13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з точки зору зиску, отриманої покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця). Надлишки є стимулами активізації споживача та виробника як суб'єктів ринку, стимулом формування попиту і пропозиції товарів на ринку.
При цінах, вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх платити. Однак в результаті встановлення рівноваги на ринку вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і фактичними витратами називається споживчим надлишком чи виграшем. Одночасно, з боку виробників також спостерігаються такі, що готові були здійснювати виробництво при ціні, нижчій за рівноважну. І в результаті встановлення рівноважної ціни вони отримують виробничий надлишок чи виграш – різницю між фактичним доходом, що був отриманий від діяльності, і мінімально можливим.
Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі
14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
(лекція №1-конспект)
У довгостроковому періоді потреби людини – безмежні. Однак у короткостроковому періоді, в рамках обмеженого проміжку часу, коли смаки споживачів залишаються незмінними, потреби можуть бути задоволені. Кожну потребу можуть задовольнити декілька благ, і навпаки, декілька благ можуть задовольнити одну потребу. Критерієм, за яким споживач обирає те чи інше благо, є корисність блага.
Корисність блага- здатність задовольняти потребу. Тобто, благо стає для споживача цінним у мить усвідомлення, що за допомогою цього можна задовольнити потребу. Оцінка корисності споживачів носить суб»єктивний характер – блага оцінюються з точки зору власних уподобань, смаків, тому корисність одного і того ж блага може бути різною для різних споживачів.
Корисність того самого блага може змінюватись в залежності від його кількості. Чим більшу кількість товару купує споживач, тим менше його намагання отримати додаткову одиницю товару. Тому розрізняють загальну та граничну корисність.(визначення в конспекті)
При збільшенні споживання блага загальна корисність зростає, а гранична зменшується (кожне наступне благо збільшує загальне задоволення споживача, але само по собі приносить все менше задоволення).Така залежність дістала назву закону спадної граничної корисності чи першого закону Госсена: за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживача залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватися. Максимум задоволення досягається в точці, в якій гранична корисність дорівнює нулю.Подальше споживання буде шкідливим для здоров»я, тому гранична корисність від»ємна.
Саме гранична корисність лежить в основі вибору споживача. Кожна людина має не тільки власну систему ранжування потреб, але вона також ранжує ступінь змінювання задоволення: гамбургер може бути на першому місці в ієрархії потреб, а сигарети на 5, натомість споживач може віддати перевагу сигареті над третім гамбургером.
Якщо є два блага з різною суттєвою величиною їхнього запасу на ринку, то для блага з більшою величиною запасу загальна корисність буде більшою, ніж для блага з меншим запасом. А гранична корисність буде меншою (наприклад, вода й алмаз, тюлька й лосось). Відповідно ринкова ціна блага з більшим запасом буде нижчою, ніж блага з меншим запасом. Отже, корисність блага залежить від його рідкості.