Ііі Аналітичний блок

Ознайомтеся з однією із запропонованих статей і складіть за їх змістом тезисні конспекти:

Черньонков Я. Особливості формування професійної культури майбутнього вчителя // Рідна школа. – грудень. – 2002. – С. 14-18

У довідковій літературі під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людини, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності. Професійна культура особистості передбачає засвоєння професійних знань, професійну компетентність, сформованість професійно значущих якостей, які необхідні для участі в професійній діяльності.

У зарубіжній педагогіці проблеми професійної культури висвітлені у дослідженнях Л.І. Бейєра, К.Д. Борича, Р. Брунера, Дж.А. Пагано, Л. Троубриджа, В. Файнберга, В. Цифройнда та ін. На їх думку, найпоширенішими компонентами професійної культури вчителя є такі: вміння ставити цілі та планувати свою роботу, знання особливостей дітей, віра в учня, висока культура спілкування, прагнення до саморозвитку і самовдосконалення та інші.

Механізм саморозвитку культури можна пояснити за допомогою концепції М. С. Кагана, який вирішальним поняттям в цьому процесі вважав діяльність людини [6, с.23]. Головною характеристикою людської діяльності, що принципово важлива для усвідомлення специфіки культури, є те, що людина спочатку визначає мету, а потім чинить певні акти. У процесі пізнання навколишнього світу й самого себе людина створює артефакти (будь-які досягнення людства) – це діяльність опредмечування, при якій ідеї втілюються в конкретних речах або явищах. Наступною стадією є предметне буття культури (об'єктивне існування артефактів), за цим – діяльність розпредмечування (нове покоління людей переосмислює досягнення пращурів, частково переймає їх досвід). Після цього артефакти змінюють людину, що виступає вже й як співучасник творчості культури. Культура фахівця – це його здатність до розвитку і вдосконалення своїх творчих можливостей у розв’язанні нестандартних завдань, у здійсненні професійних обов’язків, підкреслює Л. Хомич [5, с. 121].

Трапляється, що науковці змішують поняття „педагогічна культура” та „професійна культура”. На думку дослідниці педагогічної культури майбутнього вчителя, доктора педагогічних наук, професора Т.В. Іванової, термін „педагогічна культура” ширший ніж культура професійна. Педагогічною культурою повинні володіти не тільки педагоги, але й спеціалісти інших профілів: „Педагогічна культура – це синтез духовного і професійного в людині, а головне, саме сформованість педагогічної культури дозволить передати, привити, сформувати ці якості у представників будь-якої професії” [2,с. 40]. Педагогічну культуру можна розділити на педагогічну культуру діяльності та на педагогічну культуру особистості.

Педагогічна культура діяльності характеризує не лише роботу вчителя, але і його систему цінностей, серед яких необхідно назвати формування громадянської і особистої позиції, вивчення і відтворення кращих зразків людської діяльності і культурно-історичних цінностей. Педагогічну культуру особистості складають сукупність особистісних характеристик, таких як гуманістична спрямованість особистості педагога, творче педагогічне мислення, здатність до інноваційної діяльності тощо.

Поняття професійної культури запропонував для наукового обігу і дав йому визначення Ілля Федорович Ісаєв: «Професійна культура – спосіб творчої самореалізації особистості викладача в різноманітних видах педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на освоєння, передачу та створення педагогічних цінностей і технологій» [3, с. 45].

Професійна культура майбутнього вчителя розглядається І. Ісаєвим, В.Сластьоніним, Є. Шияновим як певна ступінь оволодіння особистістю прийомами і способами розв’язання спеціальних професійних завдань, як важлива частина загальної культури педагога, яка проявляється в системі професійних якостей і специфіці педагогічної діяльності.

Сучасні науковці виділяють наступні складові компоненти професійно-педагогічної культури:

• аксіологічний – утворений сукупністю педагогічних цінностей (знаннями, ідеями, концепціями, які мають в даний момент значущість для суспільства і окремої педагогічної системи);

• технологічний - включає способи і прийоми педагогічної діяльності вчителя;

• особистісно-творчий – розкриває механізм оволодіння професійною культурою

І. С. Сабатовська виділяє наступні функції професійної культури фахівця:

• формування почуття моральної відповідальності;

• суворе дотримання усталеного позитивного стереотипу поведінки;

• вироблення моральної обґрунтованості службових взаємовідносин;

• готовність виконувати службовий обов’язок;

• вироблення культури професійних дій;

• недопущення професійної деформації [4,с.210].

Таким чином, у професійній культурі фахівця ми простежуємо той самий структурний ланцюг або комплексну систему елементів, а саме: професійне мислення, професійний інтерес, професійні знання, уміння, навички й здібності, професійний досвід, ступінь готовності особистості до конкретного виду діяльності, професійний світогляд, професійна майстерність, адаптованість до професійного середовища, професійна мораль тощо. До сучасного працівника висуваються вимоги – чітко уявляти собі моральний смисл, цінність, наслідки своєї діяльності, мати цілісний світогляд, економічно, екологічно розвинене мислення, володіти культурою спілкування, знанням правової системи суспільства, навичками організації виробництва (управління) і т. ін. Професійна культура посідає особливе місце у структурі культури особистості, оскільки в процесі професійної діяльності культура особистості набуває свого всебічного й ефективного втілення. Більше того, у такій діяльності зрештою акумулюються всі види культури особистості. Елементи різних видів культур, які входять до складу професійної культури фахівця (як субкультури), мають певну ієрархію залежно від спеціалізації та професійної діяльності, а також від конкретних завдань, які розв’язує фахівець у конкретній життєвій ситуації.

Основи як професійної, так і загальної культури закладаються всебічною підготовкою фахівця, яка, на нашу думку, включає: фундаментальну методологічну й світоглядну підготовку; широку гуманітарну підготовку; теоретичну й практичну підготовку з профільних дисциплін; творчу підготовку за фахом; підготовку в галузі науково-дослідної й дослідно-конструкторської роботи, формування навичок самостійної творчої діяльності. Зазначені головні напрями підготовки включають ряд взаємозалежних, більш часткових за змістом форм підготовки: економічну, математичну, соціологічну, соціально-психологічну, педагогічну, управлінську, правову, екологічну та ін. Їх обсяг і зміст орієнтовані на спеціальність і співвідносяться з потребами кожної конкретної галузі у суспільстві.

О. І. Янкович виділяє такі основні етапи технології формування професійної культури майбутнього вчителя:

1. Здійснення діагностики особистих якостей на предмет відповідності вимогам до педагогічної культури майбутнього вчителя.

2. Формування теоретичної бази студента педагогічного навчального закладу з проблем професійно-педагогічної культури.

3. Створення програми саморозвитку основних компонентів педагогічної культури.

4. Виконання вправ із розвитку культури спілкування, морально-етичної, правової, управлінської культури тощо.

5. Самоконтроль та самодіагностика набутих професійно-культурних якостей протягом педагогічних практик [6, с. 11].

У системі формування професійної культури майбутнього вчителя початкової школи велику роль відіграє педагогічна практика, в період якої інтенсифікується процес професійного становлення та самовизначення фахівця, актуалізуються та поглиблюються теоретичні знання, активізується процес формування педагогічних умінь, професійно значущих якостей особистості, створюються умови для формування педагогічної позиції. Це дає можливість розглядати педагогічну практику як важливий фактор формування професійної культури майбутнього вчителя початкової школи. Крім цього, за допомогою педагогічної практики можна побачити результати попередньої роботи в дії, тому що культура особистості виявляється та формується в діяльності.

Висновки

Аналіз наукових джерел з проблем формування професійної культури майбутнього вчителя, а також досвід її формування під час вивчення педагогічних дисциплін дає підстави стверджувати, що різноманіття підходів до пояснення феномена професійної культури дозволяє показати її як інтегративну якість особистості педагога-професіонала, як умову та передумову ефективної соціально-педагогічної діяльності, як узагальнений показник професійної компетентності майбутніх педагогів і як мету професійного самовдосконалення. Основним критерієм сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя є педагогічна практика, тому що саме в діяльності, у взаємодії з учнями можна переконатися у своїх досягненнях та визначити перспективи на майбутнє.

Професійна культура виявляється через єдність особистісних та професійних якостей індивіда, ступеня володіння ним досягненнями й фаховими компетенціями, соціально-професійною мобільністю, що сприяє соціальному й духовному розвитку за умов входження в загальноєвропейський освітній простір. Сьогодні є потреба у вивченні, визначенні й аналізі саме цього комплексу якостей, які формуються у вищій школі й зазнають свого подальшого вдосконалення, застосовуються й реалізуються в трудовій діяльності.