77.Фактори умов праці

Фактори умов праці формують певну сукупність санітарно-гігіє­нічних, психологічних та естетичних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи. Основні з них такі:

● метеорологічні умови (температура, вологість, рух повітря);

● стан повітряного середовища (наявність пилу, загазованість);

● шум і вібрація;

● освітлення;

● випромінювання;

● контакт з отруйними речовинами;

● небезпека травматизму.

В кожному конкретному випадку домінуючим може бути той чи інший фактор при різних поєднаннях інших факторів. Виходячи з цього, розрізняють важкі, напружені, шкідливі, непривабливі, небезпечені, гарячі роботи.

Важкими вважаються роботи, які пов’язані з великими навантаженнями на м’язову систему і вимагають значних енергетичних затрат.

Роботи, які вимагають інтенсивного нервового напруження для переробки інформації, належать до напружених.

Шкідливими вважаються роботи, які виконуються в контакті з токсичними, іонізуючими, інфекційними агентами і негативно впли­вають на організм людини.

Небезпечні роботи виконуються в умовах потенційної загрози здоров’ю або життю працівника.

Непривабливі роботи викликають негативні емоції у людини через простоту виконуваних операцій, низьку соціальну престижність, відсутність можливості для творчого зростання.

Гарячі роботи виконуються в приміщеннях, де висока температура повітря.

78. Первинна професійна підготовка кадрів

Первинна професійна підготовка робітників — це здобування професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робіт­ничої професії або спеціальності, що забезпечує відповідний рі­вень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної зай­нятості. Професійно-технічна освіта здобувається громадянами в державних і комунальних професійно-технічних навчальних зак­ладах безоплатно за рахунок держави в межах державного замов­лення.

До професійно-технічних навчальних закладів належать: про­фесійно-технічне училище відповідного профілю, професійне учи­лище соціальної реабілітації, вище професійне училище, учили-ще-завод, центр професійно-технічної освіти, навчально-вироб­ничий центр, навчально-курсовий комбінат, інші типи навчаль­них закладів, що надають професійно-технічну освіту громадянам.

Професійно-технічна освіта має три ступені. Кожний сту­пінь навчання визначається теоретичною та практичною завер­шеністю й підтверджується присвоєнням випускникам робітни­чої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями й навичками. Навчальні плани й програми кожного ступеня професійно-технічної освіти складаються в такий спосіб, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжува­ти навчання на другому ступені, а випускники другого ступе­ня — на третьому.

Первинна підготовка робітників на виробництві здійснюється з-поміж осіб, яких зараховано на роботу на підприємство як уч­нів. Навчання жінок або неповнолітніх громадян проводиться лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється ви­користання їхньої праці. Особи, які посилаються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, санітарними нормами й правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації та професійного зростання.

Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюєть­ся курсовим чи індивідуальним навчанням.