10.3 Міжнародні ринки та становлення глобального ринку

Міжнародні ринки є сукупністю тих ринків, що вийшли за національні межі. Формування міжнародних ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнародних економічних відносин. В сучасних умовах міжнародні ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок. Це обумовлено дією об’єктивних чинників:

- пришвидшеним розвитком науково-технічного прогресу коли жодне підприємство чи галузь не в змозі самостійно використовувати новітні досягнення науки і техніки;

- інтернаціоналізація господарських відносин через міжнародний поділ праці, кооперацію та спеціалізацію підприємств.

Основними механізмами участі підприємства в міжнародних відносинах є надання ліцензій, експорт і прямі іноземні інвестиції. Як правило, перші кроки національні виробники на міжнародній арені починають з експорту чи ліцензування, а потім, з набуттям певного досвіду, розглядають можливість інвестування.

Окрім того, підприємство може покинути межі національного ринку і конкурувати у глобальних масштабах в 3-х випадках:

• при бажанні знайти нові ринки збуту;

• при необхідності, викликаною конкуренцією, знизити витрати;

• за умови використання родовищ корисних копалин, розміщених за кордоном.

В тих галузях, де конкуренція носить дійсно глобальний характер, присутні експорт чи прямі іноземні інвестиції. Однак якщо значні експортні потоки є свідченням глобальної конкуренції в галузі, то цього не можна сказати про прямі іноземні інвестиції, які можуть вказувати на існування розвинутих підприємств, конкурентні позиції яких залежать від їхніх активів і конкретних умов в інших країнах. Галузь за рахунок сучасних підприємств стає глобальною завдяки економічним перевагам, що виникають в результаті ведення скоординованої конкуренції на багатьох національних ринках. Між національною і міжнародною конкуренцією підприємств існують відмінності, що пов’язані перш за все з:

- рівнем розвитку національних підприємств і вартістю факторів виробництва;

- існуючими умовами підприємництва на національних ринках;

- ступенем впливу держави на формування сприятливого підприємницького іміджу;

- різницею в цілях, ресурсах і можливостях здійснювати моніторинг іноземних конкурентів.

Джерела становлення глобального ринку мають в своїй основі такі причини: порівняльні переваги; економію на масштабі в сфері виробництва; переваги за рахунок диференціації продукту; надання ринковій інформації і технологіям характеру суспільного блага.

Порівняльні переваги є класичним фактором глобальної конкуренції коли підприємства мають значні переваги у вартості чи якості факторів виробництва продукту, стають його конкурентними виробниками, а експорт спрямовують в інші країни.

Економія на масштабі в сфері виробництва пов’язана з отриманням потенційних переваг у витратах за рахунок централізації виробництва і глобальної конкуренції, що перевищують розмір національного ринку, а також необхідного розвитку експорту між країнами. Значний обсяг продажу і нагромадження досвіду в галузі технологій, що є виключною власністю виробника, формують витратні переваги у глобальній конкуренції.

Диференціація продукту особливо в галузях з передовими технологіями надає виробникам перевагу в репутації і довірі. Економія на глобальних операціях підприємства може виникнути за рахунок використання патентної технології на ринках різних країн.

Надання ринковій інформації і технологіям характеру суспільного блага пов’язано з тим, що технологічні інновації, незалежно від початкових інвестицій, є ресурсом, що може потім багаторазово і безкоштовно використовуватися, а значить стає суспільно доступним. Глобальна конкуренція надає також джерела інформації про технологічні досягнення і сприяє підвищенню технологічної конкурентоспроможності підприємства.

Слід відмітити, що окрім переваг у глобалізації ринку існують і перепони, що можуть заблокувати розвиток міжнародної конкуренції підприємств. Серед них слід відмітити економічні, що підвищують прямі витрати в глобальній конкуренції; управлінські, що пов’язані інтенсивністю обслуговування та технологічними змінами виробленого продукту та інституціональні, що пов’язані з проведенням державної політики захисту вітчизняного виробника та підтримання рівня зайнятості.

РЕЗЮМЕ

1. При сегментації ринків за економічним призначенням можна виділити такі основні ринки: ринок споживчих товарів і послуг, ринок засобів виробництва; ринок капіталу та ринок людського ресурсу.

2. Ринок не можливо уявити без держави, яка формує “правила гри” на ринку і бере на себе забезпечення суспільними благами всього населення країни за допомогою державних інституцій. У сучасних умовах особливо важливим є процес взаємодії держави і ринку через модель “змішаної економіки”. Під змішаною економікою розуміють поєднання конкурентних приватних підприємств з елементами централізованого державного регулювання.

3. Основними ознаками державно-ринкової моделі розвитку в сучасній економіці є: а) розширення сфери функціонування державної власності, б) привласнення і перерозподіл державою значної частини національного доходу, в) державне регулювання економіки

4. Міжнародні ринки є сукупністю тих ринків, що вийшли за національні межі. Формування міжнародних ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнародних економічних відносин. В сучасних умовах міжнародні ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Сегментація ринку

Ринок землі та нерухомості

Ринок споживчих товарів і послуг

Ринок засобів виробництва

Ринок капіталу

Кредитний ринок

Ринок цінних паперів

Валютний ринок

Ринок людського ресурсу

Ринок інновацій

Змішана економіка

Міжнародні ринки

Глобальний ринок.

TЕМА 11. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ

д.е.н., проф. Савчук В.С.,

д.е.н., проф. Кривенко К.Т.,

д.е.н., проф. Фукс А.Е.

Лекція 1

11.1 Суспільне відтворення, його типи і показники.

11.2 Валовий внутрішній продукт та національний дохід.

11.3 Споживання і заощадження.

11.4 Національне багатство, його сутність та структура.

Лекція 2

11.5 Державний бюджет. Податки

11.6Соціальна політика. Відтворення людського ресурсу

11.7 Держава в системі суспільного відтворення

11.8 Інтернаціоналізація та глобалізація відтворювальних процесів

В темі доводиться, що будь-який процес виробництва незалежно від його суспільного устрою має бути безперервним, тобто повинен періодично переходити одні й ті ж самі стадії. Виробництво пов’язане з суспільним споживанням. Оскільки суспільство не може перестати споживати, то не може воно і перестати виробляти. Тому процес суспільного виробництва є в той же час процесом відтворення. Студенти, вивчаючи цю тему, повинні глибоко усвідомити сутність суспільного відтворення, його види та результати. Важливими показниками суспільного відтворення є валовий внутрішній продукт, національний дохід, а також національне багатство. Особливу увагу при вивченні теми студенти повинні приділити відтворенню людського ресурсу і розглянути цю проблему на прикладі України.

Завдяки вивченню цієї теми студент повинен набути таких умінь, які б дали йому змогу розкрити зміст суспільного відтворення, його стадії, показники, структурні елементи, уміти, наприклад, обчислити такі показники, якими є валовий внутрішній продукт, національний дохід, доходи населення тощо. Набуті знання з даної теми студенти повинні уміти використати в майбутньому при вивченні таких дисциплін, якими є мікроекономіка, макроекономіка та ін..

Лекція 1