1.Сутність поняття «культура»

• Перш ніж розглядати сутність культури, необхідно простежити історію розвитку терміну "культура". Латинське "culture", як вважають лінгвісти, походить від латинського "соlеrе", що означає обробіток, обробка, поліпшення людиною чого-небудь природного. Спочатку цей термін вживався в зв'язку з головним видом матеріальної діяльності людини - обробкою землі ( "agri culture"). Цей термін мав і друге значення: "cultura аnimi" або точніше "cultura litterarumis" культивування духу. Панувало і третє його значення, що відноситься до манери поведінки, наприклад, "cultura milieris" витонченість жінки. Згодом цей термін був перенесен римлянами на людину і став означати його виховання та освіту, тобто "обробіток людини".

• Історія культури дуже складна й суперечлива. Людина визнається, як критерій розвитку суспільства і його вища мета. З'являється "homo eges" - людина дії, тобто людина мисляча і діюча.

• Починаючи з XVII ст., поняття "культура" використовується вже більш широко не тільки для позначення окремих направлень, способів, результатів діяльності людини, а й для всього, що їм створено і існує поруч з природою. Першим автором, використавшим цей термін в широкому значенні, був С. Пуфендорф.

• У тлумачному словнику живої великоруської мови В. Даля сказано, що "культура - обробка і догляд, обробіток; освіта розумова й моральна" [1, с. 192], тобто, знову-таки, вказується на зв'язок культури і освіти.

• Культура - складне междісціплінарне загальнометодологічне поняття, характеристика якого, що задовольняє фахівців різних галузей знань, надзвичайно ускладнена. Сучасна наукова література має у своєму розпорядженні значну кількість визначень культури.

• У визначенні поняття і сутності культури немає едності. Так, у філософській енциклопедії відзначено, що культура - "сукупність досягнень суспільства в його матеріальному і духовному розвитку, що використовуються суспільством, що становлять культурні традиції що служать  подальшому прогресу людства" [3, с.118].

• Культура передбачає діяльність, однак не всяку діяльність можна назвати культурною, а лише ту, в результаті якої відбуваються позитивні перетворення в різних сферах суспільства (соціальній, духовній, економічній). Діяльність, як засіб розвитку культури, включає в себе культуротворчу діяльність, в ході якої створюються цінності культури. Саме культура, приймаючи форму активної людської діяльності, виступає засобом суспільного розвитку та формування людської особистості, так як особистість формується тільки в процесі культурної діяльності і за допомогою її. Л.Коган вказує на зв'язок культури і людської діяльності. "Сутність культури, - зазначає автор, - проявляється перш за все в діяльності, а не в сукупності досягнень і цінностей, накопичених людством в процесі історичного розвитку; культура - не самостійна соціальна сфера, а наскрізна характеристика всієї соціальної системи, і в будь-якому громадському явищі існує його специфічний культурний аспект; основна соціальна функція культури - людинотворчість, тобто людська особистість - абсолютний об'єктивний та суб'єктивний предмет культури. Головна мета культури - формування певного типу особистості" [2].

• Отже, сучасні наукові концепції культури обосновують органічну єдність матеріальної та духовної культури. Кожній суспільно-економічній формації властивий свій тип культури як історичної цілісної системи. Головною тенденцією культурного прогресу є розвиток і вдосконалення суспільства і людини, матеріальне і духовне збагачення. Культура реалізується через людську діяльність, творчість, новаторство.

• Культура є незамінним та невід'ємним спутніком прогресу людства, цивілізованості. Культура - неодмінна умова формування і руху, розвитку розуму людини, оскільки людина, що володіє культурою, здатна осмислити свої дії, поведінку, критично оцінити їх, побудувати ієрархію цінностей і засобів їх досягнення і свідомо втілювати їх в життя. Культура - скульптор і двигун людського почуття.