Розділ VI. Творче насильство та ініціятивна меншість, як порядкуючі сили – шоста вимога волевого націоналізму.

...В історії народів ще ніколи не сталося, щоб нарід підняв початкові кроки для формування уряду. Уряди завсгди установлялися меншістю, що шукала влади, але ніколи більшістю, що шукала охорони”...

Творче насильство – як “що”, ініціятивна меншість – як “хто”, ось підстава всякого майже суспільного процесу, спосіб, яким перемагає нова ідея. Ці два моменти, як домагання практичної політики, є шостою підставою і складовою частиною всякої нової ідеї, що здобуває собі право на життя.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ.

РОЗДІЛ І. НОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ “ЕРОС”.

...Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї, і агресивно ту віру ширити. Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря. “Фанатизм” і “примус”, а не “ніжність”, сповняють основну функцію в суспільнім житті, і їх місце не може лишитися незайнятим. Не займемо ми, займе хто інший.

Природа не зносить порожнечі.

РОЗДІЛ II. ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ – ЯСКРАВІСТЬ, ВИКЛЮЧНІСТЬ, ВСЕОБІЙМАЮЧІСТЬ.

...Така повинна бути наша національна ідея: всеобіймаюча, виключна, яскрава, якої гаслом є не спочинок і уживання, лиш акція і воля до влади над відірваними засадами, над чужою ідеєю, над власним окруженням, над обставинами”, над усім часовим і поодиноким. Лише та ідея виведе нас зі стану провінції, лише вона сполучиться з тим патосом, без якого мертва всяка ідея.

РОЗДІЛ III. “МІСТИКА” І “РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ”.

Але для втілення цього ідеалу потрібний власне той “розмах волі”, а для нього повний розрив з дотеперішньою ідеологією провансальства. Ідеології останнього і того націоналізму, який розвиваю тут, не можна погодити з собою. Уживання і панування, симбіоз і власновладність, гармонія й контрапунктивність, оборонність і агресивність, скептицизм і догматизм, мінімум і максимум, матеріялізм і романтизм, нарід і нація, юрба та ініціятивна меншість, “стихійність” і активність, толеранція і виключність, раціоналізм та іраціоналізм, партикулярність і загальність, всеобіймаючість, розум і воля, провінціяльство та всесвітянство і націоналізм – ось у якім протиставленні можна схопити суть обох ідеологій.

Донцов Д. Націоналізм.  Нью-Йорк-Торонто, 1966.  375 с.

Практичні завдання

1. Уважно прочитайте текст. Проаналізуйте його структуру, що покладено в основу поділу цієї роботи на окремі розділи?

2. Визначте, що є провідною ідеєю твору Д. Донцова, як він її обґрунтовує, на які історичні й філософські твори і авторів посилається.

3. У вигляді короткого резюме зафіксуйте основні положення роботи Д. Донцова „Націоналізм”.

Питання для самоконтролю і самоперевірки

1. Як уявляє Д. Донцов націоналізм?

2. Який світогляд протиставляє Д. Донцов провансальству (світогляду занепаду)?

3. Якій ідеології протиставляє Д. Донцов „свій” націоналізм? Що є критерієм протиставлення?

4. У чому звинувачує Д. Донцов „провансальців”? Кого він відносить до „провансальців”?

5. Які риси українофільства виділяє Д. Донцов?

6. Чи є ознаки „провансальства” у сучасній психології українців? Чому не спрацьовує сьогодні націоналізм Д. Донцова? У чому полягають його вади?

7. У чому бачить Д. Донцов суперечливість „провансальства”?

8. Що є тактикою „провансальства” за Д. Донцовим?

9. Як називає Д. Донцов світогляд „провансальців”?

10. Чого бракувало апологетам „провансальства”?

11. Назвіть першу засаду націоналізму Д. Донцова.

12. Що є законом експансії за Д. Донцовим?

13. Як співвідносяться „загальне” і „поодиноке” в ідеології Д. Донцова?

14. Що є „романтизм” за Д. Донцовим?

15. Назвіть основні риси чинного (дієвого, інтегрального) націоналізму за Д. Донцовим.