- •1. Конституция н. Муравьева
- •Глава 3. О состоянии, личных правах и обязанностях Русских.
- •Глава 4. О России.
- •Глава 5. О внутреннем устройстве волостном и уездном или поветовом.
- •Глава 6. О народном Вече
- •Глава 7. О Палате Представителей, о числе и выборе Представителей.
- •Глава 8. О Думе верховной.
- •Глава 9. О власти, преимуществах Народнаго Веча и составлении законов.
- •Глава 10. О верховной исполнительной власти.
- •Глава 11. О внутренних властях и о правительствах Держав.
- •Глава 12. О правительствующей власти Держав.
- •Глава 13. О исполнительной власти Держав.
- •2. "Русская правда" п. И. Пестеля (подано мовою оригіналу) п. І. Пестель (1793 1826) декабрист, керівник Південного товариства декабристів, автор „Руської Правди”.
- •§ 12. Определение: цель и Действие Русской Правды.
- •§13. Разделение Русской Правды на Главы.
- •§1. Право Народности и Права Благоудобства.
- •§2. Распределение иноплеменных Народов на подлежащих правилу благоудобства и на подлежащих правилу Народности.
- •§3. Определение Границ Российскому Государству.
- •§ 4. Россия есть Государство Единое и Неразделимое
- •§5. Разделение пространства Государства на части.
- •§1. Разделение Племен Россию населяющих на три главные Разряда.
- •§ 2. Законы должны быть одинаковы на целом пространстве Государства.
- •§ 3. О Различных оттенках Кореннаго Народа Русскаго.
- •§4. О Различных Племенах к Росии присоединенных.
- •§ 16. Все племяна должны слиты быть в один Народ.
- •§ 1. Изчисление Сословий в России обретающихся.
- •§4. Все должны быть перед Законом ровны.
- •3. З таємної інформації шефа жандармів графа а.Орлова губернаторам про кирило-мефодіївське товариство (подано мовою оригіналу)
- •4. Книга буття українського народу (подано мовою оригіналу)
- •5. З обвинувального вироку у справах т.Г. Шевченка (26 травня 1847 р.) (подано мовою оригіналу)
- •6. Циркуляр министра внутренних дел п. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г. (подано мовою оригіналу)
- •7. Емський указ (1876 р.) (подано мовою оригіналу)
- •8. Із програми русько-української радикальної партії (подано мовою оригіналу)
- •9. „Самостійна україна” м. Міхновського (подано мовою оригіналу)
- •10. Із програми української демократично-радикальної партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •11. Із програми української соціал-демократичної робітничої партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •12. Платформа союзу визволення україни (1914 р.) (подано мовою оригіналу)
- •13. З відозви загальної української ради
- •До народів світу
- •(15 Вересня 1916 р.)
- •(Подано мовою оригіналу)
- •14. Універсали української центральної ради
- •Iі у н і в е р с а л української центральної ради
- •Iіі у н і в е р с а л української центральної ради
- •IV у н і в е р с а л української центральної ради
- •15. Конституція української народньої республіки (статут про державний устрій, права і вільности унр) (подано мовою оригіналу)
- •16. Грамота до всього українського народу (подано мовою оригіналу)
- •17. Закони про тимчасовий державний устрій україни (подано мовою оригіналу)
- •18.Деклараціяукраїнської директорії, що зробила директорія (подано мовою оригіналу)
- •19. Статут української національної ради,
- •21. Відозва української національної ради від
- •1 Листопада 1918 року (подано мовою оригіналу)
- •22. Тимчасовий основний закон „про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії” (конституція зунр) (подано мовою оригіналу)
- •24. Універсал трудового конгресу україни (подано мовою оригіналу)
- •25. Із доповіді голови раднаркому усрр в. Я. Чубаря на пленумі цк кп(б)у про українізацію
- •6 8 Жовтня 1924 р. (подано мовою оригіналу)
- •26. Офіційне повідомлення про конференцію українських націоналістів у берліні 3 7 листопада 1927 р. (подано мовою оригіналу)
- •27. Постанови великого збору організації українських націоналістів (28 січня 2 лютого 1929 р.) (подано мовою оригіналу)
- •28. З праці д. Донцова „націоналізм” (фрагменти праці подано мовою джерела)
- •Частина перша. Українське провансальство. Розділ і. Примітивний інтелектуалізм.
- •Розділ II. “науковий” квієтизм.
- •Розділ III. Хуторянський “універсалізм”.
- •Розділ IV. Матеріялізм (лібералізм, демократизм, пацифізм, партикуляризм, анархізм).
- •Розділ V. Провансальство і політична симбіоза суверенність як “забобон”, підрядність національного імперативу.
- •Розділ VI. Тактика провансальства, антитрадиціоналізм.
- •Розділ VII. Плебс versus нація, утопія versus легенда, хуторянська “кальокаґатія”.
- •Розділ VIII. Дегенерація провансальства.
- •Частина друга чинний націоналізм. Розділ II. Воля, як закон життя. – її форми. – воля влади. – роля від’ємного моменту. – дві перші вимоги волевого націоналізму.
- •Розділ ііі. Романтизм, догматизм, ілюзіонізм – третя вимога націоналізму.
- •Розділ IV. Фанатизм і “аморальність”, як четверта вимога волевого націоналізму.
- •Розділ V. Свідоцтво історії – “романтизм” як чинник поступу – синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму – п’ята вимога волевого націоналізму.
- •Розділ VI. Творче насильство та ініціятивна меншість, як порядкуючі сили – шоста вимога волевого націоналізму.
- •29. Із праці м. Сціборського „націократія” (подано мовою оригіналу)
- •30. Закон про незалежність карпатської україни (15 березня 1939 р.) (подано мовою оригіналу)
- •31. Акт відновлення української держави (львів, 30 червня 1941 р.) (подано мовою оригіналу)
- •32. Універсал української головної визвольної ради (подано мовою оригіналу)
- •33. Постанови ііі конференції організації українських націоналістів самостійників державників (оун сд) (Неповний текст) (подано мовою оригіналу)
- •34. Постанови ііі-го надзвичайного великого збору організації українських націоналістів, що відбувся в днях 21 25 серпня 1943 р. (подано мовою оригіналу)
- •(Неповний текст)
- •II. Політичні постанови
- •II. Внутрішньо-український стан
- •35. Із книги і. Дзюби „інтернаціоналізм чи русифікація?”
- •36. Із статті в. Мороза „вместо последнего слова” (подано мовою оригіналу)
- •37. Декларація української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод (подано мовою оригіналу)
- •38. Меморандум української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод ч.1 Вплив Європейської Наради на розвиток правосвiдомости на Українi
- •I. Створення Української Групи Сприяння.
- •Ч.2 Про участь України в Београдських Нарадах – 1977.
- •Ч.4 Про новi репресiї на Українi проти Групи (Гельсiнкi)
- •Країнам – учасницям Бєоградської Наради лiта 1977-го (Меморандум ч.5*) Вступ
- •I. Державнiсть
- •2. Людина, її права
- •39. Манiфест українського правозахисного руху (1977 р.). (подано мовою оригіналу) Передмова
- •3. Нашi пропозицiї
- •40 Декларація про державний суверенітет україни
- •I. Самовизначення української нації
- •II. Народовладдя
- •III. Державна влада
- •IV. Громадянство української рср
- •V. Територіальне верховенство
- •VI. Економічна самостійність
- •VII. Екологічна безпека
- •VIII. Культурний розвиток
- •IX. Зовнішня і внутрішня безпека
- •X. Міжнародні відносини
- •41. Постанова верховної ради української рср Про проголошення незалежності України
- •42. Акт проголошення незалежності україни
- •Основні події українського національного відродження хіххх ст.
- •Анпілогова Тетяна Юріївна
Ч.4 Про новi репресiї на Українi проти Групи (Гельсiнкi)
5 лютого 1977 року органи КДБ i Прокуратура Київської, Донецької i Московської областей провели повторнi обшуки в квартирах членiв Української Групи Сприяння. Цим разом у квартирi керiвника Групи Миколи Руденкабув повнiстю викрадений його лiтературний архiв, на 90% пограбований минулого разу. Особистого обшуку зазнали (без пред’явлення ордеру) дружина Руденка – Раїса, його син Юрiй i член Групи письменникО. Бердник. Тi, що проводили обшук, поводились брутально, свiдками були спiвробiтники органiв. Пiсля обшуку керiвник цiєї „дії”, заступник прокурора Донецької области Носков вивiз Руденка, не давши вiдповiдi дружинi, у якому характерi його задержано. Київська прокуратура три днi не вiдповiдала Раїсi Руденко про долю її чоловiка; на четвертий день повiдомили, що вiн перебуває у слiдчiм iзоляторi ч. 1 Донецької области.
У квартирi члена Групи О. Мешкопроведено не обшук, а погром. Слiдчий Паньков (Київська прокуратура, наказ на домагання Московської прокуратури) вибив вiкно i влiз до квартири, як бандит. Вiн вилучив усе, що було написане рукою або на машинцi (як вiн висловився – „усю муру”).
Пiсля того, як Оксана Мешко вiдмовилась вiд персонального обшуку, вимагаючи ордеру на нього, слiдчий скрутив їй руки i при допомозi двох жiнок брутально обшукав її.
Обшуки проведено також у членiв Групи Сприяння М.МариновичаiМ.Матусевича, а також у їхнiх батькiв i родичiв у Києвi, Васильковi, Дрогобичi. Обшукуючi поводилися брутально, не дозволяючи малолiтнiм дiтям необхiдного – прогулянки, вiдпочинку, їжi.
Всi цi обшуки i насильства проводились нiбито в „справi О. Тихого” – члена Групи Сприяння, який жив у Донбасi. У чому сутнiсть „справи”, в якiй арештований О. Тихий – не повiдомлено.
Ясно одне – арешт керiвника Групи М.Руденка i членiв Групи О. Тихого, а також обшуки по квартирах решти членiв лише початок репресивного вихру, який збираються обрушити на Групи Сприяння в СРСР органи КДБ.
(Примiтка: 8 лютого б.р. засуджений на 1.5 року ув’язнення лiкар М.Ковтуненко, який вiдмовився бути iнформатором КДБ щодо М. Руденка. Обласний суд покарав його за „хабарi” – 3. 5 рубля, банку кави i т. д. Ясно, що цю „справу” сфабриковано).
Багато залежить вiд свiтової громадської думки – чи вщухне ця зловiсна хвиля, чи повернуть репресивнi органи заарештованих домiв, чи дозволять легальне здiйснювати контроль за виконанням Гельсiнкських Угод!? Чи дух Гельсiнок дух спiвпрацi й дружби, довiр’я мiж народами буде похоронений пiд скелями безжалiсної деспотiї i беззаконня!?
Члени Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод:
Л. Лук’яненко, О. Бердник, П. Григоренко, О. Мешко, М. Мариновч, М. Матусевич, Н. Строката, I. Кандиба.
9 лютого 1977 року
Країнам – учасницям Бєоградської Наради лiта 1977-го (Меморандум ч.5*) Вступ
Iсторична воля народу неминуче заявляє про себе в тiй чи iншiй формi, виявi, дiї. Як потiк у горах знаходить щiлини, щоб пробити собi рiчище, так i динамiчна суть народу знаходить собi виразникiв-синiв свого духу, щоб дати iншим народам-братам знак своєї волi.
Українська Громадська Група Сприяння виконанню Гельсiнкських Угод–один з таких знакiв.
Бюрократична структура Радянської Країни болiсно й вороже сприйняла появу Групи Сприяння. За три мiсяцi її iснування було проведено органами безпеки по кiлька брутальних, жорстоких обшукiв на квартирах її членiв з вилученням майже всього лiтературного, епiстолярногота фiлософського архiву, документiв Групи, ряд книг, котрi не мають нiякого вiдношення до справи тощо. Нарештi, 5 лютого 1977 року арештовано керiвника Групи, поета Миколу Руденка та члена Групи, учителя Олексiя Тихого, без пред’явлення будь-яких звинувачень...
...Та мужнiсть i вiдвертiсть, з якою Група виступила, показує, що її члени не ворожi нi радам, нi революцiйним iдеалам нового свiту, нi людяним iдеалам соцiялiзму та комунiзму.
Яка потреба в обшуках i арештах, коли всi документи Групи давалися в свiт для оприлюднення?
Ми не робимо пiдпiлля – i це вказує, що ми не збираємось повалити радянський лад.
Ми не боїмося дискусiї – i це показує, що ми певнi своїх переконань.
Ми готовi, щоб нашi iдеї були ствердженi або вiдкинутi всенародним референдумом – i це доводить, що ми з радiстю приймемо волю нацiї.
Чи готова до цього бюрократична структура, котра має в своїх руках репресивний апарат, цензуру, слухняних виконавцiв i страх, посiяний ще в епоху Сталiна, але не розвiяний досi?!
Нас небагато, але ми стверджуємо, що воля еволюцiї з нами! Тому ще й ще раз терпляче, дружньо, з надiєю звертаємось до керiвних кiл країни: припинiть репресiї проти чесних людей, якi мислять не так, як догматики i ортодокси! Такi люди – надiя грядущого! На таких людей можна покластися в грiзний час – вони не зрадять! Чому треба боятися тих, хто говорить, ризикуючи життям, здоров’ям, особистим щастям?! Навпаки, їх треба запрошувати для конструктивних обговорень i дiй.
Нормальна державна структура повинна бути зацiкавлена в опозицiї, бо критичнi сили – то є знак i свiдоцтво недовершенности, а отже – можливости покращати ситуацiю.
I навпаки – „всенародне схвалення” на „виборах”, з’їздах чи будь-яких зборах не радiсть, а нещастя i страхiтлива ознака, бо все це свiдчить про змертвiння духа народу.
Монолiтнiсть нацiї проявляється не в бюрократичних резолюцiях та схваленнях, а у вiльностi, розкованостi духовного та iнтелектуального життя народу.
Треба прагнути до такої вiльности, а не зупиняти її прихiд арештами та репресiями.
Ми щиро i мужньо заявляємо, що не страхаємось нової хвилi переслiдувань, бо правда – з нами...
...
Вислухайте слово України 1977-го року.