Імуноферментний аналіз (іфа).

Основний метод лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції в Україні – це виявлення антитіл до ВІЛ шляхом імуноферментного аналізу, що проводиться як скринінгове дослідження із подальшим підтвердженням позитивного результату визначенням антитіл до окремих протеїнів ВІЛ (імунним блотом) чи за допомогою постановки ІФА з використанням тест-систем, що відрізняються між собою за складом антигенів.

За допомоги методу ІФА визначають сумарний спектр антитіл до антигенів ВІЛ. Метод надійний, його чутливість становить 98,5-100%. Результати розцінюють як позитивні, негативні та сумнівні. Специфічність ІФА варіює в межах 60-95%. При дослідженні методом ІФА можуть бути хибнопозитивні результати.

Причини одержання хибнопозитивних результатів:

• наявність у сироватці крові HLA (лейкоцитарні антигени людини класу ІІ або інших аутоантигенів;

• захворювання печінки;

• вакцинація проти грипу;

• вагітність.

Тому всі позитивні або сумнівні результати дослідження, отримані за допомогою ІФА, мають бути перевірені та підтверджені.

Згідно з Наказом МОЗ України № 71 від 22.02.2002 р. «Про затвердження Інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції», при отриманні позитивного результату в первинному тестуванні ІФА цей же зразок сироватки крові досліджується вдруге підтверджуючими тестами: імунним блотом або двома додатковими ІФА тест-системами іншого антигенного препарату (що відрізняються між собою за складом антигенів) та/або іншого принципу аналізу. Негативний результат двох послідовних ІФА іншими тест-системами свідчить про те, що перший результат був хибнопозитивним.

Відразу після народження зразок пуповинної крові дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою чи необстеженою на ВІЛ-інфекцію жінкою, в обов’язковому порядку направляється для обстеження на антитіла до ВІЛ методом ІФА.

Імунний блот (іб)

Імунний блот є основним підтверджуючим тестом позитивного результату дослідження антитіл в ІФА. Цей метод дозволяє визначити антитіла до окремих протеїнів ВІЛ (ядерних та оболонкових) на основі їх розподілу за молекулярною масою. Негативний результат ІБ дозволяє вважати позитивні й сумнівні результати ІФА хибнопозитивними.

ІБ є підтверджуючим етапом діагностики ВІЛ-інфекції, використання його як скринінгового методу недоцільне, тому що він є більш специфічним, але менш чутливим ніж ІФА.

При негативному результаті ІФА, відсутності клінічних ознак ВІЛ-інфекції та вказівок в анамнезі на можливість інфікування протягом попередніх 3 місяці діагноз ВІЛ-інфекції виключають.

Дослідження необхідно повторити за підозри на можливість наявності у хворого періоду серонегативного вікна (період з моменту зараження до появи антитіл, триває, як правило, від двох тижнів до трьох місяців).

Полімеразна ланцюгова реакція (плр)

ПЛР – виявляє генетичний матеріал вірусу. Це особливо важливо у випадку підозри на вертикальну трансмісію, за якої антитіла ВІЛ-інфікованої матері збері- гаються в організмі дитини до 18 місяців, у зв’язку з чим важко встановити ВІЛ-статус дитини.

Для виявлення провірусної ДНК ВІЛ за методом ПЛР досліджують цільну кров. Щоб уникнути руйнування клітин крові, транспортування зразка крові в лабораторію здійснюють при температурі +2...+4⁰С у термін до 24 годин.

Хибнопозитивні результати дослідження провірусної ДНК за методом ПЛР можуть бути обумовлені контамінацією (забрудненням) ВІЛ досліджуваного зразка крові. Наприклад, хибнопозитивним може бути результат дослідження зразка пуповинної крові дитини при її контамінації материнською ВІЛ-інфікованою кров’ю.

Хибнонегативні результати дослідження за методом ПЛР частіше пов’язані з порушенням умов зберігання та транспортування зразків біологічного матеріалу.

Перше дослідження зразка крові дитини для визначення генетичного матеріалу ВІЛ проводиться у віці 1-2 місяців у визначеній органами охорони здоров’я лабораторії.

В закордонній практиці для діагностики ВІЛ-інфекції застосовують також виявлення позитивного антигену р24 в периферійній крові, проте цей метод має суттєвий недолік у вигляді низької чутливості.

Важливість проведення ранньої діагностики не викликає сумніву, це надає можливість своєчасного початку проведення антиретровірусної терапії, що має на меті зниження вірусного навантаження та попередження впливу на такі системи, як ЦНС, а також підтримання нормальної кількості СD4+ клітин.