Визначення вірусного навантаження

Передбачає визначення РНК-копій вірусу в 1 мл крові. Цей показник вважається одним з головних маркерів прогресування ВІЛ-інфекції.

Рівень вірусного навантаження – основний прогностичний критерій, є головним показником ефективності антиретровірусної терапії. Визначення вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих доцільно проводити кожні 6 місяців, якщо немає показань до більш частого визначення цього показника.

Імунограма крові

Передбачає визначення кількості CD4+ Т-лімфоцитів, що дозволяє оцінити стан імунної системи та визначити стадію захворювання.

На теперішній час не існує препаратів, що можуть забезпечити повну ерадикацію збудника ВІЛ-інфекції з організму, але метою антиретровірусної терапії є супресія вірусного навантаження та підтримка кількості CD4+ - клітин на рівні >25%.

ОБСТЕЖЕННЯ ВАГІТНИХ

Тестування на ВІЛ здійснюється усім вагітним за їх проінформованою добровільною згодою при взятті на облік до 12 тижнів. У разі встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція вагітній призначається медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

У разі отримання негативного результату методом імуноферментного аналізу (ІФА) повторне тестування проводиться повторне тестування у терміні вагітності 22-23 тижні.

У разі звернення вагітної на облік пізніше 23 тижнів їй призначається обстеження методо ІФА, у разі позитивного результату призначається профілактика ВІЛ, а у разі – негативного результату повторне обстеження проводиться не пізніше 32 тижня вагітності.

У разі звернення вагітної пізніше 30 тижнів, їй призначається обстеження ІФА або експрес-методом, у разі отримання негативного результату повторне обстеження проводиться експрес-методом у пологах.

Відразу після народження пуповина кров дитини, народженої ВІЛ-інфікованою чи не обстеженою жінкою направляється на дослідження методом ІФА.

ТАКТИКА ВЕДЕННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ

1.Огляд дитини в пологовій залі.

2.Згода матері на дослідження пуповинної крові на ВІЛ (передтестове консультування, ф503-1/0).

3.Попередження породіллі про небезпеку вигодовування дитини грудним молоком, розписка про те, що вона повідомлена про ризик інфікування немовляти в разі його годування груддю.

4.Розписка батьків про згоду на призначення дитини антиретровірусних препаратів.

5.Лікування новонароджених: антиретровірусну терапію треба розпочати в перші 8 годин.

	Зідовір (1мл=10мг) реr оs	Вірамун (1мл=10мг) реr оs	Ламівір (1мл=10мг) реr оs
Мати пролікована до 24 тижнів	4мг/кг(разово)х2 рази на добу,7 днів	-	-
Мати пролікована після 24 тижнів	4 мг/кг(разово)×2 рази на добу,7 днів	2 мг/кг(разово)у перші 72 години життя	-
Мати не лікувалася	4 мг/кг(разово)×2 рази на добу,28 днів	2 мг/кг(разово)у перші 72 години життя	2 мг/кг(разово)×2 рази на добу, 28 днів
Пологи на дому	Див.Мати не лікувалася	Див.Мати не лікувалася	Див.Мати не лікувалася

6.При виписці додому мати обов’язково отримує на руки:

а)схему лікування дитини;

б)препарати (зідовір, ламівір);

в)довідку в дитячу поліклініку з позначкою в графі про щеплення (щеплення БЦЖ протипоказане до 18-ти місяців;

г)пам’ятка щодо догляду за новонародженим, народженим ВІЛ-позитивною матір’ю;

д)напрямок в центр СНІДу для дитини;

е)адаптовану молочну суміш;

ж)у телефонному режимі повідомляється зав.дитячою поліклінікою про виписку дитини на будинок із зазначенням адреси.

7.Медичне спостереження.

Медичне спостереження дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, як дитини з неуточненим ВІЛ-статусом (R 75, Z 20.6) здійснюється дільничним лікарем-педіатром та спеціалістом з питань ВІЛ-інфекції в центрі профілактики та боротьби зі СНІД до отримання двох негативних результатів дослідження генетичного матеріалу ВІЛ методом ПЛР.

Медичне спостереження дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, у разі отримання 2 негативних результатів дослідження генетичного матеріалу ВІЛ здійснюється лікарем-педіатром закладу охорони здоров’я за місцем проживання до отримання негативного результату дослідження на антитіла до ВІЛ у віці після 18 місяців.

Зняття з диспансерного обліку як дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, за місцем проживання здійснюється на підставі одного негативного результату визначення антитіл до ВІЛ методом ІФА у віці 18-19 місяців (за умови відсутності проявів ІІІ чи ІV клінічної стадії ВІЛ-інфекції та відсутності грудного вигодовування в останні 6 місяців).

ВНУТРІШНЬОУТРОБНІ ІНФЕКЦІЇ (ВУІ) – це захворювання, які виникають внаслідок внутрішньоутробного антенатального або інтранатального інфікування плода вірусами, бактеріями та іншими мікроорганізмами, і можуть проявлятися як при народженні так і через деякий час.

ВНУТРІШНЬОУТРОБНЕ ІНФІКУВАННЯ – внутрішньоутробне проникнення до плода мікроорганізмів, при якому не виявляються ознаки інфекційної хвороби.

За даними літератури, інфікованими народжується не менше 10% дітей, частота клінічної маніфестації коливається в діапазоні від 5% до 50%.   ВРОДЖЕНА ІНФЕКЦІЯ – інфекційне захворювання, при якому інфікування і клінічна маніфестація відбулися внутрішньоутробно.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

• В останні роки відмічається прогресуюче зростання частоти даної патології , що пов’язано з широким використанням сучасних методів діагностики, з одного боку, а також збільшенням числа інфікованих жінок фертильного віку внаслідок дії різних екзо- та ендогенних факторів, які зумовлюють зниження імунного захисту, з іншого.

• В структурі перинатальної смертності ВУІ становлять 25%.

• Трансплацентарне інфікування плода – можлива причина біля 80% вроджених вад розвитку, які складають третину випадків смерті серед дітей першого року.

• Після перенесеної ВУІ нерідко зберігається постійна персистенція збудника в організмі людини з формуванням латентної інфекції, яка супроводжується ураженням нервової системи, розвитком хронічної патології, системних захворювань сполучної тканини, призводить до інвалідності з дитинства.

ЕТІОЛОГІЯ

Серед багатьох мікроорганізмів, здатних викликати захворювання у людини, лише певні представники здатні уражати плід та новонародженого. Саме ці перинатальні патогени об’єднані в групу TORCH. Цей термін, запропонований А. Namias у 1971 р., поєднує патологію, що виникає внаслідок інфікування цими збудниками, не дивлячись на різницю в структурі та властивостях.

T	Toxoplasmosis	токсоплазмоз
O	Others	інші інфекції, з яких вважаються абсолютно доведеними: хламідіоз, сифіліс, гепатити А і В, С, гонококова інфекція, лістеріоз
R	Rubella	краснуха
C	Cytomegalia	цитомегаловірусна інфекція
H	Herpes Symplex	герповірусна інфекція

Загальна характеристика TORCH- інфекції

• У дорослих захворювання мають тенденцію до субклінічного перебігу.

• Не дивлячись на наявність Ig G, може відбуватися активація латентної інфекції. В таких випадках спостерігається менш інтенсивне інфікування плода.

• Збудники TORCH звичайно викликають захворювання, що клінічно не диференціюються і діагностуються лише серологічним методом.

• Вроджені інфекції призводять до раннього утворення Ig M у плода.

• Збудники TORCH характеризуються тропізмом до певних органів та систем (очі, ЦНС, серце та РЕС).

ФАКТОРИ, ЯКИ ВИЗНАЧАЮТЬ ХАРАКТЕР УРАЖЕННЯ ПРИ ВУІ

• Термін інфікування.

• Шлях інфікування.

• Тип збудника.

• Тип материнської інфекції (найбільш небезпечна первинна інфекція).

• Стан імунної системи матері в момент інфікування.

• Тривалість контакту з плодом.

• Ступінь зрілості та ураження плаценти.

• Поєднання збудників.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ХАРАТЕРУ УРАЖЕННЯ ВІД ТЕРМІНУ ГЕСТАЦІЇ

Тип ураження	Строк гестації	Наслідки
Бластопатії	0-14 день	Загибель зародка. Позаматкова вагітність. Викидень. Вади розвитку з порушенням формування осі зародка (симетричні, асиметричні і не повністю розділені близнюки, циклопія, аплазія нирок).
Ембріопатії	15-75 день	Вади розвитку на органному рівні (справжні вади). Викидень.
Ранні фетопатії	76-180 день	Розвиток генералізованої запальної реакції з переважанням альтеративного і ексудативного компонентів з наступними фіброзно-склеротичними деформаціями органів (несправжні вади). Можливе переривання вагітності.
Пізні фетопатії	181-280 день	Розвиток маніфестної запальної реакції з ураженням різних органів і систем (гепатит, енцефаліт, тромбоцитопенія, пневмонія). Несправжні вади розвитку (гідроцефалія, гідронефроз).

ШЛЯХИ ПРОНИКНЕННЯ ЗБУДНИКА ВІД МАТЕРІ ДО ПЛОДА

• Гематогенний (трансплацентарний).

• Через навколоплідні води: внаслідок висхідного (з піхви), низхідного (з маткових труб) або трансмембрального (через плодові оболонки, наприклад при ендометриті) їх інфікування.

• Контамінаційний (під час проходження через інфіковані пологові шляхи).

ФАКТОРИ РИЗИКУ ВУІ (З БОКУ МАТЕРІ)

• Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез (спонтанні аборти, мертвонародження, невиношування вагітності, народжування дітей з вадами розвитку, безпліддя).

• Патологічний перебіг вагітності та пологів (загроза переривання, відшарування плаценти, передчасне відходження навколоплідних вод, тривалий безводний період, багатоводдя, передчасні пологи).

• Захворювання сечостатевої системи (ерозія шийки матки, ендоцервіцит, кольпіт, вульвовагініт, аднексит, сальпінгіт, інфекції сечовивідних шляхів).

• Інфекційні захворювання під час вагітності.

• Гемотрансфузії.