![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- •2. Становлення виховання як процесу соціалізації людини (основні підходи). Виховання людини в первісному суспільстві.
- •3. Виховання і навчання людини в країнах Стародавнього Сходу.
- •4. Проблема виховання у філософських теоріях Стародавньої Греції (Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель).
- •5. Школа і педагогіка в Стародавньому Римі.
- •6. М.Ф. Квінтіліан про організацію та методику навчання, вимоги до вчителя.
- •7. Спартанська й афінська системи виховання: порівняльний аналіз.
- •8. Зміст та виховне значення «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
- •9. Характеристика школи й освіти доби Європейського Середньовіччя.
- •10. Виникнення перших університетів у Західній Європі. Організація навчального процесу та особливості управління.
- •11. Педагогічні погляди гуманістів доби українського Відродження (ф. Рабле, т. Мор, т. Кампанелла, м. Монтень). Характеристика основних педагогічних творів.
- •12. Я.А. Коменський про мету, завдання та принципи освіти й виховання.
- •13. Класно-урочна система я.А. Коменського, роль учителя в сучасних умовах. Шляхи вдосконалення класно-урочної системи.
- •Підручники я.А.Коменського
- •14. Я.А.Коменський про вікову періодизацію та систему шкіл.
- •15. Дидактичні погляди я.А. Коменського. (див. 12)
- •Вікова періодизація та система шкіл я. Коменського
- •16. Основні положення праці я.А.Коменського «Материнська школа»
- •17. Я.А.Коменський про особистість учителя та вимоги до нього.
- •18. Педагогічні погляди к.А. Гельвеція та д. Дідро. Порівняльний аналіз.
- •19. Аналіз роботи д. Дідро «План університету або школи публічного викладання всіх наук для Російського уряду».
- •20. Проблема фізичного, морального, розумового та трудового виховання в педагогічній теорії Дж. Локка.
- •21. Філософсько-педагогічні погляди Дж. Локка. Аналіз роботи «Думки про виховання».
- •22. Ідея загальнолюдського виховання в працях ж.-ж. Руссо та г. Сковороди. Порівняльний аналіз.
- •Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо
- •Педагогічні погляди г. С. Сковороди
- •23. Порівняльний аналіз педагогічних концепцій Дж. Локка та я.А.Коменського.
- •24. Діяльність братських шкіл в Україні, їх роль щодо розвитку мови, науки, культури, освіти.
- •25. Характеристика «Статуту Львівської Братської школи 1586 року. Порядок шкільний».
- •26. Українська педагогічна думка епохи Відродження хvі-початку хvii ст. (с. Зизаній, л. Зизаній, п. Беринда, і. Галятовський, г. Смотрицький, і. Борецький та інші).
- •27. Становлення та розвиток вищих навчальних закладів в Україні: Острозька та Києво-Могилянська академії.
- •Острозька школа-академія
- •Києво-Могилянська академія
- •28. Особливості навчального процесу в Києво-Могилянській академії. Організаційно-просвітницька діяльність п.Могили.
- •29. Вплив педагогічних поглядів та діяльності с. Полоцького й є. Славинецького на становлення Слов’яно-греко-латинської академії.
- •30. Аналіз праці є. Славинецького «Громадянство звичаїв дитячих».
- •31. Значення роману ж.Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання» у розвитку світової педагогічної думки.
- •32. Просвітницька діяльність ф. Прокоповича та м. Козачинського.
- •33. Сутність та педагогічне значення ідеї «спорідненої праці» г. С. Сковороди, її вплив на розвиток національної педагогічної думки.
- •34. Сутність ідеї природовідповідного виховання г.С.Сковороди та шляхи її реалізації («Благодарний Еродій», «Вбогий жайворонок»). (див. 33)
- •35. Основні етапи педагогічної діяльності і.Г. Песталоцці.
- •36. Теорія елементарної освіти і.Г. Песталоцці.
- •37. Вплив демократичних ідей і.Г. Песталоцці на розвиток педагогічної теорії та шкільної практики.
- •38. Педагогічна теорія і.Ф. Гербарта.
- •39. Аналіз праці і.Ф. Гербарта «Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання».
- •40. І.Ф. Гербарт про процес навчання.
- •41. Дидактичні погляди ф.-а.В. Дістервега.
- •42. Аналіз праці а. Дістервега «Посібник для освіти німецьких учителів».
- •43. Ідея розвивального навчання в педагогічних концепціях й.Г.Песталоцці, і.Ф.Гербарта та ф.-а.В.Дістервега.
- •44. Ідея природовідповідності в працях я.А.Коменського, ж.-ж.Руссо, і.Г.Песталоцці та ф.-а.В.Дістервега.
- •45. Освітні реформи на початку хvііі ст. В Російській імперії. М.Ломоносов, його значення в розвитку педагогіки та школи
- •46. Питання виховання в європейських соціальних теоріях хіх ст. (р.Оуен, ш.Фур’є, к.Сен-Сімон).
- •47. Розвиток педагогічної думки в Україні у першій половині хіх ст. (і.П.Котляревський, м.Максимович, о.В.Духнович).
- •48. Діяльність перших університетів в Україні першої половини хіх ст. Харківський та Київський університети.
- •49. Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. (т.Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров).
- •50. Діяльність представників демократичної педагогіки 30-40 років хіх ст. В Російській імперії. Аналіз статті м.Добролюбова «Про значення авторитету у вихованні».
- •51. Шкільні реформи 60-х рр. Хіх ст. В Російській імперії. «Положення про початкові народні училища» 1864 р., «Устав гімназій та прогімназій» 1864 р.
- •52. Педагогічна діяльність м.І.Пирогова.
- •53. Аналіз статті м.Пирогова «Питання життя» та її значення для розвитку педагогічної думки.
- •54. Життєвий шлях та суспільно-педагогічна діяльність к.Д.Ушинського.
- •55. Філософські та природничі основи педагогічної теорії к.Д.Ушинського.
- •56. Ідея народності виховання к.Д.Ушинського та шляхи її реалізації. Статті «Про народність у суспільному вихованні», «Рідне слово».
- •57. Ідея гармонійного розвитку особистості в роботах к.Д.Ушинського. Аналіз праці «Людина як предмет виховання».
- •58. К.Д.Ушинський про професійну підготовку вчителя.
- •59. К.Д.Ушинський про педагогіку як науку і мистецтво. Аналіз статті «Про користь педагогічної літератури».
- •60. Аналіз статті к.Ушинського «Праця в її психічному і виховному значенні».
- •61. Мета та завдання морального виховання в педагогічній теорії к.Д.Ушинського.
- •62. Дидактична теорія к.Д.Ушинського та його діяльність як методиста («Рідне слово» та «Дитячий світ»).
- •63. К.Д.Ушинський про урок та вимоги до вчительської професії.
- •64. Ідея вільного виховання л.М.Толстого, її втілення в практику роботи Яснополянської школи.
- •65. Проблема розвитку дитячої активності та творчості в педагогічних працях л.М.Толстого.
- •66. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх – початку хх століття (і.Франко, м.Коцюбинський, Леся Українка).
- •67. Педагогічні пошуки на межі хіх-хх століть. Е.Кей та м.Монтессорі.
- •68. Характеристика експериментальної педагогіки кінця хіх-початку хх ст. (в.-а.Лай, е.Мейман, а.Біне).
- •69. Характеристика прагматичної педагогіки кінця хіх початку хх ст. Дж.Дьюї.
- •70. Історико-педагогічні концепції м.Драгоманова й м.Грушевського: порівняльний аналіз.
- •71. Педагогічні погляди та освітня діяльність м.Корфа.
- •72. Проблеми української національної школи у творчості просвітителів кінця хіх-початку хх ст. (б.Грінченко, х.Алчевська).
- •73. Розвиток педагогічної думки в Україні за роки Радянської влади. Діяльність в.Затонського, м.Скрипника, я.Ряппа.
- •74. Поради с.Васильченка та т.Лубенця щодо організації шкільної справи в Україні.
- •75. Українська педагогічна думка першої половини хх століття. Педагогічні погляди с.Русової, і.Огієнка.
- •76. Ідея політехнізму в роботах російських та українських педагогів (20-ті – початок 30-х років хх ст.).
- •77. Ідеї громадянського виховання г.Кершенштайнера.
- •78. А.С.Макаренко про виховання особистості в колективі та через колектив. Використання його ідей в практиці роботи сучасної школи.
- •79. Проблеми сімейного виховання в працях а.С.Макаренка («Книга для батьків», «лекції про виховання дітей»).
- •80. А.С.Макаренко про поєднання навчання з продуктивною працею («Педагогічна поема», «Прапори на вежах»).
- •81. А.С. Макаренко про педагогічну працю та вимоги до вчителя.
- •82. Особливості розбудови загальної, професійної та вищої школи в Україні 20-30-х рр. Хх ст.
- •83. Ідеї національного виховання української молоді г.Г.Ващенка. Аналіз праці «Виховний ідеал».
- •84. Етнічні засади родинного виховання в праці в.О.Сухомлинського «Батьківська педагогіка».
- •85. Ідея громадянського виховання особистості в роботах а.С.Макаренка, г.Г.Ващенка та в.О.Сухомлинського.
- •86. В.О.Сухомлинський про творчий характер педагогічної праці. Аналіз роботи «Розмова з молодим директором школи».
- •87. Аналіз праці в.О.Сухомлинського «Серце віддаю дітям».
- •88. В.О.Сухомлинський про розумове виховання школярів
- •89. Педагогічна діяльність в.О.Сухомлинського та сучасність. Аналіз праць «Сто порад учителю» та «Павлиська середня школа».
- •90. Перший з’їзд педагогічних працівників України. Аналіз концепції «Освіта (Україна ххі ст.)». Шляхи розвитку української системи освіти на сучасному етапі.
69. Характеристика прагматичної педагогіки кінця хіх початку хх ст. Дж.Дьюї.
Педагогіка прагматизму (від грець. pragma – дія) виникла як локальний педагогічний напрямок у США і Англії. Її засновником виявився американський філософ і педагог Джон Дьюї (1859-1952).
Суть прагматизму – істинне все те, що приносить користь (навіть існування Бога Дьюї виводить з практичних цілей). Значимість користі оцінюється почуттям власного задоволення. Ідеал Дьюї – “хороше життя“.
Дьюї – прихильник ідеї “вроджених здібностей“, які передаються по спадковості. Він висунув теорію спадковості: сукупність розумових і фізичних властивостей певного індивіда є досягненням всієї раси і передається за спадковістю. Отже, виховання повинно спиратись на спадковість і виходити з інстинктів і практичного досвіду дитини. Власне виховання повинно виступати як безперервне розширення цього досвіду.
Дьюї висуває ідею трудової школи і зв’язку школи з життям. У центр шкільної справи він ставить не систематичне навчання, а особистий досвід, практику учнів. Така практика і досвід, на його думку, здобуваються, передусім, через ручну працю, трудове навчання.
Саме ручна праця, згідно з концепцією прагматизму, – це той шлях, яким повинні пройти діти через усі етапи еволюції людини. Оскільки у житті є багато видів праці, діти повинні познайомитись з якомога більшою їх кількістю. Слід зазначити, що трудове навчання Дьюї розглядав як елемент загальної освіти, а не професійної.
Педагогіка прагматизму педоцентрична. Центральною фігурою у процесі навчання Дьюї ставить дитину. Зміст навчання будується строго виходячи з інтересів дитини (наприклад, в Англії і особливо у США навчальним планом передбачається мінімальна кількість обов’язкових для вивчення предметів і біля 100 предметів за вибором). Учитель за таких умов виступає як консультант, а не керівник.
Школа, згідно з концепцією Дьюї, повинна служити класовому примиренню, через навчання і виховання пом’якшувати станові протиріччя.
70. Історико-педагогічні концепції м.Драгоманова й м.Грушевського: порівняльний аналіз.
ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ М. ДРАГОМАНОВА
Михайло Петрович Драгомапов
Він виступав за проведення радикальних реформ у галузі освіти: створення елементарної, спеціальної та вищої шкіл. Він наполягав на поверненні прав українській мові, насамперед в галузі народної освіти.
Не раз піднімав Драгоманов проблеми вчительства. Особливо його хвилювало становище сільських учителів. Драгоманов вважав, що вчителі повинні чітко усвідомлювати мету педагогічної діяльності - виховання гуманної, національно свідомої людини. Це завдання ставили перед собою різні педагоги; якою вона має бути, розуміли по-різному, залежно від соціально-політичних ідеалів, що сповідували їх творці. У Драгоманова цей ідеал спирався на демократичну, гуманістичну й патріотичну основу національної свідомості, котра поєднувалась з толерантністю у взаєминах між людьми, з правдою і справедливістю.
Великого значення надавав Драгоманов вихованню дитини в сім'ї, тобто саме батьківському вихованню. Дбаючи про виховання тогочасної української молоді, Драгоманов орієнтує її на найвищі людські взірці духу і праці, нагадуючи ще й про неодмінну високу моральну якість самовіддано служити рідному народу, а не бути його "провінційним родичем, прихвоснем чужого".
Отже, можна простежити думку про те, що основними напрямками концепції національного виховання Драгоманова є етичне, естетичне, патріотичне, моральне виховання дітей, яке включає формування у дітей любові до батьківщини, рідної мови. Значне місце надається у працях Драгоманова батьківському вихованню, а також підготовці кваліфікованих кадрів для здійснення процесу виховання в умовах освітньої діяльності.
ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ШКІЛЬНИЦТВА М.ГРУШЕВСЬКОГО
М. Грушевський не обмежувався тільки науковою діяльністю. Він виконував велику культурно-освітню роботу: виступав із публічними доповідями, співробітничав у львівській пресі, заснував загальноукраїнський літературний і науковий місячник «Літературно-Науковий Вісник» (1898), плідна діяльність якого високо оцінена в історії української літератури, культури й освіти. Роком пізніше за його ініціативи з'явилася «Українська Видавнича Спілка» — перше на всю Україну книжкове видавництво. Крім того, він співробітничав у київському щомісячному історико-етнографічному та літературному часописі «Киевская Старина», - відіграв велику роль у розвитку української культури в умовах Російської імперії.
М. Грушевський на власні кошти заснував у Києві школу. Намагаючись забезпечити розвиток українського національного шкільництва в Галичині, він очолював львівську Крайову Шкільну Раду.
У період еміграції ним був створений Український соціологічний інститут (УСІ), програмою якого передбачалося вивчення стану соціального руху в Україні та в світі, а також утворення зв'язків з міжнародними та національними організаціями, інформування цих організацій про соціальний український рух, українську культуру й освіту. Інститут займався активною видавницькою діяльністю: було видано 10 найменувань книг з різних питань.
М.Грушевський прагнув розвинути національну самосвідомість українського народу, пояснити йому, хто він є і звідки з'явився, де його витоки, як йому треба відноситись до своєї материнської мови і навчання своєю мовою. Видатний вчений писав і публікував низку відповідних статей, об'єднував їх у збірки «Хто такі українці і чого вони хочуть», «На порозі Нової України», «Вільна Україна».
М.Грушевський підкреслював, що першим принципом організації народної освіти й національного виховання має бути навчання рідною мовою. Для обґрунтування цього принципу він друкував серії статей. Особливо турбувався М. Грушевський про статус української мови.
В основі ідеї національного шкільництва М.Драгоманова лежала вимога проведення радикальних реформ у галузі освіти: повернення прав українській мові, створення на цій основі елементарної, спеціальної та вищої шкіл; етичне та естетичне виховання на базі кращих народних традицій та творчості; постановка головної мети виховання - формування гуманної, національно свідомої людини, активного громадянина; орієнтація молоді на високі зразки духовності та працьовитості; відданість рідному народу, яка б була несумісною з бажанням бути "провінційним родичем, прихвоснем чужого"; суттєве поліпшення становища сільських учителів.
Грушевський стверджував, що серед найважливіших потреб розвитку національного виховання є потреба рідної школи, без якої народ ніколи не зможе вибитися на самостійну дорогу життя і залишатиметься лише пасинком чужих народів. Зважаючи на це, навчання рідною мовою вважав головним принципом організації народної освіти. Намагаючись втілити цей принцип у життя, видав "Історію українського народу", "Коротку історію України", "Ілюстровану історію України", інші навчально-методичні посібники. Написав низку статей, у яких обстоював виховну роль історичної пам'яті українського народу. Згодом об'єднав їх у збірки: "Хто такі українці й чого вони хочуть", "На порозі Нової України", "Вільна Україна".
Намагаючись донести слово української науки та освіти до читача, ініціював у 1899 р. створення "Української Видавничої Спілки" - першого в Україні українського видавництва.