŭlis ad caedam unumquēmque nostrum : nos autem, fortes viri, satis facĕre rei publĭci vidēmur, si istius furōrem ac telā vitemus. Ad mortem te, Catilīna, duci jussu jam pridem opportēbat, in te confĕrri pestem, quam tu in nos jam diu machināris.

Первая речь Цицерона против Катилины

До каких пор, Катилина, ты будешь испытывать наше терпение? До каких пор ты будешь держать нас в страхе? До каких пределов дойдет твоя развращенная наглость? Разве ты не знаешь, что твои замыслы уже раскрыты? Что ты замышлял прошлой ночью? Что ты замышлял предыдущей? Где был? С кем совет держал? Какие решения принимал? Неужели ты думаешь, что мы об этом ничего не знаем?

О, времена! О, нравы! Сенат все понимает, консул все это видит; тем не менее, он еще живет. Живет? На самом деле он бывает в Сенате, принимает участие в его заседаниях, он высматривает очередную жертву и приговаривает к смерти каждого из нас : мы же, будучи сильными людьми, внесем свой вклад в общее дело, если прибегнем к оружиию.Давно уже надо было консулам отдать приказ послать на смерть тебя, Катилина, против тебя обратить ту погибель, которую ты против нас замы

Перша промова Цицерона проти Катіліни

До яких пір, Катіліна, ти зловживатимеш нашим терпінням? До яких пір ти будеш тримати нас в страсі? До яких меж дійде твоє розбещене нахабство? Хіба ти не

знаєш, що твої задуми вже розкриті? Що ти замишляв минулої ночі? Що ти замишляв

попередньої? Де був? З ким раду тримав? Які рішення ухвалював? Невже ти думаєш,

що ми про це нічого не знаємо?

О, часи! О, звичаї! Сенат все розуміє, консул все це бачить; проте, він ще

живе. Живе? Насправді він буває в Сенаті, бере участь в його засіданнях, він виглядає чергову жертву і засуджує до смерті кожного з нас : ми ж, будучи сильними людьми, зробимо свій внесок в загальну справу, якщо удамося до зброї. .Давно вже треба було консулам віддати наказ послати на смерть тебе, Катіліна, проти тебе повернути ту погибель, яку ти проти нас замишляв.