- •Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)
- •2.Предмет конституційного права в зк
- •3.Методи правового регулювання конст.Права в зарубіжних країнах
- •4.Система конституційного права в зарубіжних країнах
- •5.Поняття, види, особливості конституційних норм в конст.Праві заруб.Країн Див вище!
- •6.Поняття та види конституційно-правових інститутів в кпзк див вище!
- •7.Конституційні принципи як елемент системи конституційного права заруб.Країн. Співвідношення конституційних принципів та принципів конституції.
- •8. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу правової держави.
- •9. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу розподілу влади.
- •10. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу народного суверенітету.
- •11. Поняття та конституційне закріплення принципу соціальної держави в зарубіжних країнах.
- •12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.
- •13.Держава як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •14. Особа як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах
- •15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн
- •16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн
- •17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •18. Неформалізовані джерела конституційного права
- •19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції
- •20. Поняття та соціально-політична сутність Конституції в конституційному праві зарубіжних країн.
- •21.Форма та структура Конституцій в зарубіжних країнах.(приклади різних за формою конституцій)
- •22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.
- •23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.
- •24.Парламентські регламенти(статути) як джерело конституційного права в зарубіжних країнах. Особливість парламентських регламентів в англомовних країнах.
- •25.Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття, ознаки. Приклади конституційно-правового звичаю.
- •26. Конституційно-правові угоди як джерела конституційного права в зарубіжних країнах. Приклади конституційно-правових угод.
- •27. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.
- •28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •30. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •31. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •32. Органи, що здійснюють конституційний контроль в сша, Великій Британії, Італії, Франції, Австрії (структура та компетенція).
- •33. Модель "тотального" конституційного контролю у фрн
- •34. Модель "ампаро" як особливий вид конституційного контролю
- •35. Поняття конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах. Основні підходи до правового регулювання конституційного статусу особи в зарубіжних країнах.
- •36. Елементи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •37. Зміст та конституційне закріплення принципу рівності в зарубіжних країнах.
- •38. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасних зарубіжних конституціях
- •39. Інститут громадянства в зарубіжних країнах: поняття, способи набуття та припинення. Європейська конвенція про громадянство. Страсбург 1997
- •40. Правове регулювання набуття громадянства в російській федерації та австрійській республіці
- •41. Інститут позбавлення громадянства в зарубіжних країнах
- •42. Способи закріплення та класифікація конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •43.Ознаки конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •44. Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •45. Ознаки та зміст політичних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •46. Зміст та особливості соціальних та економічних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.
- •49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
- •50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.
- •51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.
- •52. Інститут референдуму в зарубіжних країнах: поняття, ознаки, класифікація.
- •53. Право народного вето та народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зарубіжних країнах.
- •54. Конституційно – правовий інститут виборів в конституційному праві зарубіжних країн.
- •55. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
- •56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.
- •58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах
- •59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах
- •Види пропорційнихсистем:
- •60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах
- •61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах
- •62. Функції політичних партій в зарубіжних країнах.
- •63. Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах. Основні та додаткові критерії класифікації політичних партій в конституційному праві.
- •64. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •66. Концепція інституту форми держави в зарубіжних країнах.
- •67. Поняття форми державного правління.
- •68. Монархія – це форма держави, за якої…
- •69. Республіка
- •70 . Критерії, які визначають політико-територіальний устрій:
- •71. Ознаки:
- •72. Виділяють такі види автономій:
- •74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
- •75. Основні моделі організації парламентів фрн, Франція, сша
- •76. Конституційна компетенція зарубіжних парламентів.
- •77. Зовнішня структура зарубіжних парламентів сша, Великої Британії, Японії, Італії, Канади, Норвегії, Австрії, фрн, Франції, Скандинавських країн.
- •78. Способи формування палат парламенту.
- •79. Внутрішня побудова зарубіжних парламентів.
- •80. Інститут розпуску парламенту в зарубіжних країнах
- •81. Мандат члена( депутата) парламенту
- •82.Конституційно-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів (Японія, Італія, фрн, Іспанія, Франція, вб, Бельгія, Норвегія, Фінляндія)
- •83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)
- •84. Парламентські комітети(комісії) в заруб країнах
- •85. Тимчасові комісії
- •86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.
- •87. Посадові особи парламенту в зарубіжних країнах.
- •88. Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •89. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •90. Стадії законодавчого процесу в парламентах зарубіжних країн (сша, Великобританія, Франція, фрн).
- •91. Промульгація.
- •92. Конструктивний вотум недовіри
- •93. Натуралізація
- •94. Інтерпеляція
- •95. Інституціоналізація політичних партій
- •96. Апарат глави держави на прикладі сша
- •97.Інвеститура
- •98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.
- •99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.
- •100. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зарубіжних країнах.
- •101. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління (фрн, Італія, Великобританія, Франція, Фінляндія, Швеція).
- •102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)
- •104. Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •1)Обранні президента, 2)його повноваженнях, 3)можливісті застосування процедури імпічменту.
- •105. Система пристолонаслідування
- •106. Повноваження глави держави в зк.
- •3)Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •4)Надзвичайні повноваження:
- •107. Організація діяльності та структура апарату глави держави в зарубіжних країнах (сша, Велика Британія, фрн, Франція)
- •108. Поняття конституційно-правового інституту уряду в зк
- •109. Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110.Стуктура уряду в зк (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •111. Основні моделі організації урядів у зк
- •112. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів у зк
- •113.Форми конституційної відповідальності уряду в зк
- •114. Конструктивний вотум недовіри у фрн
- •115. Політична відповідальність уряду в зк
- •116. Поняття, підстави, та застосування процедури імпічменту в зарубіжних країнах
- •117. Організація органів місцевого управління та самоврядування в зарубіжних країнах
- •118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
Одним з вихiдних моментiв у характеристицi парламентаризму як загального явища та визначеннi особливостей представницьких органiв конкретних країн є їх побудова. У свою чергу, головною ознакою побудови парламентiв значної кiлькостi країн є двопалатнiсть, або бiкамералiзм. Історично створення або збереження верхнiх палат вiдображало компромiси, що були досягнутi мiж буржуазiєю i феодальним класом в їхнiй боротьбi за полiтичну владу. Дiяльнiсть верхнiх палат має стримувати нижнi, створювати такi умови, за яких буде забезпечений зважений законодавчий процес, виключене прийняття непродуманих та поквапливих рiшень i зберiгатиметься рiвновага в державному механiзмi.
У федеративних державах двопалатна побудова парламентiв вважається чи не обов'язковою i пояснюється необхiднiстю представництва на загальнонацiональному рiвнi iнтересiв суб'єктiв федерацiї та їхнього населення. За прийнятою формулою, депутати нижнiх палат парламенту представляють увесь народ (виборчий корпус) в цiлому, а верхнiх - тiльки свiй штат, провiнцiю тощо. характерно, що в нашi днi Польща, Румунiя, Словенiя, Чехiя i Хорватiя звернулися до двопалатної форми побудови парламентiв. Сьогоднi двопалатнiсть вже не має значення типової риси явища парламентаризму.
До другої свiтової вiйни- однопалатнi парламенти в Захiднiй Європi в умовах демократичного правлiння iснували лише в Люксембурзi й Фiнляндiї. У повоєннi роки на засадах однопалатностi були реформованi парламенти в таких європейських країнах, як Грецiя, Данiя, Португалiя i Швецiя. Однопалатнi представницькi органи були утворенi в країнах Центральної та Схiдної Європи (за винятком Юго-славiї).
Велике значення для характеристики органiзацiї парламентiв ма-ють питання їхнього складу. За своєю природою парламенти є колегiальними органами, що вже саме по собi створює умови для їх певної чисельностi, яка нерiдко прямо визначається в основних законах. У Грецiї, iспанiї, Македонiї, Португалiї, Хорватiї та деяких iнших країнах встановлено чисельний мiнiмум i максимум складу представницького органу.
У федеративних державах чисельнiсть парламентiв, точнiше їхнiх верхнiх палат, визначається по-рiзному. В тих країнах, де в конституціях фiксується конкретне i рiвне представництво суб'єктiв федерацiї у верхнiх палатах (Австралiя, США, Швейцарiя та iншi), склад останнiх, по сутi, завжди визначений i залежить лише вiд самого факту iснування цих суб'єктiв. Принцип визначеної норми представництва прямо встановлений в основних законах Австрiї та ФРН.
У деяких країнах, конституцiї або спецiальнi закони визначають норму представництва, тобто середню кiлькiсть виборцiв, яких має представляти в парламентi один депутат. У тих випадках, коли палати формуються iншими, невиборними способами, вiдповiдне число, як правило, фiксується в конституцiях або в законодавствi.
Чисельнiсть парламентiв та їхнiх палат вiдбиває певнi закономiрностi.
По-перше, кiлькiсний склад нижнiх палат практично завжди є бiльшим i навiть значно бiльшим, нiж у верхнiх палатах.
По-друге, чисельнiсть нижнiх палат певною мiрою вiдповiдає кiлькостi населення тiєї чи iншої країни, хоча така залежнiсть вiдносна. Так, в Європi найменш чисельними є парламенти в таких країнах, як iсландiя, Кiпр, Люксембург i Мальта. Вони налiчують вiд 60 до 80 депутатiв. Найчисельнiшими за складом є нижнi палати парламентiв США (435), Росiї (450), Польщi (460),
Характеризуючи загальну органiзацiю роботи парламентів, слiд зазначити, що вони працюють посесiйно.
За тривалiстю сесiї у рiзних країнах неоднаковi. Так, у Фiнляндiї парламент засiдає 120 днiв, у Данiї, Португалiї - 8 мiсяцiв, у Великобританiї сесiя палати громад триває в середньому 175 днiв. Крiм чергових, проводяться надзвичайнi, або позачерговi, сесії. На вiдмiну вiд чергових, якi скликаються за власним правом палати або за формальною iнiцiативою глави держави.
В окремих республiках (iсландiя, Португалiя) та монархiях (Нiдерлан-ди, Норвегiя) скликання позачергової сесiї здiйснюється виключно главою держави, у країнах зi змiшаною республiканською i парламентарними формами ця подiя не вiдбувається без участi уряду.
Сесiйнi засiдання палат звичайно мають вiдкритий характер. Водночас припускається проведення i закритих парламентських засiдань. Кворум для проведення засiдань встановлений рiзний: вiд трьох i сорока депутатiв вiдповiдно у верхнiй i нижнiй палатi парламенту (Великобританiя), до однiєї третини (Австрiя, Туреччина, Чехiя i Японiя) або пол-вини складу палати (майже всi iншi країни).
У двопалатних парламентах припускається можливiсть спiльних засiдань обох палат. У Норвегiї, де внутрiшню побудову парламенту лише умовно можна вважати двопалатною, спiльнi засiдання звичайно прово-дяться для усунення розбiжностей, що виникають у процесi обговорення i прийняття законопроектiв. У Росiї такi засiдання передбаченi для заслу-ховування послань президента i конституцiйного суду та виступiв керiвникiв iноземних держав. У деяких країнах спiльнi засiдання палат скликають з приводу важливих питань державно-полiтичного життя, на-приклад щоб призначити членiв уряду (Швейцарiя), щоб прийняти прися-гу в обраного президента (Австрiя) тощо.