Визначення чисельності інших працівників

Чисельність допоміжних робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робітЧ дпл = П рм * П зм * К ro ,де П рм – кількість робочих місць.

Чисельність працівників управління спеціалістів, службовців розраховується за кожною функцією методом прямого нормування.При встановленні чисельності управлінського персоналу керуються типовими штатними розкладами.

Трудовий потенціал п-тва і його оцінкаТрудовийпотенціал підприємства - це сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших параметрів. Оцінка трудового потенціалу звичайно виконується незалежним оцінювачем з метою врахування його впливу на вартість об'єкту, та вміщує розрахунки, які відображують додаткову прибутковість, яку забезпечує підприємству раціональне використання його трудових ресурсів. У якості типових цілей такої вартісної оцінки (незалежно від того, визначає автор це як трудовий або кадровий потенціал) найчастіше виділяють 1.Визначення впливу потенціалу трудових ресурсів на ринкову ціну підприємства ;2.Визначення його впливу на інвестиційну привабливість підприємства та рівня ризику втрати вкладень;3.Визначення витрат на формування або реформування трудових ресурсів підприємства у випадку його продажу, зміни форми власності, реструктуризації, поділення або злиття, антикризового керування при санації.

Явочна,облікова,і середньооблікова чисельність працівників. Облікова чисельність працівників підприємства це чисельність працівників облікового складу на визначене число чи дату з обліком прийнятих і вибулих у цей день працівників. Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість добових простоїв. Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця.

Сутність,чинники та вимірювання продуктивності праці. Праця-це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи:

·матеріально-технічні;·організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку

організації та управління суспільного виробництва;·соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільномувиробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

.Методи вимірювання продуктивності праці Натуральний метод вимірювання П.п. базується на обліку роботи в натуральному вираженні () за одиницю часу – місяць, рік, зміну, годину.Трудовий метод вимірювання П.п. полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Вартісний метод вимірювання П.п. полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу.Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання П.п., коли випускається дек. видів продукції.

Поняття та функції заробітної плати. -винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Заробітна плата виконує такі основні функції: -відтворювальну функцію (забезпечення розширеного відтворення якісної робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї -стимулюючу функцію (заробітна плата, її форми та системи повинні стимулювати високоефективну працю); розподільчу функцію (стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу з інших); -соціальну функцію (сприяє досягненню певної соціальної справедливості

Тарифно-посадова система оплати праці персоналу підприємства.Тарифна система оплати праці-це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Тарифна система оплати праці включає: а) тарифну сітку-коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації б) тарифні ставки-суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Форми і системи оплати праці. Оплата праці-чи не найважливіша категорія у системі умов праці.. При оплаті праці робітників можуть застосовуватися тарифні ставки, оклади, а також безтарифна система, якщо підприємство (роботодавець) рахує таку систему найбільш доцільної. Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників). Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати-відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу).Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: 1)найповніше враховувати результати праці; 2)створювати відповідні передумови для постійного зростання продуктивності та якості праці; 3)сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці.

.Система доплат,надбавок та преміювання працівників. Під час розроблення положення про преміювання слід передбачити показники преміювання, а також конкретний розмір премії для працівників певних категорій. Преміювання може поділятися на індивідуальне і колективне. Перший вид — це винагорода конкретного працівника за якісне виконання виробничих завдань (посадових обов’язків), другий — полягає у виплаті винагороди за підсумками роботи структурного підрозділу (бригади, цеху, відділу тощоНайчастіше використовуються надбавки до зарплати :високу професійну майстерність робітника;високі досягнення службовців у праці;вислугу років(трудовий стаж);виконання особливо важливої роботи(на певний термін);знання й використання в роботі іноземних мов. Також використовують ще доплати до зарплати-грошові виплати, передбачені законодавством або колективним договором, спрямовані на компенсування додаткових затрат праці робітників і службовців. Розрізняють доплати-компенсації і доплати-гарантії..Харак.виробничих фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст. Виробничі фонди підприємства- це засоби праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах і частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.

Виготовлення продукції (виконання робота,надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістомскладають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні. Систематичне і повне завантаження основних виробничих фондів дає змогу збільшити виробництво продукції, підвищити ефективність виробництва і збільшити фондовіддачу, яка є головним показником використання основних виробничих фондів. Збільшення фондовіддачі залежить від таких чинників:1)повноти залучення у виробничий процес машин і устаткування;2) зростання коефіцієнта змінності;3)ліквідації простоїв;4) скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей.

Основні фонди,їх склад і структура. Основні фонди-це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).До складу основних фондів: основні фонди підприємств комунального господарства, споруди міського благоустрою, житловий фонд та ін. Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для  їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції. До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей. Структура основних фондів-це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому.

Вартісна оцінка основних фондів. Основні фонди-засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу. У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки-за первісною(початковою)чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів-за повною або залишковою вартістю.

Поняття про амортизацію основних фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст. Амортизація-це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда.Матеріально речовий зміст основ фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійснені відтворювальних процесів,функціонування та розвиток будь-якого виробництва. Норма амортизації- річний відсоток відшкодування вартості значної части ОФ.

Традиційний і нові методи амортизації. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2)кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. 3) зменшення залишкової вартості, за яким річна суму амортизації визначається як добуток залишкової вартості ОФ на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації4)метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амортизації, подвоюється.

Система показників відтворення основних фондів. Основні фонди-засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення-співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного. У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Система показників використання основних фондів. Основні фонди-засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;- напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування. Серед окремих показників екстенсивного використаннязасобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Шляхи поліпшення використання основних фондів. Основні фонди-засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи свою натуральну форму а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні). Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів. До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

Поняття і види нематеріальних ресурсів. Нематеріальні ресурси-це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.Види:1)Промислова власність,2)Інтелектуальна власності,3)інші.

Загальна харак.об’єктів промислової власності. Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів.Серед об’єктів промислової власності6. Винаходи - пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомої раніше речовини, пристрою по новому призначенню. · Промисловий зразок - художньо-конструктивне рішення, що визначає його зовнішній вигляд. Патент на промисловий зразок, ліцензія..Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Предметом технічного вирішення у корисних моделях є лише конструкція виробу, його форма.· Товарний знак (знак обслуговування) - це позначення здатне відрізнити товари та послуги одних юридичних чи фізичних осіб від інших. Ноу-хау - технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва.

Склад і структура оборотних фондів підприємства. Оборотні фонди-це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. Нормування витрат оборотних фондів. Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Оборотні фонди нормують наступними методами:1)Аналітично-розрахунковий метод - базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.2)Дослідно-лабораторний метод - визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень. Його використовують для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.3)Звітно-статистичний метод.

Показники ефективності використання оборотних фондів. Оборотні фонди підприємства-частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять усю свою вартість на продукцію, що виробляється.Показники ефективності використання основних фондів розподіляються на дві групи: - узагальнюючі ;- часткові.Узагальнюючі показники характеризують ефективність використання всієї сукупності основних фондів підприємства. До них відносять фондовіддачу, фондомісткість та рентабельність основних виробничих фондів.Фондовіддача– показник виробництва продукції (робіт, послуг) на 1 грн. Фондомісткість– показує частку основних виробничих фондів, яка приходиться на кожну гривню виробленої продукції: Рентабельність основних виробничих фондів – визначає величину прибутку, який приходиться на 1 гривню фондів і розраховується як відношення суми прибутку П до вартості основних виробничих фондів

Часткові показники ефективності використання основних виробничих фондів відображають рівень використання окремих видів (груп) основних фондів.