Склад і структура оборотних фондів.
Оборотні фонди підприємства-частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять усю свою вартість на продукцію, що виробляється.Поточні витрати фінансових коштів в процесі виробничо-господарської діяльності підприємства здійснюють певний кругообіг Г(гроші)-Т(товар)-В(продукція)-Т(товар)-Г(гроші) Г’>Г Т’ >Т
Виробничі запаси- становлять найбільшу частину оборотних фондів. Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди..Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів..
Методи нормування оборотних коштів. Оборотні кошти підприємства-сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообороту фондів і фондів обігу.
Методи нормування ОК:1)метод прямого розрахунку-дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних коштах, оскільки враховуються всі організаційно-технологічні, технічні транспорті та ін. характерні особливості, досвід і стан розрахунку.2) аналітичний метод(екологічний) базується на здійсненні розрахунків з урахуванням сфер фактичних залишків та змін обсягів виробництва.При цьому здійснюється корегування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідованих, які можливо мали місце в попередньому періоді.
Показники рівня ефективності використання оборотних коштів. Оборотні кошти підприємства-сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообороту фондів і фондів обігу.
Вони характеризується слідуючими показниками:1)Коефіцієнт обертання
Коб
=
; де Коб - Коефіцієнт обертання; РП –
обсяг реалізованої продукції.
2)
Коефіцієнт зваження оборотних коштів
Кз =
; де Коб - Коефіцієнт обертання; РП –
обсяг реалізованої продукції.
3)
Тривалість одного оберту Тоб =
;
де Д – кількість днів в період; Коб –
Коефіцієнт обертання; Тоб - Тривалість
одного оберту.
4)Коефіцієнт
рентабельності оборотних коштів РРобк
=
*100% ; де П- прибуток; Сзнок – нормовані
кошти; РРобк - рентабельності оборотних
коштів.
Шляхи підвищення ефективності використання оборотних Оборотні кошти підприємства-сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообороту фондів і фондів обігу.Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення організацій обов’язково включає розробку принципів використання оборотних коштів як найбільш мобільної частини майна. Ефективне використання оборотних коштів в першу чергу передбачає визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних коштів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої – мінімізувати наявність недіючих поточних активів. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі.
Сутнісна характеристика інвестицій Інвестиції-вкладення грошей у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні)інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери тагалузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій.
Обгрунтування джерел фінансування джерелами капітальних вкладень можуть бути: власні фінансові ресурси, бюджетні асигнування, кредити, безоплатні або благодійні внески, інші джерела, не заборонені законодавством України.В індустріально розвинених країнах основним джерелом фінансування капітальних вкладень є власні кошти корпорацій. Прибуток підприємств спрямовується, головним чином, на капіталовкладення, на нього приходиться приблизно 70% всіх інвестицій.Щодо фінансування капіталовкладень українських підприємств, основним джерелом усіх інвестицій є також власні кошти.
.Характеристика інвестицій Інвестиції-вкладення грошей у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні)інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери тагалузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій.
Фінансові інвестиції (цінні папери),їх види, порядок випуску. Інвестиції-вкладення грошей у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою.Існує два види цінних паперів: цінні папери на пред'явника та іменні цінні папери. Цінні папери на пред'явника перебувають в обігу вільно, труднощі обігу іменних цінних паперів пов'язані з перереєстрацією прав власності на них.1. Основні цінні папери поділяються на пайові та боргові. До пайових цінних паперів відносяться - акції. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації; б) казначейські зобов’язання республіки; в) ощадні сертифікати; г) векселі. 2. Похідні цінні папери: а) деривативи (опціони, ф’ючерси, варіанти). б) депозитарні розписки. 3. Особливі цінні папери. Інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній. Емісія(випуск) цінних паперів у загальному випадку містить у собі: ухвалення рішення про випуск цінного папера, розробку проспекту емісії, його реєстрацію, опублікування (у разі відкритої емісії), продаж цінного папера першим інвесторам, реєстрацію звіту про результати емісії.
Інноваційні процеси та їх класифікація. Інновація- нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результат інноваційної діяльності.
У звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце у будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у бізнес-практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричиняючи у ній прогресивні зміни.Класифікація:1) Технологічні