73. Розвиток педагогічної думки в Україні за роки Радянської влади. Діяльність в.Затонського, м.Скрипника, я.Ряппа.

Нова система освіти, яку запропонував Ряппо Ян Петрович, на думку Г. Ф. Гринька, мала вирішити проблему дитячої безпритульності, навчання і виховання дітей з матеріально незабезпечених сімей, розв'язати питання забезпечення народного господарства кваліфікованою робочою силою. Саме тому схема освіти передбачала такі ступені :

дошкільне соціальне виховання (дитячий садок, дитячий будинок, комуна, колонія) дітей віком від 4-х до 8-ми років ;

шкільне соціальне виховання (трудова семирічна школа, яка поділялася на 2 концентри : перший - чотирирічний - з 8-ми до 12-ти років, другий - трирічний - з 12-ти до 15-ти років) ;

професійна освіта : а) професійна дво- або трирічна школа з наступним однорічним практичним стажем для підготовки кваліфікованих робітників ; б) технікум з трирічним курсом навчання для підготовки інструкторів; в) інститут з чотирирічним курсом для підготовки висококваліфікованого спеціаліста-практика; г) академія з дворічним курсом для підготовки ученого в тій чи іншій галузі науки. Професійна освіта, що передбачала підготовку спеціалістів для окремих галузей діяльності, розподілялася на: а) індустріальну; б) агрономічну; в) соціально-економічну; педагогічну.

Тогочасна українська система освіти порівняно з російською мала значні відмінності, а саме: по-перше, вона зовсім вилучила зі своєї схеми університети, залишаючи, проте, в системі так звану наукову вертикаль, куди входили різні інститути та академії теоретичного знання; по-друге, єдина трудова в школа в Україні була семирічною, а в Росії - дев'ятирічною ; по-третє, технікуми в Україні були підготовчою школою до інституту, що належав до вищої школи, а в Росії вони були вищими школами.

74. Поради с.Васильченка та т.Лубенця щодо організації шкільної справи в Україні.

Степан Васильович Васильченко (1879-1932) – (справжнє прізвище Панасенко) – письменник, журналіст, педагог. Виразник національно-демократичної педагогіки початку ХХ ст.

У своїх творах, педагогічних працях викривав незадовільний стан освіти в Україні, відсталість народної школи, тяжке правове та матеріально-побутове становище вчителів початкових шкіл: “Народна школа і рідна мова на Україні”, “Записки вчителя”, “Записки із життя сільських учителів”; художні твори: “Над Россю”, “З самого початку”, “Божевільна Галя”, “Гріх”, “Вечеря”.

Педагогічний процес у школах, на думку Васильченка, має бути добре організований як для учнів, так і для вчителів; слід розвивати ініціативу й активність, інтерес та пізнавальні здібності учнів, удосконалювати педагогічну майстерність учителів. Висунув високі вимоги до написання шкільних підручників.

Він вважав, що у вихованні дітей велике значення мають правила і звички. Глибокий знавець психології дітей і підлітків; він показує, що селянські діти – розумні, кмітливі, працьовиті.

Тимофій Григорович Лубенець (1855-1936) – український педагог, діяч народної освіти. Написав і видав до 30 підручників і книг для учнів початкових шкіл та методичних посібників для вчителів (“Книга для первоначального чтения в школе и дома”, “Хрестоматия для первоначального чтения и письменних упражнений”, “Педагогічні бесіди”, “Про наочне викладання”, “Граматика”, “Читанка”, “Зернинка”.

Характерними рисами народної школи вважав: принцип народності в освіті й вихованні, навчання рідною мовою, вивчення історії народу, знання природних багатств батьківщини і свого краю, зв’язок навчання з життям, підготовку дітей до трудової діяльності та ін. Виступав за поширення грамотності серед народу, проведення загального обов’язкового початкового навчання, розвиток ініціативи вчителів та підвищення їх педагогічної майстерності. Обстоював широке і вміле використання наочності у навчанні, активізацію методів навчання, розвиток інтересу дітей до навчання та їх пізнавальних здібностей, розвиток спостереження учнів удома і в школі, великого значення надавав художньому читанню та проведенню бесід за змістом твору.