46

Л. М. Самошкіна, В. І. Лазаренко

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Дніпропетровськ

2001

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Л. М. Самошкіна, В. І. Лазаренко

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Ухвалено Вченою радою університету

як навчальний посібник

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ

2001

ББК 88в85

С 17

Рецензенти: д-р психол. наук, проф. Е. Л. Носенко,

канд. психол. наук, доц. С. Г. Крамаренко

Самошкіна Л. М., Лазаренко В. І.

С 17 Психодіагностика: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 44с.

Розкривається сутність основних понять з курсу “Психодіагностика” в сучасному розумінні, а також зроблено огляд основних класичних методик, які найчастіше застосовуються в практиці психодіагностики.

Призначений для студентів, які вивчають курс “Психодіагностика”, а також психологів-практиків, педагогів та осіб, які цікавляться питаннями дослідження індивідуально-психологічних особливостей.

Темплан 2001, поз

Навчальне видання

Любов Миколаївна Самошкіна,

Вікторія Іванівна Лазаренко

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Навчальний посібник

Редактор М. О. Долгов

Підписано до друку 6. 07. 00. Формат 60 х 84 х 16.

Папір друкарський. Ум. друк.арк. ........ Ум. фарбо-відб...... Обл.-вид. арк.......

Тираж 300 пр. Зам. № 46

РВВ ДНУ, вул. Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050.

Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050.

© Самошкіна Л.М., Лазаренко В.І., 2001

ВСтуп

Психологічна діагностика є однією з основних форм практичної діяльності психолога і відповідно – одним із базових курсів в його професійній підготовці.

Методики психодіагностики застосовуються в професійному відборі кадрів, для контролю психологічного розвитку особистості та оптимізації навчання, дослідження особистості з медичною та експертною метою тощо.

Досвід навчання студентів свідчить про їх інтерес до психодіагностики, а також про деякі труднощі її викладання, які пов’язані з наступними причинами:

– по-перше, психодіагностика як наука знаходиться в стадії інтенсивного розвитку і процес формування її термінологічного апарату ще триває;

– по-друге, основою конструювання, адаптації та аналізу ефективності методик у психологічній діагностиці є спеціальний та досить складний статистичний апарат, чіткий опис якого не завжди можливо знайти у відповідній літературі;

– по-третє, навчання психодіагностиці передбачає знайомство з найбільш відомими психодіагностичними методами в їх сучасній адаптації, що також пов’язано з деякими труднощами.

Усі труднощі частково долаються завдяки словнику-довіднику Л. Ф. Бурлачука, С. М. Морозова у його першій та другій редакціях.

Але на сьогодні практично немає навчальних посібників із психодіагностики українською мовою.

Система понять та інших базових категорій психодіагностики, вміщених у даному навчальному посібнику, допомагає зрозуміти та засвоїти основні психодіагностичні явища та закономірності, що і є метою даного посібника.

Враховуючи існуючу багатозначність тлумачень деяких психодіагностичних категорій, упорядники намагались підготувати, найбільш доцільні, на їх погляд, визначення та характеристики, по можливості, коротко, точно і виразно розкрити їх сутність з позиції сучасної науки.

Розміщення матеріалів у посібнику відображує послідовність засвоєння розділів і тем курсу студентами. Таке методичне рішення допомагає вважати цей посібник також опорним конспектом лекцій з курсу психодіагностики.

Поняття про психодіагностику

Психодіагностика - наука та практика постановки психологiчного дiагнозу.

Діагноз психологічний в перекладі з грецької – розпізнавання – це кінцевий результат діяльності психолога, яка спрямована на описування та з’ясування сутності iндивiдуально-психологiчних особливостей особистості з метою оцінки її актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, що визначаються завданням психодiагностичного обстеження.

Рівні та види психологічного діагнозу за л. С. Виготським:

1. Симптоматичний (емпіричний) – констатація певних особливостей або симптомів, на грунтi яких безпосередньо будуються практичні висновки. Л. С. Виготський підкреслює, що цей діагноз не є власне науковим, тому що виявлення симптомів ніколи автоматично не приводить до діагнозу. Тут роботу психолога цілком можна замінити машинною обробкою даних.

2. Етіологічний – враховує не тільки наявність певних особливостей (симптомів), але й причини їх виникнення.

3. Типологічний – полягає у визначенні місця та значення одержаних даних в цiлiснiй, динамічній картині особистості. За словами Л. С. Виготського, діагноз завжди повинен мати на увазі складну структуру особистості.

Прогноз будується на вмінні настільки зрозуміти “внутрішню логіку самодiї процесу розвитку, що на грунтi минулого та теперішнього накреслює шлях розвитку”.

Результати тестування, як правило, не дають достатніх підстав для складання довготривалих прогнозів. Короткочасні прогнози набагато валiднiшi, тому що менш піддаються впливу різних факторів. Рекомендується також розбивати прогноз на окремі періоди та, по можливості, удаватися до тривалих повторних спостережень.

Психометричні характеристики методики

Валiднiсть (англ. valid – дійсний, придатний, той що має силу) – комплексна характеристика методики (тесту), яка включає відомості про сфери явищ, що досліджуються, репрезентативності діагностичної процедури по відношенню до них. Це “…поняття, яке вказує нам на те, що виміряє тест та як добре він це робить” (А. Анастазi, 1982).

Валiднiсть очевидна – уявлення про тест, сферу його застосування, результативність та прогностичну цінність, яке виникає у людини, котру досліджують, або іншої особи, яка не володіє спеціальними відомостями про характер використання i цілі методики. В. о. не є компонентом валiдностi, що встановлюється об’єктивно. Разом з тим висока В. о. в більшості випадків є дуже бажаною. Вона виступає як фактор, що спонукає людину, яку випробовують, до обстеження; сприяє більш серйозному та відповідальному ставленню до роботи щодо виконання завдань тесту та до висновків, що їх формулює психолог.

Валiднiсть змістовна – один з основних типів валiдностi методики, що характеризує ступінь репрезентативності змісту завдань тесту сфери психологічних властивостей, що виміряються.

Валiднiсть емпірична – сукупність характеристик валiдностi тесту, одержаних порівняльним статистичним засобом оцінювання. Має відношення головним чином до сфери валiдноcтi критерiальної та двох її видів: валiдностi поточної та валiдностi прогностичної.

Валiднiсть конструктна – один з основних типів валiдностi, який відображає ступінь репрезентації психологічного конструкта, що досліджується, в результатах тесту. В якості конструкту можуть виступати практичний або вербальний інтелект, емоційна стійкість, інтроверсія, розуміння мови, переключення уваги тощо. Іншими словами, В. к. визначає сферу теоретичної структури психологічних явищ, що виміряються тестом.

Надійність – характеристика методики, що відображає точність психодiагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх випадкових фактів. Надійність та валiднiсть є важливими характеристиками як інструменту психологічного дослідження.

Надiйнiсть ретестова – характеристика надійності психодiагностичної методики шляхом повторного обстеження тих, хто досліджуються, за допомогою одного й того ж тесту. Надійність в цьому випадку обчислюється відповідно до результатів першого та другого обстежень або за збереженням рангових місць тих осіб, що обстежуються, у виборці при ретестi. Коефіцієнт надійності (r_t) відповідає коефіцієнту кореляції між результатами таких обстежень. При використанні iнтервальних шкал (див. “Шкали вимірювальні”) застосовується коефіцієнт кореляції добутку моментів Пiрсона (див. “Кореляційний аналіз”). Для шкал порядку, як мiри стійкості до перетестування, може бути використаний коефіцієнт рангової кореляції Спiрмена або Кендалла (див. “Кореляцiя рангова”).

Надійність частини тесту – характеристика надійності психодiагностичної методики шляхом аналізу стійкості результатів окремих сукупностей тестових задач або поодиноких пунктів (завдань) тесту.

ПСИХОДІАГНОСТИКА ІНТЕЛЕКТУ