- •Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)
- •2.Предмет конституційного права в зк
- •3.Методи правового регулювання конст.Права в зарубіжних країнах
- •4.Система конституційного права в зарубіжних країнах
- •5.Поняття, види, особливості конституційних норм в конст.Праві заруб.Країн Див вище!
- •6.Поняття та види конституційно-правових інститутів в кпзк див вище!
- •7.Конституційні принципи як елемент системи конституційного права заруб.Країн. Співвідношення конституційних принципів та принципів конституції.
- •8. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу правової держави.
- •9. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу розподілу влади.
- •10. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу народного суверенітету.
- •11. Поняття та конституційне закріплення принципу соціальної держави в зарубіжних країнах.
- •12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.
- •13.Держава як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •14. Особа як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах
- •15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн
- •16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн
- •17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •18. Неформалізовані джерела конституційного права
- •19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції
- •20. Поняття та соціально-політична сутність Конституції в конституційному праві зарубіжних країн.
- •21.Форма та структура Конституцій в зарубіжних країнах.(приклади різних за формою конституцій)
- •22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.
- •23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.
- •24.Парламентські регламенти(статути) як джерело конституційного права в зарубіжних країнах. Особливість парламентських регламентів в англомовних країнах.
- •25.Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття, ознаки. Приклади конституційно-правового звичаю.
- •26. Конституційно-правові угоди як джерела конституційного права в зарубіжних країнах. Приклади конституційно-правових угод.
- •27. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.
- •28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •30. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •31. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •32. Органи, що здійснюють конституційний контроль в сша, Великій Британії, Італії, Франції, Австрії (структура та компетенція).
- •33. Модель "тотального" конституційного контролю у фрн
- •34. Модель "ампаро" як особливий вид конституційного контролю
- •35. Поняття конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах. Основні підходи до правового регулювання конституційного статусу особи в зарубіжних країнах.
- •36. Елементи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •37. Зміст та конституційне закріплення принципу рівності в зарубіжних країнах.
- •38. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасних зарубіжних конституціях
- •39. Інститут громадянства в зарубіжних країнах: поняття, способи набуття та припинення. Європейська конвенція про громадянство. Страсбург 1997
- •40. Правове регулювання набуття громадянства в російській федерації та австрійській республіці
- •41. Інститут позбавлення громадянства в зарубіжних країнах
- •42. Способи закріплення та класифікація конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •43.Ознаки конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •44. Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •45. Ознаки та зміст політичних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •46. Зміст та особливості соціальних та економічних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.
- •49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
- •50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.
- •51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.
- •52. Інститут референдуму в зарубіжних країнах: поняття, ознаки, класифікація.
- •53. Право народного вето та народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зарубіжних країнах.
- •54. Конституційно – правовий інститут виборів в конституційному праві зарубіжних країн.
- •55. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
- •56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.
- •58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах
- •59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах
- •Види пропорційнихсистем:
- •60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах
- •61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах
- •62. Функції політичних партій в зарубіжних країнах.
- •63. Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах. Основні та додаткові критерії класифікації політичних партій в конституційному праві.
- •64. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •66. Концепція інституту форми держави в зарубіжних країнах.
- •67. Поняття форми державного правління.
- •68. Монархія – це форма держави, за якої…
- •69. Республіка
- •70 . Критерії, які визначають політико-територіальний устрій:
- •71. Ознаки:
- •72. Виділяють такі види автономій:
- •74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
- •75. Основні моделі організації парламентів фрн, Франція, сша
- •76. Конституційна компетенція зарубіжних парламентів.
- •77. Зовнішня структура зарубіжних парламентів сша, Великої Британії, Японії, Італії, Канади, Норвегії, Австрії, фрн, Франції, Скандинавських країн.
- •78. Способи формування палат парламенту.
- •79. Внутрішня побудова зарубіжних парламентів.
- •80. Інститут розпуску парламенту в зарубіжних країнах
- •81. Мандат члена( депутата) парламенту
- •82.Конституційно-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів (Японія, Італія, фрн, Іспанія, Франція, вб, Бельгія, Норвегія, Фінляндія)
- •83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)
- •84. Парламентські комітети(комісії) в заруб країнах
- •85. Тимчасові комісії
- •86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.
- •87. Посадові особи парламенту в зарубіжних країнах.
- •88. Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •89. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •90. Стадії законодавчого процесу в парламентах зарубіжних країн (сша, Великобританія, Франція, фрн).
- •91. Промульгація.
- •92. Конструктивний вотум недовіри
- •93. Натуралізація
- •94. Інтерпеляція
- •95. Інституціоналізація політичних партій
- •96. Апарат глави держави на прикладі сша
- •97.Інвеститура
- •98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.
- •99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.
- •100. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зарубіжних країнах.
- •101. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління (фрн, Італія, Великобританія, Франція, Фінляндія, Швеція).
- •102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)
- •104. Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •1)Обранні президента, 2)його повноваженнях, 3)можливісті застосування процедури імпічменту.
- •105. Система пристолонаслідування
- •106. Повноваження глави держави в зк.
- •3)Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •4)Надзвичайні повноваження:
- •107. Організація діяльності та структура апарату глави держави в зарубіжних країнах (сша, Велика Британія, фрн, Франція)
- •108. Поняття конституційно-правового інституту уряду в зк
- •109. Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110.Стуктура уряду в зк (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •111. Основні моделі організації урядів у зк
- •112. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів у зк
- •113.Форми конституційної відповідальності уряду в зк
- •114. Конструктивний вотум недовіри у фрн
- •115. Політична відповідальність уряду в зк
- •116. Поняття, підстави, та застосування процедури імпічменту в зарубіжних країнах
- •117. Організація органів місцевого управління та самоврядування в зарубіжних країнах
- •118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
78. Способи формування палат парламенту.
1. В тих державах, де існує однопалатний парламент в більшості випадків парламент формується шляхом прямих виборів.
2. В тих, де існує двопалатний парламент - нижня палата формується шляхом прямих виборів, а верхня може мати різні способи формування.
Як правило можна визначити таку закономірність: чим ближче порядок формування верхньої палати парламенту до прямих виборів, тим більшою компетенцією наділена верхня палата.
(Москалюк)
Істотне значення в характеристицi побудови парламентiв має порядок формування палат. Нижнi палати двопалатних парламентiв, як i однопалатнi парламенти в цiлому, практично повсюдно формуються на основi прямих виборiв. При цьому в законодавствi звичайно фiксується визначається середня кiлькiсть виборцiв, вiд якої в палату (парламент) обирається один депутат. Такий порядок формування нижнiх палат iнодi забезпечує представницький характер парламенту в цiлому.
Порядок формування верхнiх палат має iстотнi відмінності: в рядi країн застосовуються прямi вибори. Зокрема, так формують iспанський, iталiйський, польський, румунський i чеський сенати, а також палату радникiв парламенту Японiї.
Щодо федеративних держав: від кожного суб'єкта обирається рiвна кiлькiсть депутатiв. Так, сенат конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом за принципом <по два сенатори вiд кожного штату>. На таких самих засадах вiдбуваються вибори верхнiх палат парламентiв Венесуели, Мексики i Бразилiї. У Швейцарiї до ради кантонiв обирають по два представники вiд кожного суб'єкта федерацiї. Представництво у верхнiй палатi парламенту Австралiї забезпечують 12 сенаторiв вiд кожного штату i два сенатори вiд кожної з так званих територiй, що не мають статусу штату. В Югославiї до складу верхньої палати входять 40 депутатiв, обраних у рiвнiй кiлькостi вiд республiк - суб'єктiв цiєї федерацiї (Сербiї i Чорногорiї). Суб'єкти федерацiй мають рiзну чисельнiсть населення i, отже, рiзняться кiлькiсним складом виборчого корпусу. Тому розглянута практика формування верхнiх палат призводить до фактичного порушення принципу рiвного представництва у масштабах усiєї країни.
В окремих країнах склад верхнiх палат формується шляхом непрямих, або багатоступiнчастих виборiв. Прикладом може бути сенат парламенту Францiї, який за конституцiєю забезпечує представництво <територiальних колективiв> республiки, а також французiв, що мешкають за межами країни. Сенаторiв обирають спецiальнi колегiї, що утворюються в департаментах - одиницях адмiнiстративно-територiального подiлу. До складу кожної такої колегiї входять депутати нацiональних зборiв (нижньої палати) вiд департаменту, генеральнi радники (члени представницького органу самоврядування) i делегати вiд мунiципальних органiв комун - найнижчої ланки адмiнiстративно-територiального подiлу. Враховуючи те, що депутати на-цiональних зборiв i генеральнi радники департаментiв самi обранi населен-ням, а делегатiв вiд комун обирають мунiципалiтети, тобто обранi населен-ням вiдповiдних територiй представницькi органи самоврядування, вибори в сенат французького парламенту слiд визнати дво- i триступiнчастими. У Нiдерландах верхня (перша) палата формується на основi двоступiнчастих виборiв. Її члени обираються провiнцiйними штатами, якi є представницькими органами самоврядування. З використанням процедури непрямих виборiв замiщуються всi або частина мiсць у верхнiх палатах парламентiв деяких iнших країн. Свої особливостi мають непрямi вибори у верхню палату парламенту Австрiї. Законодавчi органи (ландтаги) земель обирають своїх представникiв до федеральної ради. Кiлькiсть цих представникiв залежить вiд чисельностi населення суб'єктiв федерацiї i варiюється вiд трьох до дванадцяти. При цьому члени федеральної ради обираються на строки власних повноважень ландтагiв. Враховуючи, що пi строки рiзняться, депутати верхньої палати федерального парламенту перебувають не в рiвному становищi.
Верхнi палати деяких країн формуються на невиборнiй основi, наприклад шляхом призначення. Саме так замiщуються мiсця в бундесратi ФРН: його члени призначаються урядами земель iз свого власного складу. Кiлькiсть членiв бундесрату вiд кожної землi залежить вiд кiлькостi її населення i встановлена в межах вiд трьох до шести. Пiд час голосування в бундесратi всi голоси вiд окремої землi подаються як один голос. У Канадi сенаторiв призначає генерал-губернатор за рекомендацiєю прем'єр-мiнiстра. В основу формування сенату покладений принцип нерiвного представництва вiд рiзних провінцій Такий розподiл мiсць у палатi враховує кiлькiсть населення рiзних провiнцiй, рiвень їх економiчного розвитку та багато iнших факторiв.
У Росiї в ст. 95 Конституцiї передбачено, що до складу ради федерацiї мають входити по два представники вiд кожного суб'єкта федерацiї: по одному вiд представницького органу i органу виконавчої влади. По сутi це означає формування верхньої палати парламенту на змiшанiй основi. На змiшанiй основi формуються верхнi палати i в деяких iнших країнах, де в рiзних спiввiдношеннях сполучаються вибори, призначення, а також замiщення депутатських мiсць за посадою або навiть за власним правом. Так, в iрландiї на строк повноважень верхньої палати прем'єр-мiнiстр може призначити одинадцять сенаторiв, якi мають тi самi права, що i їхнi обранi колега. В iталiї i Хорватiї до обраного складу верхньої палати президент може ввести ще п'ять сенаторiв.
Особливе мiсце серед верхнiх палат займає палата лордiв парламенту Великобританiї. Тут сполучаються практично всi невиборнi способи замiщення депутатських мiсць. Переважну бiльшiсть членiв палати лордiв становлять так званi спадковi лорди. Такий титул надається монархом за поданням прем'єр-мiнiстра. Свiй титул i мiсце в палатi вони зберiгають довiчно, але не мають права передавати нащадкам.
Отже, iснує певна закономiрнiсть: чим ближчий спосiб формування верхнiх палат до прямого волевиявлення народу, тим ширше коло їхнiх повноважень, тим ближче вони до обсягу компетенцiї нижнiх палат.