Порівняльний аналіз категорії роду української мови з французькою та російською

Що стосується української мови, то поняття граматичного роду іменників набагато ширше, ніж у французькій і російській мовах. У відповідності зі способами вираження родових значень категорія роду має 2 різновиди: граматичний і семантико-граматичний. Граматичний рід – такий різновид загальної категорії, у якого родове значення іменників не залежить від лексичного, не обумовлюється якими-небудь реальними особливостями предметів, понять і явищ, що означаються, не пов’язане зі статтю людей, тварин, а виражається граматичними способами разом зі словотворчими:

1. у неістот іменників власних назв: чудова Вінниця – ж.р., прекрасний Херсон – ч.р., миле Синельникове;

2. у неістот загальних іменників: новий годинник – ч.р., нова сукня – ж.р., гарне село – с.р. Тобто, в українській мові родова диференціація побудована в більшості іменників на граматичних ознаках слова, а не на реальних ознаках предметів, понять, явищ, позначених іменниками.

Семантико-граматичний рід – такий різновид загальної категорії, у якого родове значення залежить від лексичного, котре обумовлює граматичну форму іменника. У них родове протиставлення виражається за допомогою лексичної семантики і суфіксів: а) чоловік-жінка, бугай-корова; б) киянин-киянка, тигр-тигриця.

У семантико-граматичному роді основними є семантичні ознаки іменника. Їх супроводжують і граматичні ознаки, але вони підкоряються лексичним.

На відміну від досліджуваних мов, українська мова має 5 родів: чоловічий, жіночий, середній, загальний і парний.

Іменники парного роду

Іменники, що вживаються лише в множині, не мають способів виявлення категорії роду. У них вона носить імпліцитний характер. Однак у цих іменників категорію роду можна виявити опосередковано. Всі іменники тільки множини – відносяться до неістот, тому узгоджені з ним прикметники, дієслова у формі минулого часу і присвійні займенники цілком співпадають з формами множини іменників неістот ч., ж., с. роду: були такі гострі ножі (від ніж – форма одн. ч.р.). Таким чином, іменник ножиці відноситься до категорії роду, морфологічно не вираженої. Оскільки, безліч іменників цього типу означають предмети, що складаються з 2-х частин (окуляри, штани, ножиці, сани), то їхній рід умовно можна назвати парним.

Іменники загального роду

Потрібно зазначити, що українські лінгвісти не виділяють це явище як окрему самостійну грамему, однак говорять, що така група існує, і до неї відносять іменники, у яких рід семантично не виділяється (староста, базіка), морфологічні способи його вираження неоднозначні (закінчення-а мають іменники ч. і ж.р.), а синтаксичні способи виявлення категорії роду залежать від позамовних факторів. До цієї групи зараховують невелику кількість іменників із значенням особи найчастіше за негативною оцінкою, що мають закінчення -а: писака., читака, волоцюга; а також українські прізвища на приголосний (Стефаник, Федькович), на -ко (Франко, Івашко), невідмінювані іноземні прізвища (Віардо, Дюма), імена на -а, -я (Шура, Валя, Женя). Фактично, це – іменники, що внаслідок своєї семантичної нерозчленованості й морфологічної неоднозначності можуть займати місце чи ч., чи ж.р.

Таким чином, лінгвісти говорять не про загальний рід., а про омонімні способи вираження ч. і ж.р.