Категорія способу

Категорія способу є поряд з категоріями особи, числа, часу, стану і способу дії однією з основних дієслівних категорій.

Значення цієї категорії збігається у трьох зазначених мовах, що можна проілюструвати наведенням відповідних визначень:

фр.: «Le mode est la catégorie du verbe qui sert à marquer le rapport de l’action, exprimée par le verbe, à la réalité. Le fait, exprimé par le verbe, peut être présenté comme réel, supposé souhaité etc.» (Е.К. Никольская, Т.Я. Гольденберг).

укр.: “Категорія способу - це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить”

рос.: “Наклонение - это грамматическая категория, обозначающая отношение действия к действительности, устанавливаемое говорящим лицом” (В.В. Виноградов)

З морфологічної точки зору, категорія способу – це система протиставлених один одному рядів форм, що виражають відношення дії до дійсності та мають значення реальності (дійсний спосіб), спонукання (наказовий спосіб), можливості або побажання (умовний спосіб).

Згідно з традиційним поглядом, у французькій мові виділяють чотири способи: indicatif, impératif, conditionnel, subjonctif. У російській мові також чотири – изъявительное, повелительное, условное и сослагательное наклонения. В українській мові найчастіше виділяють три способи дієслова: дійсний, наказовий та умовний. Лише деякі дослідники окремо розглядають бажальний спосіб. Згідно з традиційною точкою зору, його значення включаються в умовний спосіб. Дійсний спосіб є прямим, інші – непрямими.

Дійсний спосіб

Дієслова у дійсному способі виражають реальні дії (теперішній і минулий час), а також ірреальні дії, що не мають модального значення (майбутній час).

Морфологічними показниками дійсного способу є часові форми.

Французька мова характеризується досить розгалуженою системою часових форм у дійсному способі. Більшість дослідників виділяє 10 часів індикативу.

В українській та російській мовах лише три граматичні часи: теперішній, майбутній, минулий.

Особливістю французької мови у порівнянні з українською та російською є те, що окремі часові форми дійсного способу можуть мати модальні значення.

Так, futur simple може виражати наказ, припущення та ствердження у пом’якшеній формі;

іmparfait – вірогідну; можливу, але нереалізовану дію в минулому; бажання з відтінком жалю, пропозицію у пом’якшеній або ввічливій формі;

рlus-que-parfait може виражати припущення або вірогідність дії у минулому, жаль або засудження.

Відповідниками модальних значень французьких часових форм в українській та російській мовах є форми непрямих способів: наказового, умовного та бажального.

Умовний спосіб

Дієслова в умовному способі виражають дію, яка може відбутись лише за певних умов, а також бажану дію або ввічливе прохання.

В українській та російській мовах умовний спосіб утворюється за допомогою часток би, б (бы, б), та дієслівних форм минулого часу дійсного способу. Напр.: Грав би собі в м 'яча – Играл бы себе в мяч.

У французькій мові умовний спосіб (conditionnel) має два граматичні часи: теперішній (conditionnel présent) та минулий (conditionnel passé), які мають свої власні граматичні форми, що не збігаються з відповідними формами дійсного способу.

Напр.: Je partirais aujourd’hui si… Я б поїхав сьогодні, якби… Я бы уехал сегодня, если бы…

Je serais parti hier si… Я б поїхав вчора, якби… Я бы уехал вчера, если бы…

Умовний спосіб дієслів вживається у складнопідрядних реченнях з підрядним умови.

Для української і російської мов властиве вживання умовного способу як у головній, так і підрядній частинах складного речення, тоді як у французькій мові conditionnel вживається лише у головному реченні.

Пор.: S'il ne pleuvait pas j'irais voir mon ami. – Якби не було дощу, я б пішов провідати мого товариша. – Если бы не было дождя, я бы пошел навестить моего друга.

У простих реченнях дієслова в умовному способі можуть виражати бажання, ввічливе прохання, а також припущення.

Вираження дієсловом в умовному способі припущення властиве лише французькій мові. Пор.: 1) Je voudrais vous voir. – Я хотів би Вас побачити. – Я бы хотел Вас видеть. 2) Ne pourriez vous me donner votre adresse? – Чи не могли б Ви дати мені свою адресу? – Не могли бы Вы мне дать свой адрес? 3) Il pourrait être ici. – Він, можливо, тут. – Он, должно быть, здесь.