100. Продуктивнiсть працi, II iнтенсивнiсть

Продуктивнiсть працi — це ефективнiсть затрат конкретноi Бранi, яка визначаeться кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю робочого часу, або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю про­дукцii. Зростання продуктивностi працi означаe збiльшення кiлькостi Продукцii, виробленоi за одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii. Продуктивнiсть працi тiсно пов'язана з ii iнтенсивнiстю. Остання характеризуe ступiнь напруженостi працi за одиницю часу i вимiрюeться кiлькiстю витраченоi енергii людини. Чим вищий рiвень iнтенсивностi працi, тим вища ii продуктивнiсть. Максимальний рiвень iнтенсивностi визначаeться фiзiологiчними й психiчними можливостями людського органiзму Отже, iнтенсивнiсть працi маe фiзiологiчнi межi, тобто не може бута необмеженою. У зв'язку з цим виникаe поняття нормальноi iнтенсивностi. Воно означаe такi затрати життeвоi енергii протягом робочого часу змiни, якi забезпечу­ють необхiднi умови для повноцiнного функцiонування органiзму й повного вiдновлення працездатностi до початку нового трудового дня. Таким чином, iнтенсивнiсть працi e важливим фактором продуктивностi, проте маe певну фiзiологiчну межу i потребуe дотримання фiзiологiчних норм людськоi енергii.

101. Показники I методи вимiру продуктивностi працi

Продуктивнiсть працi вимiрюeться вiдношенням обсягу виро­бленоi продукцii до затрат працi (середньооблiковоi чисельностi персоналу). Залежно вiд прямого або оберненого вiдношення ма­eмо два показники: виробiток i трудомiсткiсть. Виробiток — це кiлькiсть виробленоi продукцii за одиницю часу або кiлькiсть продукцii, яка припадаe на одного середньооблiкового працiвника чи робiтника за рiк, квартал, мiсяць. Вiн ви­мiрюeться вiдношенням кiлькостi виробленоi продукцii до вели­чини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробiток;Q обсяг виробленоi продукцii; Т — затрати робочого часу. Трудомiсткiсть — це показник, який характеризуe затрати часу на одиницю продукцii (тобто обернена величина виробiтку): Тр=T/Q,де Тр — трудомiсткiсть на одиницю продукцii. Методи вимiрювання продуктивностi працi (виробiтку) за­лежать вiд способу визначення обсягiв виробленоi продукцii. Розрiзняють натуральний, трудовий i вартiсний (грошовий) методи. Натуральний метод полягаe в тому, що обсяг виро­бленоi продукцii i продуктивнiсть працi розраховуються в нату­ральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Маe обмежене застосування, оскiльки пiдприeмства i галузi випускають здебiльшого рiзнорiдну продукцiю. Окрiм цього, не враховуe змiн обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях маe велику частку в загальному обсязi продукцii (будiвництво, суднобудiвництво та iп.). Трудовий метод найчастiше використовуeться на робочих мiсцях, у бригадах, на виробничих дiльницях i в цехах, де обсяг виробленоi продукцii або виконаних робiт визначаeться в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенiшим методом вимiрювання продуктивностi працi e вартiсний (грошовий), який грунтуeться на ви­користаннi вартiсних показникiв обсягу продукцii