- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •19. Позитивізм та неопозитивізм: основні ідеї
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Основні ідеї неотомізму
- •22. Відношення «людина-світ» як основоположна проблема світогляду
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •30. Тема «тілесності» у сучасній онтології
- •31. Світ як Всесвіт, Космос і Хаос
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Життя і розум у контексті глобальної еволюції всесвіту
- •.38 Інтелект, почуття, памサять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •42. Філософське осмислення проблеми щастя
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •49. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •53. Істина і хиба, ймовірність і вірогідність
- •54.Питання про критерії істини
- •55. Поняття методології
- •56.Основні форми наукового пізнання
- •57.Своєрідність методології суспільствознавчого пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •59. Мова і мислення.
- •60. Поліструктурність мови
- •61. Поняття соціокультурної комунікації
- •63.Обєкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Людина і суспільство як соціальний суб'єкт.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69. Сімサя як соціальна ланка суспільства
- •70. Нація як соціальний феномен.
- •71 Соціальна стратифікація і мобільність.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Співвідношення індивідуальної і соціальної свободи в умовах ринкової економіки
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Поняття правової, соціально-справедливої держави
- •85. Громадянське суспільство:поняття,проблеми формування і розвитку.
- •86. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •90. Новаторство і гуманізм культури
21. Основні ідеї неотомізму
Онтологічне вчення неотомізму має вихід у сферу теорії цінностей. Гносеологія сучасного неотомізму виникла і розвинулась на базі релігійного вчення. В неотомізмі існує свій шлях вирішення проблеми співвідношення віри та розуму в загалі.З онтології неотомізму логічно випливає його гносеологія, в якій слід розрізняти декілька тенденцій. Марітен, наприклад, стверджуючи можливість безпосереднього осягнення буття мислячим суб'єктом, якому притаманна інтелектуальна інтуїція, звертав увагу також і на складний шлях опосередкування, що характеризує процес пізнання. Інша тенденція — помірковано опосередкований реалізм, активно асимілювала методологічний інструментарій і категоріальний апарат кантіанства, феноменології та антропології. Вказана домінує сьогодні в гносеології неотомізму, що дає йому змогу витримувати рівень теоретико-пізнавальних доктрин другої половини двадцятого и двадцять першого століття. Розкриваючи процес умоглядно-теоретичного осягнення світу, неотомісти на перше місце ставлять природознавство і філософію природи, на наступне місце — математику, на третє — метафізику.Гносеологія неотомізму є невід’ємною частиною філософської системи неотомізму. Гносеологія або теорія пізнання – розділ, частина філософської системи, основне завдання якої полягає в дослідженні можливостей і закономірностей пізнання людиною себе та світу. В коло завдань гносеології входить вивчення і визначення структур пізнання. В залежності від специфіки конкретної філософської системи її онтології і метафізики в коло проблем теорії пізнання входять і інші питання – Бог, душа, вільна воля та інші.Середньовічна схоластика не ставила собі завдання чітко розмежовувати поняття - метафізика, онтологія і гносеологія. В неотомізмі, в зв’язку з розвитком сучасної філософії і галузевих філософських наук, існує тенденція окреслювати кожне поняття та вказувати на його компетенцію та взаємозв’язки з іншими ідеями системи.В зв’язку зі специфікою філософської концепції, яка існує в неотомізмі, в понятті гносеологія прийнято розрізняти такі відтінки: теорія пізнання, метафізика пізнання. Серед неотомістів не існує однозначної думки щодо вирішення вказаних проблем.
Аналіз поняття «теорія пізнання», яке розуміється в неотомізмі ширше ніж наукове або загально філософське, вказує на те, що аналізуючи гносеологію неотомізму, необхідно досліджувати таке поняття як гносеологія пізнання, включаючи в нього усі відтінки, які пов’язанні зі специфічністю філософської системи неотомізму її реалізмом який був закладений ще в філософії Томи Аквінського.В неотомізмі, як і в інших філософських системах сучасності, існує тенденція будувати інші частини філософської системи, виходячи з вирішення проблем гносеології. Тобто аналіз метафізики – співвідношення, існування понять душа, Бог, світ; вирішення понять онтології – внутрішньої будови «світу неотомістів»; вирішення проблем антропології, соціальної та політичної філософії виконується шляхом розбудови, аналізу гносеологічних проблем, використовуючи для цього ідеї інших сучасних філософських течій. Наприклад, поєднання ідей Бергсона, або екзистенціальні ідеї у гносеології Е. Жильсона і Ж. Марітена; використання здобутків феноменології; також поєднання елементів антропологічної філософії з католицькою проблематикою та інші. Не дивлячись на такий синтез, поєднання гносеологічних ідей – систем, які не мають жодного відношення до католицької філософії, всі ці філософи вважаються послідовниками філософії Томи Аквінського, тому що в базі усіх цих побудов підґрунтям є принцип гносеологічного дуалізму, принцип розмежування пізнавальних можливостей віри та розуму.
Неотомізм - сучасне філософське вчення, яке поєднує у собі частини схоластичного вчення Томи Аквінського та ідеї сучасних філософських течій. В ньому не існувало відокремленого поняття – теорія пізнання, а також окремої гносеології. Остання була лише частиною матеріальної логіки, частиною того що сьогодні розуміється як поняття «формальна логіка». В неотомізмі існує тенденція будувати інші частини філософської систем, виходячи з розв’язання проблем гносеології. Спочатку формувати категоріальний апарат теорії пізнання, вказуючи можливості та межі пізнання, і на даному підґрунті будувати філософію з окремими галузевими дисциплінами.