17. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому. Цi вiдносини охоплюють широке коло питань – вiд соц-екон аспектiв майн вiдносин, до системи орган-екон i правових iнстит, що пов'язанi з колективним i iндивiдуальними переговорами, укладанням договорiв та угод, визначенням умов та розмiрiв оплати працi, залагодженням трудових конфлiктiв, участю найманих працiвникiв в управлiннi вир-вом тощо.

18. Мiсце соц-труд вiдносин в системi вiдносин ринковоi системи господарювання

Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

Основною умовою виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин у ринковiй економiцie юр незалежнiсть сторiн. У процесi виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин найманi працiвники передають право використання своei робочоi сили власниковi засобiв виробництва при збереженнi своei особистоi незалежностi.

Соц-труд вiдносини за умов ринковоi екон водночас ґрунтуються на свободi працi, що означаe право кожноо члена суспiльства вирiшувати: працювати йому чи нi, а якщо працювати, то на якого роботодавця i на яких умовах.

Важлива риса соц-труд вiдносин за умов ринк економiки – iх функцiонування на конкурентних засадах. Конкурують мiж собою як найманi працiвники, що надають послуги робочоi сили на умовах, визначених трудовим договором, так i покупцi робочоi сили – роботодавцi.

19. Сторони соцiально-трудових вiдносин

Роботодавець – юр або фiз особа, яка e власником засбiв вир-ва, створюe роб мiсця, викор найману працю згiдно з трудовим договором, який вiд роботодавця – юр особи – уповноважений укладати керiвник пiдпр (органiз), а вiд роботодавця – фiз. особи – безпосередньо зазначена особа.

Найманий працiвник – фiз. особа (громадянин), яка перебуваe в трудових вiдносинах з роботодавцем на пiдставi укладеного труд договору (контракту) i безпосередньо виконуe трудову функцiю вiдповiдно до регламентiв (норм, iнструкцiй, положень тощо).

Держава як сторона соц-труд вiдносин може виступати в ролi власника (роботодавцi), посередника, арбiтра, координатора, гаранта прав i свобод та в iнших ролях.

20. Суб'eкти I органи соцiально-трудових вiдносин

Суб'eкти соц-труд вiдносин – це юр або фiз. особа, яка володie первинними або делегованими первинними носiями права в соц-труд вiднос. Суб вiдносин можуть бути роботодавцi, об'eднання роботодавцiв чи iхнi органи, органи законодавчоi i виконавчоi влади, мiсцеве самоврядування.

Видiляють чотири групи суб'eктiв соц-труд вiдносин:

- первиннi носii прав та iнтересiв (найманi працiвники, роботодавцi, держава, мiсцеве самоврядування);

- представницькi органiзацii та iх органи – носii делегованих повноважень (об'eднання роботодавцiв, проф. Спiлки, органи влади й управлiння);

- органи, через якi реалiзуeться соц дiалог (Нац рада соц партнерства, iншi постiйнi або тимчасовi органи в галузях, регiонах, на пiдр);

- органи, покликанi мiнiмiзувати наслiдки можливих конфлiктiв, запобiгати загострення соц-труд вiдносин (примирнi, посередницькi структури, незалежнi експерти, арбiтри тощо), а також навчальнi, iнформац, консультативнi та iншi формування.