22.Правопис прийменників. Розрізнення прийменників і префіксів. Граматичні норми вживання прийменників в українському мовознавстві.

Правопис прийменників

Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.

Разом пишуться:

а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;

б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

Через дефіс пишуться складні прийменники

з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

Прийменники з наступними слова­ ми вимовляються так само нерозділь­ но, як і префікси: 289 українська мова в гору — вгору, попід тином — попідтинню, перед вечором — перед­ вечірній, уві сні — увійти, по новому мосту — жити по-новому. УВАГА! Прийменники завжди пишемо окремо, а префікси — разом або через дефіс. Щоб розрізнити прийменники від префіксів, треба пам’ятати: 1. Прийменники зі (зо), наді (надо), піді ( підо), переді ( передо), уві, у в при іменниках та займенниках не переходять у префікси. Вони пи­ шуться окремо: зі мною (зо мною), наді мною, пере­ ді мною, піді мною, уві сні, ув імлі. Виняток. Прислівники зозла, зо­ всім, передовсім, де зо- і передо- — префікси, а тому пишуться разом. 2. Прийменник відноситься до імен­ ника або особового займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом: З неба — глянувгзвисока; У будинку — зустрілися удвох; По дорозі — по-осінньому. Примітка. До іншої частини мови приймен­ ник може відноситися лише в тому разі, як­ що П вжито в значенні іменника або імен­ ник, що мав би стояти при ній, пропущено: З молодшими (тобто з молоддю); У старого (тобто в діда ); Говорив з усіма ( учнями); Прийшов о сьомій (годині). З.Щ об відрізняти прийменник від префікса в словах типу згори і з го- ри, треба спробувати вставити прИк. метник. Якщо при цьому зміст зберігається, то маємо справу 3 прийменником, який пишемо ок­ ремо, якщо ні — то це префікс, який пишемо разом: струмок збігає з гори (з крутої го­ ри) і згори розсипало сонце проміння; прийшли в день свята (в радісний день) і вони працювали вдень і вночі; знайти в купі листя (у великій купі) і ми зростали вкупі. 4. Деякі сполучення прийменника з іменником відрізняємо від одно­ звучних прислівників (одне слово) за тим, що перші мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?), другі (прислівники) — не мають такого додатка: в глиб (чого? ) землі —корінь росте вглиб; з початку (чого?) року — почати все спочатку; з боку ( кого?) батьків — стояв збоку. Прийме́нник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні[Джерело?].

Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на[Джерело?]:

об'єкт дії: подарунок (для кого?) для сестри, писати (про кого?) про брата;

напрямок: їхати (куди?) на море, йти (куди?) до лісу;

місце: росте (де?) біля криниці;

причину: заспівав (з якої причини?) від радості;

мету: зібратися (з якою метою?) для роботи;

час: залишити (на скільки?) до завтра.

Один і той самий прийменник може виражати різні смислові відношення: росте за хатою (місце) — прийти за годину (час) — купив за гривню (об'єкт).

Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників: росте біля дороги, росте при дорозі, росте край дороги, росте поблизу дороги.

Прийменники можуть вступати в синонімічні й антонімічні зв'язки: при, біля, поблизу, край, неподалік (синоніми), в — з, під — над (антоніми).