47.Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.

Ринкова (монопольна) влада — можливість підпр-ва одноосібно визначати ціну свого товару, регулюючи обсяг продукції, який воно готове продати.

Ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

48.Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.

Монополіст є «шукачем ціни», оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг вир-ва, бо має дуже сильну ринкову владу.

Монополіст максимізує приб, випускаючи таку к-сть продукції, за якої граничний виторг = гран витратам(MR=MC). А ціна визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає макс приб. Така ціна завжди вища за гран витрати (Р>MC)

Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише 1 продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста.

Порівн з доскоч. Конкуренцією монополіст максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і встановити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати сусп.-ва від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє частину доходу споживачів на свою користь.

Якщо монополія встановлює різну ціну для кожного покупця, то це означає що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін.

Отже, в умоваї мономолії об»активно існує тенденція до обмеження обсягів вир-ва і до підвищення цін. Одночасно, монополізація завжди пов»язана з масштабами вир-ва, що приводить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.

49.Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.

Цінова дискримінація - це монополістична практика продажу блага певної якості при даних витратах за різними цінами різним покупцям.

Цінову дискримінацію можуть здійснювати тільки монополії,тому що вони встановлюють і контролюють ціни. В умовах досконалої конкуренції утвориться єдина ціна на благо і фірма не контролює ціну, а приймає її як дану. Тому цінова дискримінація не виникає. Монополісти здійснюють цінову дискримінацією в тому випадку, якщо за допомогою неї збільшують свій прибуток. Дискримінаційні ціни можуть використовуватися для розширення виробництва, забезпечуючи тим самим економію від масштабу виробництва.

Найбільш сприятливі умови для проведення цінової дискримінації маються в сфері послуг, оскільки вони, як правило, не можуть перепродуватися (наприклад, медичні послуги: якщо вам зробили операцію по видаленню апендициту, ви не зможете перепродати її своєму другові по більш високій ціні).

Для того, щоб фірма-монополіст змогла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати двом умовам:

1. Можливість встановлення цін для окремих груп покупців відповідно до еластичності попиту: покупцям, попит яких має високу нееластичність, буде запропонована висока ціна, а тим, чий попит еластичний - більш низька.

2. Відсутність можливості перепродажу купленої продукції

Блага не можуть бути перепродані покупцями або продавцями одного ринку покупцям або продавцям іншого ринку, тому що при вільному пересуванні благ з одного ринку на іншій утвориться єдина ціна і виключається можливість цінової дискримінації.

Види цінової дискримінації

1. Цінова дискримінація І ступеня(навмисна цінова дискримінація)

Виникає в тому випадку коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна ціні його попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Виходячи з цього, цінову дискримінацію першого степеня нерідко називають «досконалою».

Цінова дискримінація першого ступеня представлена на малюнку 61

Мал. 61. Досконала цінова дискримінація

Оптимальний випуск монополії знаходиться в точці E1. При перетині кривих MC и MR він складає Q2 при ціні P2.

Площа P2 AL – надлишок споживача.

Площа СP2 LE2 – надлишок продавця. Монополіст присвоює весь надлишок споживача, котрий при об'ємі Q2 при досконалої конкуренції був би присвоєний покупцем.

Досконала цінова дискримінація неможлива в реальних умовах, так як монополіст не має інформації про функції попиту всіх можливих покупців свого блага. Наближений варіант існує в том разі, коли блага випускаються під замовлення конкретних споживачів.

2. Цінова дискримінація другого ступенямає місце тоді коли ціни на блага однакові для всіх покупців, однак різняться в залежності від об'єму покупок.

При цьому різновиди цінової дискримінації блага групуються в визначені партії, на кожну з яких встановлюються визначені ціни. На практиці цей вид цінової дискримінації проводиться в формі знижок і надбавок на ціни благ. Цінову дискримінацію другого ступеня ілюструє графік 62.

Мал. 62. Цінова дискримінація другого ступеня.