96. Методи встановлення норм.

Методика встановлення норм часу залежить насамперед вiд типу виробництва (масове, серiйне, дрiбносерiйне, iндивiдуальне), рiвня механiзацii працi робiтникiв, а також вiд форми органiзацii працi. Для вищого рiвня серiйностi характернi досконалiша технiка, технологiя, органiзацiя виробництва i працi. Внаслiдок цього затрати працi виготовлення тих самих виробiв i рiвень продуктивностi працi будуть рiзними в умовах масового, серiйного та iндивiдуального виробництва. Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний. Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягаe в ус­тановленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на скла­довi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо роз­членовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii. Цей метод нормування даe значно точнiшi результати, нiж сумарний дослiдно-статистичний. В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюeться кiлька разiв або й зовсiм не повторюeться, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовуe. Тому його застосовують тут тiльки для розрахунку норм на дуже складнi операцii. Суть укрупненого методу полягаe у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт.

97. Критерii I показники ефективностi органiзацii працi.

98. Сутнiсть продуктивностi I продуктивностi працi.

Продуктивнiсть — це ефективнiсть використання ресурсiв — працi капiталу, землi, матерiалiв, енергii, iнформацii — пiд час ви­робництва рiзних товарiв i надання послуг. Вона вiдбиваe взаeмозв'язок мiж кiлькiстю i якiстю вироблених товарiв або наданих по-дуг i ресурсами, якi були витраченi на iх виробництво. Продуктивнiсть даe змогу порiвнювати виробництво на рiзних рiвнях кономiчноi системи (на рiвнi окремого iндивiда, цеху, пiдприeмства, органiзацii, галузi й держави) з використаними ресурсами. Пiд час iхньоi оцiнки необхiдно враховувати зростання вартостi енергii, сировини, витрат, пов'язаних з безробiттям тощо. Бiльш висока продуктивнiсть означаe збiльшення обсягу продукцii за тих самих витрат, при цьому необхiдно враховувати потреби цiei чи iншоi продукцii на ринку, в суспiльствi.

Продуктивнiсть працi — це ефективнiсть затрат конкретноi Бранi, яка визначаeться кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю робочого часу, або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю про­дукцii. Зростання продуктивностi працi означаe збiльшення кiлькостi Продукцii, виробленоi за одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii.

99. Значення продуктивностi працi для соцiально-економiчного розвитку суспiльства

Розвиток економiки, пiдвищення нацiонального добробуту залежить вiд подальшого пiдвищення продуктивностi.Нацiональний дохiд, або валовий нацiональний продукт, у разi пiдвищення продуктивностi збiльшуeться швидше, нiж показники витрат. Зниження ж продуктивностi призводить до iнфляцii, пасивного торговельного балансу, повiльних темпiв зростання або спаду виробництва i до безробiття. Така ситуацiя нинi характерна для Украiни. Рiвень продуктивностi працi у народному господарствi та промисловостi краiни досить низький. Останнiм часом спостерiгаeться тенденцiя до його зниження, i згiдно з розрахунками вiн становить у промисловостi приблизно 10% вiд рiвня продуктивностi працi в США. Пiдвищеннi якостi i конкурентоспроможностi за незмiнноi ii маси, що виробляeться в одиницю часу; зменшеннi затрат працi на одиницю продукцii. Це призводить до змiни спiввiдношення затрат живоi уречевленоi працi. Пiдвищення продуктивностi працi означаe, що встка затрат живоi працi в продуктах зменшуeться, а частка затрат фечевленоi працi збiльшуeться. При цьому загальна сума працi, яка iiститься в кожнiй одиницi продукту зменшуeться. Зростання про-iуктивностi працi сприяe скороченню часу виробництва й обiгу товару, збiльшенню маси i норми прибутку.