Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dokument_Microsoft_Office_Word_3.docx
Скачиваний:
541
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
276.94 Кб
Скачать

49. Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. (т.Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров).

Кінець XIX ст. відзначається поглибленням кризи кріпосної системи в Російській імперії, що зумовило загострення політич­ної та ідейної боротьби. Характерною особливістю цієї кризи стала організація системи освіти в державі. Друга половина XIX ст. характеризується новими явищами в історії школи на Україні. Станова школа поступово перетворюється в класову, значно по­ширюється зміст освіти, зростає рівень письменності населення. Згідно з реформою 1864 року встановлювались три типи загально­освітніх закладів: народні училища, класичні і реальні прогімназії, класичні і реальні гімназії. За період з 1859 року в Україні було організовано 111 безкоштовних недільних шкіл. Для забезпечення їх роботи створювались відповідні підручники. В цей час побачили світ "Граматка" П.Куліша (1857,1861), "Букварь Южнорусский" таін.

Незважаючи на короткочасне існування (грудень 1845 р. -березень 1847 р.) товариства, його учасниками був вироблений і прийнятий "Статут слов'янського товариства Св. Кирила і Мефодія", а також програма - "Книги буття українського паро-ду" (відомі під назвою "Закон божий"), та "Головні правила то­вариства". Крім цього, були підготовлені звернення до "Братів українців^." та до "Братів Великоросіян і Поляків\".

Кирило-мефодіївці були одностайними у скасуванні самоде­ржавства, кріпацтва, заміни монархії республікою широкої освіти народу, визнання національних прав України. Основний доку­мент Товариства "Закон божий" складався із 63 різних за обся­гом статей, що становлять морально-філософську концепцію, в центрі якої - доля народу України. Члени Товариства пропагува­ли свої ідеї в учбових закладах: Костомаров у своїх лекціях у Ки­ївському університеті; Білозерський і Пильчиков серед вихован­ців Полтавського Петровського кадетського корпусу. Члени То­вариства дбали про створення й видання книжок, доступних про­стому народові. Для кирило-мефодіївців була чужою національна замкнутість та ненависть до інших народів. Основні документи Товариства визнані царськими прислужниками як такі, що спря­мовані проти існуючого ладу. Царизм жорстоко повівся з батчи­ками.

Тарас Григорович Шев­ченко

Піддаючи різкій критиці тогочасну систему виховання, Шевче­нко водночас мріяв про справжню народну школу, яка давала б учням міцні, глибокі знання і виховувала в дусі любові до рідної мови. Виходець з народу, Т.Г.Шевченко відстоював масову народну освіту.

Ведучи наполегливу боротьбу за народну освіту, Т.Г.Шевченко не міг обминути вчителя, впливу виховання на формування його особистості.

Винятково важливу роль у правильному вихованні людини Та­рас Григорович відводив сім'ї, побожно ставився до жінки-матері:

Надзвичайно велику увагу Т.Г.Шевченко надавав трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задово­лення, і тому вона повинна займати домінуюче місце в житгі кож­ного. Однак він розрізняв працю, яка задовольняє потреби трудя­щих, і працю, що виснажує і від якої стогнуть мільйони Знедоле­них.

У листах до М.Костомарова та М.Чалого Шевченко підкрес­лював, що необхідно створити спеціальні підручники для цих шкіл. Сам він взявся за написання одного з них - "Букваря Южно-руського", закінчив роботу над ним в 1860 році, вже тяжко хворим. "Буквар" був виданий у кількості 10 тис. примірників (вартість - З копійки). Усього кільканадцять сторінок нараховує ця книжечка, але це "прощальна лебедина пісня нашого національного генія".

Загалом у "БукварГ Т.Г.Шевченко успішно зреалізував прин­цип народності. Він включив з цією метою народні говірки, прика­зки, короткі бувальщини, та ін. Також, крім читання коротких тво­рів, до "Букваря" вміщено знайомство дітей з числами та прости­ми діями з ними у межах 20. Крім того він мріяв написати популя­рну історію та географію для українських дітей.

Микола Іванович Костомаров

Маючи на меті вивчати народні пісні й звичаї в історичних піснях України він записав там багато пісень. Зокрема, ряд антикріпосницьких пісень про славного народного героя, керівника збройної боротьби селян проти кріпосників на Поділлі - Устима Кармелюка.

Пізніше М.Костомаров пише монографію "Славянская мифо-логия", яка є спробою, дослідження міфології у стародавніх слов'ян на основі писаних джерел, що збереглися в середньовіч­ній літературі, а, особливо, усних, які побутували в народних традиціях слов'янських народів, зокрема, українського і російсь­кого.

' У Саратові, куди М.Костомарова було заслано в 1847 р., він продовжував наукову етнографічну роботу, збирав фольклорні матеріали, на цей раз російські. Але вчений не забув українських досліджень. У 1859 р. він видав "Народньїе песни, собранньїе в западной части Вольтской губернии в 1844 году".

Величезну роботу виконав М.Костомаров у царині вивчення національного багатства українського народу - народних дум. Саме з огляду на це його монографія "Богдан Хмельницький" є особливо цінним зібранням визвольної героїчно-патріотичної по­езії, де знаходимо багато рідкісних, розшуканих М.Костомаровим і вперше ним опублікованих дум. Для прикладу можна вказати яскраво патріотичну думу "Іван Богуславець", що цікаво варіює славнозвісний образ Марусі Богуславки; художньо-алегоричну і гостро-соціальну думу "Сокіл і соколя"; оригінальну редакцію думи "Козацьке життя", в якій оспівується злиденне існування козака-нетяги. Найбільш відомою є етнографічна, ет-нопедагогічна праця "Закон Божий (книга буття українського народу)". До написання цієї монографії його спонукала тісна дружба з видатним польським поетом А.Міцкевичем (оскільки аналогічну працю він для свого народу).

Творчість М.І.Костомарова можна вважати справжнім подви­гом, беручи до уваги тяжкі умови його діяльності. Він першим в українській науці ототожнив історію людства з історією самого народу.

Пантелеймон Куліш був не тільки відомим українським письменником, а й просвітителем.

Згодом повернувся до Петербурга, де розпочав активну літера­турну та видавничу діяльність. За короткий час видав "Граматку" та 40 дешевих книжок під загальною назвою "Сільська бібліоте­ка".

Відкривається українська "Граматка" П.Куліша вступною статтею про стан шкільної справи на Україні. Потім ідуть азбука, маленька азбука, прописна азбука, стрічна (рядкова) азбука, крива (прописна) азбука та поради вчителів (про проривний звук "г" для позначення твердості у словах: ґанок, ґудзик). Автор залишає в ал­фавіті літери "ьГ та "г" тому, що вони існували у церковних текс­тах, з якими стикалися учні. Далі подається розробка шести уроків для засвоєння складів.

Велика заслуга П.Куліша полягає у виробленні українського правопису, що відомий під назвою ^кулішівка". Для створення єдиної норми П.Куліш запропонував спрощений правопис україн­ської мови, взявши за основу полтавсько-чигиринський діалект.

Зміст ''Граматки" спрямований на виховання у дітей любові до рідного краю, народу, його історії і культури. Для досягнення цієї мети П.Куліш підібрав змістовні дидактичні тексти: оповідання про славне минуле українського народу, відомості про видатних історичних осіб, уривки з пам'яток культури і фольклору.

Наприкінці свого життя П.Куліш багато працював, дбаючи про поширення освіти на Україні. Він залишив величезну культурну спадщину, як глибокий публіцист і літературний критик, оригіна­льний філософ, історик, просвітитель, прекрасний перекладач,

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]