§4. Англо-американська правова сім'я, її особливості

Правову сім'ю загального права утворюють правові системи країн, побудованих за принципом англійського права. Загальне право виникло як наслідок розв'язання конкретних спорів. Через те норми загального права спрямовані не на створення моделі, бажаної для суспільства поведінки його члена в майбутньому, а на розв'язання спорів, що вже виникли, і конкретних проблем. Тому основну увагу приділяють нормам, що регулюють виконання правосуддя, процесуальним нормам і нормам, які забезпечують реалізацію судових рішень. Норми загальної о права менш абстрактні, отже, конкретніші. Підставою для ухвали судом рішення є судовий прецедент, тобто постанова судового органу з аналогічної справи.

Така правова сім'я функціонує в Англії, Ірландії, США, Канаді. Частково її принципи реалізуються в правових системах Індії, окремих мусульманських країнах.

§5. Загальна характеристика правової системи англії

Основні джерела англійського права такі:

— судові прецеденти, тобто рішення вищих судів, що мають обов'язкову силу як для них. так і для нижчих судів;

— статути — законодавчі акти парламенту;

— акти, що їх видають виконавчі органи влади, так зване делеговане законодавство.

У системі судових прецедентів розрізняють норми загального права, котре почало формуватися ще в XI ст. Сьогодні загальне право є основним регулятором окремих сфер життєдіяльності англійців, частково воно доповнює законодавство в найрізноманітніших галузях. Крім норм загального права, виділяють норми так званого права справедливості, що складаються з рішень Суду канцлера, який функціонував з XV ст. до реформи 1873—1875 рр. Внас-

359

лідок цієї реформи відбулося формальне злиття права справедливості і загального права.

У 30-ті роки минулого століття в англійському праві визначилася тенденція до здійснення перетворень у багатьох галузях права, було видано велику кількість нормативно-правових актів. У зв'язку з цим сьогодні нормативно-правові акти відіграють помітну роль у житті суспільства. Проте зростання ролі законодавства не означає, що судовий прецедент втратив своє значення як джерело права. Є багато правових інститутів, відносини в рамках яких регулюють норми загального права або права справедливості (наприклад, питання відповідальності за порушення зобов'язань, окремі види договорів, інститут довірчої власності тощо). Але головним в Англії з порушеного питання є те, що внаслідок історичних чинників та особливостей англійської правової системи всі прийняті законодавчі акти не можуть функціонувати поза системою судових прецедентів, оскільки вони уточнюють, тлумачать і розвивають норми, що містяться в нормативно-правовому акті.

§6. Правові системи, які не входять в романо-германську та англо-американську

ПРАВОВІ СІМ'Ї

Є правові системи, що приблизно однаковою мірою містять принципи й елементи обох правових сімей, зокрема шотландське право, право Ізраїлю. Філіппін та ін.

Названі дві правові сім'ї — романо-германська і англо-американська — основні в сучасному світі. Важко виділити правову систему, котра не запозичила б у них ті чи інші елементи. Проте є країни, де склалися специфічні правові системи, які не можна віднести ні до романо-германської, ні до англо-американської. Здебільшого це пов'язано з дуже великим впливом традицій і релігії на населення. У цих країнах, як правило, зовні присутня правова система, яку можна зарахувати до однієї з названих правових сімей, але відносини насправді регулюються в рамках зовсім інших

360

принципів. Тут можна виділити дш основні підходи: перший зводиться до того, що в окремих країнах цінність права визнають, але розуміють його не так, як у рамках романо-германської чи англо-американської правових сімей. Такий підхід має місце, зокрема, в країнах мусульманського та індуського права. У рамках другого підходу заперечують ідею права, його необхідність і обов'язковість, вважаючи, що відносини регламентуються іншим шляхом, ніж правовим, наприклад, певними філософськими і традиційними уявленнями, які панують у суспільстві. Такий підхід утвердився в країнах Далекого Сходу (Китай, Японія), у Африці, на Мадагаскарі.

У мусульманських країнах визнають необхідність і важливе значення права для життя людей, але розглядають його як богом дані норми поведінки, котрі треба виконувати без будь-якої переробки, модифікації. Норми цього права викладені у відповідних канонічних книгах і використані для назв законів шаріату. Шар або шаріат у перекладі означає «шлях слідування». Це право вказує мусульманину, як він повинен поводитися відповідно до ісламу. Норми шаріату регулюють відносини не тільки між людьми (цивільні, сімейні тощо), а й з богом (молитва, піст та ін.). Таким чином, з одного боку, визнається найважливіше значення права для суспільства і людини, а з друюго, — правові системи побудовані на ідеї зобов'язань особистості перед богом, а не її прав. Такий підхід зафіксовано в рамках індуських общин. Норми, що регулюють поведінку людей, викладено в книгах, які називають шастри.

В окремих країнах Далекого Сходу право розглядають не як вияв справедливості, а навпаки, як знаряддя свавілля і руйнівника природного руху речей, зокрема традицій. Тут панує формула «право добре для варварів», до законів ставляться зневажливо і з презирством. У житті особистість має керуватися не нормами права, а прагненням до гармонії із світом людей і Всесвітом. Аналогічна ситуація в Африці і на Мадагаскарі.

361

Схеми та визначення до розділу 12 ПРАВОВІ СИСТЕМИ СВІТУ

Правова система — це система всіх правових і юридичних явищ, що є в конкретній країні, включаючи панівну правову теорію.

Види правових систем

"романо-германська; —англо-американська;

"релігійно-правова. —соціалістична; __система звичайного права

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЙ ТА РОЗДУМІВ:

1. Поняття та класифікація правових систем.

2. До якої правової системи Ви віднесли б право: а) України; б) Росії; в) Польщі; г) Ірану.

3. Що мав на увазі Ш. Монтеск'є, коли писав, що «закони дуже тісно пов'язані з тими способами, якими різні народи добувають собі засоби до життя»?

4. Які, на Ваш погляд, сильні і слабкі сторони правових систем, що розвиваються?

362

ПРАЩ З ПРОБЛЕМ ПОЛІТИЧНОЇ ТА ПРАВОВОЇ ДУМКИ

Арістотель. Политика. Соч. в 4-\ томах. Т. 4. — М., 1988.

Дністрянський С. Загальна на\ка права і політики. Т.1.— Прага, 1923.

Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави. — Львів, 1925.

Дністрянський С. Звичаєве право та соціальні зв'язки //Часопис правничний і економічним. Т. 4,5. — Львів, 1902.

Дністрянський С. Нова держава. Відень; Прага; Львів, 1923.

Дністрянський С. Воля.Т. 5, ч. З 1919.

Драгоманов М. П. Собрание политических сочинений. Т. 1, 2.— Париж, 1905.

Платон. Государство. Соч. В 3-х томах.— М., 1972.

Регель Г. - В. - Ф. Философия права.— М., 1990.

Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма й власть государства церковного й гражданского. — М., 1936.

Гоббс Т. О гражданине. Избр. филос. произв. В 2-х томах. — М., 1960.

Цицерон. Диалоги.— М., 1966.

Ціцерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. — К.: Основи, 1998.

Руссо Ж. — Ж. Об общественном договоре, или принципе политического права.— М., 1969.

Старосольський В. Держава і права. Причинок до проблеми правовости держави. — Львів: Накладом Союзу українських адвокатів, 1934.

Старосольський В. Теорія Нації —Відень, 1922.

Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу. — Мюнхен: Вид-во Укр. вільн. ун-ту, 1987.

Кант Й. Критика чистого разума. Соч. В 3-х томах. Т. 3. — М., 1964.

Гроций Г. О праве войньї м мира. — М., 1956.

Грушевський М. На порозі нової України. Гадки і мрії. — К„ 1918.

Кістяківський Б. О. Вибране. // Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка» Українські мислителі. — Абрис, 1996.

Кистяковський Б. А. Социальньїе науки й право. — М., 1916.

363

Кістяківський Б. О. Проблема і завдання соціально-наукового пізнання // Філософія і соціологічна думка. — 1992. — № 1,2.

Костомаров М. Книги Битія українського народу // Вивід прав України.— Львів, 1991.

Петражицький Л. Й. Введение в изучение права й нравственности. ОсновьІ змоциональной психологии. 2-е изда-ние. — СПб., 1907.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ КУРСУ ПІДРУЧНИКИ І НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ

Курс лекций по теории государства й права. В 2-х частях. — Саратов, 1983.

Общая теория права. Курс лекций. Под общей редакцией проф. В. К. Бабаева.— Нижний Новгород, 1993.

Общая теория права й государства. Под ред. В. В. Лазарова. — М., 1994.

Теория права й государства. Учеб. пособие. Ч. 1,2. — Екатеринбург, 1994.

Теория права й государства. Курс лекций.— Уфа, 1994.

Теория государства й права. Под ред. Г. Н. Манова.— М., 1995.

Теория государства й права. Под ред. М. Н. Марченко. — М., 1995.

Теория государства й права. Ч. І. Теория государства. Под ред. А. Б. Венгерова.— М., 1995.

Теория держави і права. Навчальний посібник. Під ред. В. В. Копейчикова. — К., 1995.

Подберезський М. Н., Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Експерементальний підручник.— Харків, 1996.

Світ сучасної людини. За ред В. М. Позднякова. — К., 1996.

Основи правознавства. За ред. І.Б.Усенка.— К., 1997.

Алексеев С. С. Теория права.— М., 1994.

Гусарев С.Д., Колодій А.М., Олійник А.Ю., Слюсаренко О. Л.

Шмоткін О. В., Юхименко М. Ф. Основи держави і права. Навчальний посібник.— К.: НАВСУ, 1997.

364

Теругов Р. Т. Теория государства й права. — Нальчик, 1995.

Лившиц Р. 3. Теория права.— М., 1994.

Котюк 1.1. Основи теорії держави і права.— К., 1998.

Комаров С. А. Общая теория государства й права. — М.,

1995.

Котюк В. О. Теорія права.— К, 1996.

Кельман М. С. Теорія держави.—Тернопіль, 1997.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії та держави. — Київ, 1994.

Спиридонов Л. Й. Теория государства й права.— М., 1995.

Хропанюк В. Й. Теория государства й права. — М., 1995.

Охримович Ю. Теория права.— Киев, 1913.

Агарков М. М. Ценность частного права// Правоведение. — 1992.—№1.

Палиенко Н. Й. Учение о существе права й правовой связаности государства. — Харьков, 1980.

ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛІВ Розділ 1

Конституція України.— К., 1996.

Алексеев С. С, Теория права.— М., 1995.

Васильєв А. М. Правовьіе категории. — М., 1976.

Регель Г.-В. - Ф. Философия права.— М., 1990.

Гойман В. Й. Действие права.— М., 1992.

Гусарев С. Д. Теорія держави і права. Альбом схем. — К., 1997.

Гусарев С.Д., Колодій А. М., Олійник А. Ю., Слюсаренко О.Л., Шмоткін О. В., Юхименко М. Ф. Основи держави і права. Навчальний посібник. — К.: НАВСУ.1997.

Гальперин Й. М. ЗаконьІ живьіе й мертвьіе. // Право й власть. — М., 1990.

Козлов В. А. ПроблемьІ предмета й методологии общей теории права.— Л., 1989.

Киримов Д. А. Философские основания политико-правовьіх исследований.— М., 1986.

Киримов Д. А. Предмет философии права // Государство й право.— 1994.— №7.

Качекьян С. Ф. Учение Аристогеля о государстве й праве. — М., 1947.

365

Ильин Й. А. Философия права. Нравственная философия.— М., 1995.

Кампо В. Українські реформи: політика і право. Популяр­ний нарис. —К.: ІРЕ8, 1995.

Кистяковський Б. А. В защиту права//Вехи. — М., 1990.

Лисенков С. Л. До питання про сутність та зміст права // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства.— К, 1993.

Луць Л. А. Рабінович П. М. Право— регулятивная деятельность: диалектика обьектпвного й субьективного // Правовая реформа й проблеми совершенствования професио-нальной юридической деятельности. —Ярославль. 1991.

Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства й права.— К., 1971.

Нерсесянц В. С. Право й закон. — М., 1983.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави.—К., 1994. — С. 66-67.

Тихонова Е. А. Методологічні основи побудови системи конституційного законодавства УкраІ'ни // Конституція України — основи подальшого розвитку законодавства. — К., 1997. — С. 57-63.

Сабо Ирме. Основи теории права.— М., 1974.

Шмоткін О. В. Право: єдність сутності і відмінності проявлення//Правова система України. Теорія і практика.— К., 1993.

Явич Л. С. Сущность права. — Л., 1985.

Розділ 2

Конституція України.— К., 1996.

Агешин Ю. А. Политика, право, мораль.— М., 1982.

Алексеев С. С. Теория права.— М., 1995.

Бобнева М. Й. Социальньїе нормьі й регуляция поведения. — М., 1978.

Бакиров В. С. Ценностное соединение й активизация чело-веческого фактора.— Харьков, 1988

Власенко Н. А. Коллизионньїе нормьі в советском праве. — Иркутск, 1984.

Винниченко В. К. Морально-естетична позиція // Історія філософії України.— К., 1993.

Кропоткин П.А. Зтика,— М.. 1991.

366

Кенжетаев Т. Р. Технические, санитарньїе, гигиенические нормьі й права граждан. За здоров) ю окружающую среду // Со-ветское государство й право.— 1990. — № 11.

Кудрявцев Ю. В. НормьІ права как соціальная информа-ция.— М., 1981.

Кулаков В. Л. Рекомендательньїе нормьі советского права. — Саратов, 1987.

Лукашова Е. А. Право. Мораль. Личность.— М., 1986.

Лебедев С. Я. Антиобщественньїе традиции, обьічаи й их влияние на преступность.— Омск, 1989.

Мальцев Г. В. Социальная справедливость й право. — М., 1977.

Плахов В. Д. Социальньїе нормьі. Философское основание общей теории.— М., 1985.

Поспелов Д. А., Шестер В. А. Нормативнеє поведение в ми­ре людей й машин. — Кишенев, 1990

Пеньков Е. М. Социальньїе нормьі: управление, воспитание, поведение.—Л., 1990.

Сенякин Й. Н. Специальньїе ІюрмьІ советского права. — Саратов, 1987.

Соловьев Е. Ю. Личность й право // ВопросьІ философии. — 1989.— № 8.

Розділ З

Баранов В. М, Истинность норм советского права. — Саратов, 1989.

Бурлай С. В. НормьІ й правоотношения в социалистическом обществе. — К., 1987.

Теребкин В. Е. О нормативной природе юридических гарантий // Актуальнеє проблеми формирования правового го-сударства.— Харьков, 1990.

Ивин А. А. Логика норм. — М.. 1973.

Кудрявцев Ю. В. НормьІ права как социальная информа-ция.— М. 1981.

Лейст О. 3. Санкции й ответственность по советскому праву.— М.: Юридическая лит-ра, 1981.

Мельников Ю. Й. О гипотезе, дизпозиции й санкции про-цесуальной норми//Пробл. соц. законносте. —1986.— Вьіп. 17.

НормьІ советского права. Под ред. М. Й. Баблева. — Сара­тов, 1987.

Рябушкин Н. Н. Запрещающие нормьі в советском праве. — Казань, 1990.

367

Степанюк О. І. Норми констиіуційного права України.— Чернівці, 1994.

Степанюк О. І. Юридичні властивості норм конституційного права України // На шляху до правової держави. Львів, 1992.— Вип. 3.

Черданцев Г. Ф. Специализация й структура норм права//Сов. государство й право.— 1979. — № 4.

Чернобель Г. Т. Структура норм права й механизм их действия. Логические основи// Правоведение.— 1988. — № 6.

Деготь Б. А. Класификация норм советского социалистиче-ского права по их структуре.— Саратов. 1977.

Розділ 4

Конституція України.— К., 1996.

Василюк С. Правотворча і правозастосовча діяльність: їх діалектична єдність/Щраво України. — 1996.—№ 10.

Бойков А. Д. О законотворчестве, судебной власти й правосудии//Государство й право.— 1992.— № 11.

Бахрас Д. Н. Действие правовой нормьі во времени // Сов. государство й право.— 1981. — №2.

Богдановская Й. Ю. Прецедентное право.— М., 1993.

Государство й право в развивающихся странах. Источники права.— М., 1985.

Бару М. Закон потребує уважного ставлення // Право України. — 1993. —№ 5-6.

Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества й социальное прогнозирование.— М., 1993.

Головатий С., Зайцев Ю., Усенко І. Правнича термінологія і державотворчий процес// Українське право.—1995— № 1.

Горьовий Л., Швець М. Інформація і законотворчий процес //Віче.—1966. — №5.

Дрейшев Б. В. Правотворчество й правое регулирование // Правоведение.— 1985. — № 1.

Заєць А. Законодавча діяльність, деякі питання методології, теорії і практики// Українське право.— 1995.—№ 1.

Зивс С. Л. Источники права.— М., 1982.

Керимов Д. А. Культура й техника законотворчества. — М., 1991.

Кожевніков Т. Нові закони слід ретельно редагувати // Право України. — 1993, —№ 5-6.

368

Колесніков В. Нарада з проблем законотворчої діяльності // Право України. — 1993.—№5-6.

Колдаева Н. П. К вопросу о социологических аспектах правообразования // Теория права: новьіе идеи. — М., 1993. — Вьш. 3.

Малков В. П. Опубликование й вступление в силу феде­ральних законов, иньїх нормативно-правовьіх актов // Государ-ство й право. — 1995.— № 5.

Малишко М., Яковлев В. Розвитку законотворчості — наукову підтримку// Право України — 1995.— №5.6.

Медведев А. М. Правовеє рег>лирование, действие закона во времени// Государство й право.— 1995. — №3.

Мацюк А. Яким же став проект Основного Закону після всенародного обговорення// Право України.— 1993, 5 березня.

Муромцев Г. Й. Источники права // Теоретические аспекти проблеми // Правоведение. — 1992. —№ 2.

Нашиц А. Правотворчество. Теория й законодательная техника.— М., 1974.

Назаренко Е. Закон у системі нормативних актів України/Шраво України.— 1995.— № 2.

Наумова А. Судебньїй прецедент — источник права? // Ад­вокат. — 1993.—№3-4.

Олійник А., Писаренко О. Сім разів відміряти // Віче.— 1997.— № 1.

Опришко В. Законотворчість: сьогодні і завтра // Віче.— 1996. —№7.

Офіційний вісник України.— 1997, 24 червня. — С. 4-12.

Поленина С. В. Качество закона й совершенствование правотворчества.//Сов. государство й право.— 1987. — №7.

Право й правотворчество: вопроси теории.—М., 1982.

Поленина С. В, Закон как средство реализации задач фор-мирования правового государства// Геория права: новьіе идеи.— М., 1993.— Вьш. 3.

Разумович Н. Й. Источники й форми права // Сов. государ­ство й право.— 1988.—№ 3.

Тилле А. А. Время, пространство, закон.— М., 1965.

Тихомиров Ю.А. Закон й реформувание гражданского об-щества// Сов. государство й право.— 1989.— № 6.

Тихомиров Ю. А. Публичное право: падения й взлетьі // Государство й право.— М., 1996.— № 1.

369

Шемшученко Ю. Стратегія правотворчості.// Голос України.

— 1993,23 березня.

Розділ 5

Алексеев С. С. Структура советского права. —М., 1975.

Бабаев В. К. Системообразующие связи права й их характеристика. Правовьіе й организационньїе мерьі борьбьі с правонарушениями против социалистической собственности. — Горький, 1962.

Веденеев Ю. А. О применении системного подхода в исле-довании права// Проблеми государства й права. — М., 1974.

Глупова Л. Б. Система правовьіх норм й отраслевое под-разделение права// Правоведение.— 1987. — № 4.

Головатий С. Правнича термінологія і державотворчий процес//Українське право.— К., 1995— № 1-2.

Грищук В. Соціальна обумовленість координації кримінального законодавства України// Право України.— 1992.

— № 4.

Заец А. П. Система советского законодательства //Проблеми согласованости. — Киев, 1987.

Колошин В. Логічна струкіура норми права. Деякі причинні аспекти // Право України.— 1995.— №7.

Поленина С. В. Система права й система законодательства // Правоведение. — 1987. — № 5.

Погорілко В. Проблеми розвитку законодавства України //Право України.— 1993.—№ 7.

Погорілко В., Малишко М. Правова система України: стан та перспектииви розвитку//Віче.— 1993. — №9.

Тиунова Л. В. Системи связи правовой действительности. — Санкт-Петербург, 1991.

Хлевицький Б. Білі плями законодавства — це розлад суспільної свідомості// Урядовий кур'єр.— 1991. — № 185.

Розділ 6

Бурлай Й. В. НормьІ права й правоотношения в социали-стическом обществе.— К., 1987.

Гравцов Ю. Й. Правовьіе огношения й осуществление права.— Л., 1987.

Дудин А. П. Обьект правоотношений.— Саратов, 1980.

Дудин А. П. Диалектика правоотношений.— Саратов, 1983.

370

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р. //Збірник нормативних актів з конституційного права України. Вип. І.— Харків, 1997.

Иванов 3. Д. Юридические актьі й возникновение субьективньїх прав граждан // Сов государство й право. — 1980.— № 2.

Исаков В. Б. Юридические фактьі в советском праве. — М., 1984.

Леушин В. Й. Возникновение й формирование правотношений//Социально-психологпческие аспектьі правового регулирования.— Свердловск, 1975.

Протасов В. Й. Правоотношения как система. — М., 1991.

Синкжов В. Й. О понятий юридического факта в общей теории права // ВопросьІ теории государства й права. — Сара­тов, 1986.

Трофимов Н. А. Методологические вопросьі теории правоотношений.— М., 1980.

Ткаченко А. Й. Методологические вопросьі теории правоотношений.— М., 1990.

Халфина Р. О. Общие учення о правоотношений. — М., 1974.

Явич Л. С. Право й общественньїе отношения.— М., 1971.

Розділ 7

Горобец В. Д. Современньїе подходьі к пониманию права й их значение для управленческой й правоприменительной дея-тельности.— М., 1994.

Граннут Н. Л. Толкование норм права в правопримени­тельной деятельности ОВД. — Л., 1988.

Вопленко Й. Н. Официальное толкование норм права. — М., 1976.

Лазарев В. В. О роли доктринального толкования пра-ва//Сов. юстиция.— 1969.— № 14.

Насьірова Т. А. Теологическое (целевое) толкование совет-ского закона.— Казань, 1988.

Черданцев А. Ф. Толкование советского права.— М., 1979.

Постанова Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України" «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»// Урядовий кур'єр.— 19⁽)4, 15 квітня.

Шмелева Г. Г. Конкретизацпя юридических норм в правовом регулировании.— Львов, 1988.

371

Розділ 8

Бірюченський О., Панєвін О. Застосування судами України законів, що забезпечують підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист// Право України.— 1995 — № 11.

Боннер А. Г. Законность й справедливость в правоприменительной деятельности.— М., 1992.

Вопленко Н. Н. Общая теория реализации права й правоприменительная деятельность следователя // Проблеми применения правових норм на предварительном следствии.— Волгоград, 1982.

Недбайло П. Е. Применение норм советского права.— М., 1960. НормьІ советского права.— Саратов, 1987.

Осипов А. В. Понятие й характернеє чертьі соблюдения права// ВопросьІ теории государства й права.— Саратов, 1988.

Проблеми реализации права.— Свердловск, 1990.

Практика застосування судами процесуального законо­давства при розгляді цивільних справ.— Харків: Українська юридична академія, 1992.

Реализация структурно-правоьіх норм во внутреннем праве. — К., 1992.

Решетов Ю. С. Реализация норм советского права — М., 1983.

Синюков В. Н. Некоторьіе вопросьі иследования юридиче-ских факторов // ВопросьІ теории государства й права — Сара­тов, 1983.

Черданцев А. Ф. Толкование советского права — М., 1979.

Юсупов В. А. Правоприменительная деятельность органов правлення. — М., 1979.

Розділ 9

Аналіз стану організації роботи по розкриттю і розсліду­ванню вмисних вбивств на території України в 1993 р. — К., 1994.

Ануньев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — М.: Наука, 1997.

Біттер О. Молодь у молодій державі // Урядовий кур'єр.— 1994, 6 січня.

Бобиева М. Й. Психологические проблеми социального развития личности//Социальная психология личности. М.: Нау­ка, 1979.

372

Гойман В. Й. Формирование правовой активности личности.

— М, 1988.

Гойман В. Й. Действие права. Методологический анализ. — М., 1992

Додонов Б. Й. Гармоническое розвитие личности й типоло-гическое своеобразие личности // Психология формирования й розвития личности. — М.: Наука, 1981.

Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения й ответ-ственность. — Л., 1993.

Кулик А. Г. Отношение населення к милиции // Бюллетень законодательства й юридической практики УкраиньІ. — 1994.— №2.

Ковалкин А. А. Безопасно ли жить в Києве? Что показало изучение общественного мнения о причинах роста преступности в столице УкраиньІ// Советская милиция. — 1990, 17 июля.

Лихолоб В. Т. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі зло­чинністю: морально-правовий аспект реализації закону. — К.: Вища школа, 1991.

Лихолоб В. Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка.

— К.:НАВСУ, 1994.

Литвак О. Злочинність, II причина та профілактика. — К.: Україна, 1997.

Маленин Н. С. Правонарушения: понятия, причини, ответ-ственность.— М., 1985.

Медведев А. М. Разграничение предступлений й админи-стративньїх проступков// Сов. государство й право.—1990.—№ 6.

Механизм преступного поведения. — М., 1981.

Організована злочинність і корупція: нормативно-правове забезпечення боротьби // Збірник нормативію-правових актів. — Київ: НВТ "Правник" — НАВСУ, 1998.

Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан проблеми з ними. — К., 1996.

Розділ 10

Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государствен-ном управлений. — М., 1990.

Базьшев В. Т. Юридическая ответственность. Теоретические вопросн. — М., 1985

Братусь С. Н. Юридическая ответственность й законность.

— М., 1976..

373

Волков А. Я. Юридическая ответственность работников ми-лиции за вред, причиненньїй гражданину или организации. — М., 1988.

Ковалев Л. М. Правонарушенис н закон // Правоведение. — 1991, —№ 1.

Кречетников А. Г. Жизнь за решоткой. — М.: Панорама, 1992.

Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: нормьі й патология. —М., 1986.

Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность. — М., 1986.

Зилінський П. Ф. Про кримінальну відповідальність реци­дивістів // Право України.— 1996.— №5.

Лейст О. Е. Санкции й ответстненность по советскому пра­ву.—М., 1981.

Лунсов В. В. Тенденции преступности: мировьіе, региональ-ньіе, российские//Государство й право. — 1993,— № 3.

Маленин Н. С. Правонарушения: понятие, причини, ответ­ственность. — М., 1985.

Маленин Н. С. Юридическая ответственность й справедли-вость, — М., 1992.

Мабуров А. С. Социальная ответственность личности в условиях пересткройки. — Свердловск. 1990.

Щербаков А. Й. Социальньїй механизм юридической ответ-ственности должостньїх лиц. — К., 1986.

Розділ 11

Конституція України. — К., 1996.

Афанасьев В. Г. Обеспеченгие законности в деятельности органов внутренних дел. — М., 1987.

Бахрах Д. Н. ВопросьІ законности в государственном управлений // Правоведение. —1992, - №3.

Бурлан Е. В. Ще раз про законність //Правова держава.— К., 1992. —Вип. І

Боннер А. Т. Законность й справедливость в правопримене-нительной деятельности. — М., 1992.

Гавриленко Д. А. Правовое государство й дисциплина. — Минск, 1991.

Государственная дисциплина й ответственность. — К., 1991.

Гранин А. Ф. Гарантии социалистической законности в деятельности органов внутренних дел. — К., 1982.

374

Дубовицкий В. Н. Законностть й усмотрение в советском государственном управлений. — Минск, 1984.

Евлитов В. Й. Международное сообщество й правопорядок. — К., 1990.

Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України.// Збірник наук, праць. — К., 1993.

Кудрявцев В. Н. О. правонарушении й законности // Госу-дарство й право.— 1994. — № 3.

Маленин Н. С. О законности в условиях переходного пе-риода//Теория права: новьіе идеи. — М., 1995. — Вьш. 4.

Михайленко А. Р. Правовеє регулирование деятельности прокуратури УкраиньІ по обеспечению законности // Государ-ство й право. — 1994. — №1.

Пауль Г. От порядка полицейского к порядку правовому // Законность. — 1994. — №4.

Рабинович П. М. ВопросьІ методологии й методики изме-нения уровня законности // Методологические проблемьі юриди-ческой науки. — К., 1990.

. Тихомиров В. А. Юридическая коллизия, власть й правопо­рядок // Государство й право. — 1994. —№ 1.

Туманов Г. Право й порядок // Народньїй депутат. — 1991. — №8.

Розділ 12

Аграновская Н. В. Правовая кульитура й обеспечение права личности. — М., 1988.

Александров Ю. В. Проблеми подготовки юристов в усло­виях правового государства. — К., 1992.

Анисимов С. Ф. Мораль й поведение. — М., 1985.

Бебик В. Історико-психологічні аспекти формування політичної і правової культури українського суспільства // Право України, 1993. —№2.

Бородин В. В., Копейчиков В.В. Роль правовой культури в формировании правового государства // Сов. государство й пра­во. — 1990. — №2.

Бойков А. Д. Научньїе разработки теории й методики пра­вового воспитания // ВопросьІ борьбьі с преступностью. — М., 1974.

Батанов А. Місцеве самоврядування як елемент національ­ної культури: історія і сучасність. // Право та культура: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конфе­ренції 15—16 травня .—К., 1997.

375

Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. — Харків, 1996.

Герцензон М. О. Творческое самосознание//Вехи — М., 1990,

Гавриленко Г. Правова держава і правова культура. //Право України. — 1983.— № 4.

Горицкий А. А. Государственная дисциплина. — К., 1989.

Грошев А. В. Професиональное правосознание сотрудников органов внутренних дел, понятие, функции, проблемьі формиро-вания. Учебное пособие.—Екатеренбург, 1996.

Кудрявцев В. Н. Правовеє повез,ение: норма й патологпя.— М., 1982.

Кейзеров Й. М. Политическая 11 правовая культура. Мето-дологические проблемьі. — М., 1983.

Козюбра Н. Й., Оксамитний В. В., Рабинович П. М. й др. Правовеє воспитание. — К., 1985.

Колесник В. Проблеми розвитку правової ідеології //Право України. — 1994 — № 10.

Маркова Н.Н.,. Никитич Л. А, Кривцова Н. С. й др. Культу-рология мировой культури. Учебное пособие для вузов/ Под редакцией проф. Л. Н. Марковой. — М., 1995.

Ликас Н. А. Правовая культура правосудця: современньїе проблеми. //Сов. Государство й право. — 1990. — №5.

Новгородцев П. Й. Кризис современного правознания. —М., 1995.

Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: Онтологія людини. — К., 1995.

Петрова Л. В. Нариси з філософії права. Навчальний посіб­ник. Під ред. проф. В. О. Чефракова. — Харків, 1995.

Право та культура: теорія і практика // Матеріали міжна­родної науково-практичної конференції 15-16 травня 1997. —К., 1997.

Петрова Л. В. До нової концепції юридичної освіти. — К., 1993.

Сливка С. С. Інформаційна культура юриста. — Івано-Франківськ, 1996.

Сливка С. С. Основні поняття прояву соціальної культури працівників міліціцї. — Львів, 1992.

Сливка С. С. Професійна етика працівника міліції. — Львів, 1995.

376

Сливка С. С. Професійна культура працівника міліції. — Львів, 1995.

Сливка С. С. Самозахист населення: моральний аспект. — Львів, 1996.

Темченко В. І. Формування професійної правосвідомості праціцвників міліції//Автореферат на здобуття наукового ступе­ня кандидата юридичних наук. — К.. 1993.

Тацій В., Шемшученко Ю. Концепція юридичної науки і освіти в Україні//Право України, —1991.— № 1-2.

Чуфаровський Ю В. Общение: наука й культура. — Таш-кент, 1986.

Юридична наука: освіта в Україні. — К., 1992.

Розділ 13

Конституція України. — К., 1996

Алексеев С. С. Право й перестройка. ВопросьІ, раздумья, прогнози.—М., 1987.

Алексеев С,С. Общие дозволеніІя й общие запретьі в совет-ском праве. — М., 1989.

Антонова А. Й. Локальнеє правовеє регулирование. — М., 1976.

Гойман В. М., Шахов Й.. Б. Контроль как правовая форма деятельности. — М., 1987.

Завадская Л. Н. Механизм реаліІзации уголовного права. — М., 1992.

Коган В. М. Социальньїй механизм уголовного правового воздействия. — М.. 1983.

Колодій А. Н. Про результативні властивості та межі дії принципу — «дозволено все, що прямо не заборонено законом» //Проблеми правознавства. — К., 1992.

Кашанина Т. В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере. //Сов. государство й право.— 1992.—№1.

Лазарев В. В. Определение сферьі правого регулирования //Правоведение. 1980.—№ 3.

Малько А. В. СтимульІ й органпчения в праве. Теоретико -информационньїй аспект.—Саратов, 1994.

Теория юриди-г-чжого процесса. —Харьков, 1985.

Шмелева Г. Г. Конкретизация юридических норм в право-вом регулировании. — Львов, 1988.

Зффективность правових норм. — М., 1980.

377

Розділ 14

Вельгаузен. Магомет. Сто ве Іиких людей мира. Будда. Конфуций. Магомет. — М., 1991.

Давид Р. Основньїе правовьіе снстемьі США. — К., 1982. Конституционное/государственное/ право зарубежньїх стран.

— М., 1993.

Кнапп В. Крупньїе системьі права в современном мире. Мусульманское право. Структури н основньїе понятия. — М., 1991.

Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Голо­ватий.— К.: Укр. Правн. Фундація. Право, 1996.

Мартиненко П. Ф. Сравнительное констиитуционное право.

— К., 1987.

Матузов Н. Й. Правовая система й личность. — Саратов, 1987.

Очерки парламентского права /зарубежньш опьіт/. — М., 1993.

Правовьіе системи мира. — Екатеринбург, 1995.

Решетников Ф. М. Правовьіе спстемьі мира. Справочник. — М., 1993.

Саидов А. X. Сравнительное правоведение й юридическая география мира.—М., 1993.

Соловьев В. Магомет. Его жшнь й релегиозное учение. — СПб, 1992.

Сулатаев М. Н. Российские правовьіе системьі. — Саратов, 1994.

Цунзо Инаке. Современное право Японии.— М., 1981.

Шаповал В. М. Конституційні системи зарубіжних країн. Навчальний посібник. — К., 1992.

Шаповалов В. М. Зарубіжний парламентаризм. — К.. 1993.

378

ЗМІСТ

Передмова..............................................................................................З

Розділ І. Поняття, суть і соціальна цінність права