33.Співвідношення приватно - наукових та конкретно - наукових методів. Алексеев: Конкретно-социологические методы в правоведении.

Один из актуальных вопросов современных правовых исследований, связанный с использованием методологического потенциала иных наук, - это применение в правоведении теоретических положений и частнонаучных методов социологии.

Конечно, право, вся правовая действительность представляют собой явления социальной жизни, находятся в одном ряду с другими социальными явлениями и, следовательно, вместе с ними могут быть в рамках социологии предметом общесоциологических и конкретно-социологических разработок с широким применением всего арсенала конкретно-социологических методов и методик. Однако подобные разработки, хотя и могут быть обозначены как «социология права», не выходят все же за пределы социологии

Это значит, что использование конкретно-социологических приемов не только не отменяет и не оттесняет использование традиционных частнонаучных методов правоведения, но, наоборот, требует широкого и плодотворного их применения. Ибо только на основе или, во всяком случае, с учетом данных, полученных в результате специально-юридического анализа (и на технико-юридическом, и на философском его уровнях), могут быть интегрированы в состав научных правовых знаний и данные, полученные в результате использования конкретно-социологических приемов. Исследователь-правовед не должен покидать почву юридической науки с ее специфическим понятийным и познавательным аппаратом.

Кроме того, конкретно-социологические исследовательские приемы могут получить применение далеко не во всех сферах теоретико-прикладного освоения правовой действительности. Они эффективно «работают» на тех участках общего пути исследования правовых явлений, которые касаются реальных социальных процессов, формирования и функционирования права в реальном бытии, в фактической социальной жизни. Это в основном исследование социальной обоснованности правовых установлений, эффективности их действия, условий и причин правонарушений, состояния и уровней правосознания и др. Ясно, что в данном случае речь идет о таких направлениях юридических исследований, которые не только соприкасаются с исследованиями по социологии как таковой, но и в какой-то мере совмещаются, перекрещиваются с ними.

Это весьма важные, но все же отдельные участки общего пути исследования правовых явлений. В целом же, в особенности при общетеоретическом осмыслении общих закономерностей правовой действительности, на первое место в познавательном инструментарии выдвигаются требования Это - конкретные приемы сбора, обработки и изучения фактического материала, вырабатываемые и используемые на основе метода материалистической диалектики в соответствии с особенностями профиля, функций и предмета данной науки.

34. Формально - догматичний метод юридичної науки (загальна характеристика та місце в системі приватно-наукових методів правознавства.

Велика роль у формуванні юридичної науки належить формально-логічному методу, який, у поєднанні з іншими методами, поширений у державно-правових дослідженнях. Особливість цього специфічного для юриспруденції методу полягає в зосередженні уваги на логічній обробці правових норм. З допомогою різних логічних операцій окремі правові положення трансформуються в загальні поняття, з яких, у свою чергу, виводяться певні логічні наслідки, здійснюється їхнє логічне тлумачення. Такий підхід до юридичних досліджень здавна дістав назву догматичного (догми права). Логічна обробка здійснюється щодо матеріалів, які характеризують окремі державно-правові явища, а саме: державне керівництво, норми права, їх реалізація тощо. На цій основі формулюється визначення юридичних понять, відбувається їхня класифікація, поділ на окремі інститути. Недоліком застосування формально-логічного методу є певна його однобокість. Він не забезпечує необхідної повноти в дослідженні державно-правових явищ, майже не відбиває зв'язку держави і права з іншими суспільними явищами.

Водночас цінність цього методу полягає в тому, що він дає можливість висловлювати в коротких дефініціях всю різнобічність і багатство державно-правових явищ, дозволяє позбавитися зайвого опису деталей і створює великі можливості для вільного орієнтування юриста в середині державної і правової системи.

Формально-логічний (догматичний) метод передусім використовується для вивчення та пояснення самого права в різних його проявах. При цьому розглядаються і зовнішня, і внутрішня форми права (або ж сама його «догма»). Формальна логіка при застосуванні в контексті права набуває рис одного зі спеціальних методів вивчення державно-правової дійсності. Праву властиві такі риси, як формальна визначеність, логічна послідовність викладу приписів і норм. Це дозволяє формулювати визначення, закріплені в законодавстві, які відповідали б правилам формальної логіки.

Але недоліком формально-логічного методу є насамперед неврахування рівності у контексті моніторингу прав і свобод людини та громадянина, коли необхідно брати до уваги свободу індивідів у сфері соціальних відносин.