13. Досвід управління персоналом в країнах з ринковою економікою.

14.Спілкування, процес спілкування Спілкування — це міжособовий або міжгруповий процес, основою якого є обмін між людьми результатами їхньої психологічної діяльності: засвоєною інформацією, думками, оцінками, почуттями, настановами тощо. У спілкування люди вступають з певного приводу. Воно обов'язково має або передбачає певний результат—зміну діяльності або поведінки інших людей. У процес спільної діяльності, крім суб'єктів спілкування, залучені предмети спілкування, які визначають його зміст. Отже, в управлінні персоналом спілкування реалізується як ділове (офіційне, формальне). Управлінське спілкування — це ділове спілкування між суб'єктом і об'єктом управління в організаціях, яке здійснюється знаковими засобами і зумовлене потребами спільної діяльності.

На інтегральному рівні спілкування забезпечує функціонування організації, виконуючи такі функції:

- регулювання — у процесі спілкування здійснюється прямий і опосередкований вплив на персонал, організовуються спільні дії, погоджуються цілі й методи їх досягнення; - соціального контролю — підтримання відповідності методів, форм, принципів роботи нормативним вимогам, зафіксованим у розпорядженнях, наказах, групових і соціальних нормах; - соціалізації — засвоєння персоналом, особливо молодими працівниками, соціальних норм, комунікативних навичок і вмінь, прогресивних стандартів поведінки, зорієнтованості на інтереси організації тощо; - соц-педагогічну - вплив на виховання та розвиток особистості праців.

На локальному рівні (спілкування між керівником і підлеглим) управлінське спілкування виконує такі функції:

- контактну, метою якої є встановлення контакту й підтрим взаємозв'язку у формі постійного взаємного орієнтування; __- інформаційного обміну повідомленнями, думками, замислами, рішеннями;

- спонукальну — стимуляція активності працівника, щоб схилити його виконати певні дії; __- координаційну — взаємне орієнтування та погодження дій для організації діяльності; __- розуміння — адекватне сприйняття змісту повідомлення і розуміння намірів, переживань станів співрозмовника; __-амотивну — пробудження у співрозмовника потрібних емоційних переживань, або зміна останніх; __- налагодження стосунків — усвідомлення свого місця в системі статусних ролей, ділових, міжособових зв'язків у групі;

- впливу — зміна станів, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери (намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, стан­дартів поведінки).

15. Соціоніка як науковий підхід

С вивчає стійкі типи мислення та поведінки людини, а також людські спільності, закономірності відносин, що виникають у процесі взаємодії між окремими людьми і колективами в цілому.

В основу С покладено вивч сприйняття й оцінки дійсності людиною швейц психол ХIХ ст. К. Юнгом, який описав 8 варіантів здорового сприйняття реальності. У 70р А. Ауґустінавічюте обґрунтовано показали, чому через різницю в отриманні і засвоєнні інфо одні типи чудово уживаються один з одним, а ін конфліктують.

С не обмежується описом типу людини, а встановлює, які відношення виникають між різноман типами індивідуальності людей, створюється можл прогноз відносин між окремими людьми щодо психол клімату в родині, групі, колективі, команді, суспільстві.

С оперує поняттям соціотип, під яким розуміється сукупність психол якостей людини, що виявляються в однаковій уяві мислення й поведінці в різноманітних ситуаціях. Згідно законів С, соціотип людини незмінний впродовж усього життя, хоча інфор наповнення різних функцій може мінятися. С, описуючи соціотип, розкриває причини і прогнозує наслідки, що може запобігти виникненню небажаних станів.

Юнг відмітив, що одні люди відкритіші, товариські, доступні, їхній інтерес як би спрямований до зовнішнього світу (їх він назвав екстравертами), а інші - напроти, замкнуті, стримані, недоступні, їхній інтерес спрямований до свого внутрішнього світу (це інтроверти). 

Визнач належність людини до соціотипу, потрібно спират на принцип домінантності реакції на зовн чи вн світ.

Т.ч. С розкриває психічні якості, які закладені від природи і можуть бути успішно використані у певних видах діяльності.