§ 1. Правові засоби: поняття і види

Право — багатогранне явище, яке покликане регулю­вати суспільні відносини. Його можна розглядати з різних сторін.

В ролі соціального феномена цивілізації, елемента культури, критерію свободи і справедливості право харак­теризується як мета стосовно суспільства, набуває потуж­ного соціального звучання.

Поряд з цим право можна оцінити і як засіб (інструмент) для вирішення практично значимих завдань суспільства, для задоволення інтересів людей. Такий підхід в юридичній науці називають інструментальним, в рамках якого і досліджуються правові засоби.

Як і більшість юридичних понять, правові засоби спочатку аналізують на галузевому рівні — у сфері цивільного права, де їх розглядають в якості юридичних способів вирішення суб'єктами відповідних завдань, до­сягнення своїх цілей (інтересів)¹.

Разом з тим проблема правових засобів виступає перш за все як загальнотеоретична проблема. В теорії права під правовими засобами розуміють інституційні явища правової дійсності, які втілюють регулятивну силу права, його енергію, яким належить роль її активних центрів².

¹ Див/. Пучинский Б. Й. Гражданско — правовьіе средства в хозяй-ственньїх отношениях. - М., 1984. - С. 87

² Див: Алексеев С. С. Правовьіе средства. постановка проблеми, поня-тие, класификация//Сов. государство її право -1987.- №6 -С. 14

339

В найзагальнішому вигляді правові засоби — всі ті юридичні інструменти, за допомогою яких задовільняють-ся інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення по­ставлених цілей. Ці цілі можуть бути різні, але в кінце­вому рахунку вони зводяться до справедливої упорядко­ваності суспільних відносин. В якості правових засобів виступають норми права, правозастосовні акти, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки, заборони, пільги, заохочення, покарання і т. д.

Ознаки правових заходів:

— відображають юридичні способи забезпечення інте­ресів суб'єктів права;

— співставляючись відповідним чином, вони виступа­ють основними "робочими частинами" дії права, правово­го регулювання, правових режимів;

— мають юридичну силу і підтримуються державою. Правові засоби своїми діями показують можливості

права, його потенціал в урегулюванні суспільних відносин, у задоволенні різного роду правомірних інтересів інди­відуальних і колективних суб'єктів. Власне правові засоби і надають праву соціальної цінності.

Види правових засобів.

Беручи до уваги галузеву приналежність, правові за­соби можуть бути конституційними, адміністративними і т.п; в залежності від характеру — матеріальними і процесуаль­ними; в залежності від інформаційно-психологічної спря­мованості (чиїм інтересам віддається перевага) — стиму­люючі (заохочення, пільги, дозвоаи) і обмежуючі (покарання, заборони, обов'язки)

§ 2 Правове регулювання і правовий вплив

Юридичні засоби беруть участь у правовому регулю­ванні і правовому впливі. Якщо правове регулювання, за звичай, визначають як здійснюваний всією системою юри­дичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, то правовий вплив — як взятий в єдності

340

і різноманітності весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей.

Між правовим регулюванням і правовим впливом є різниця. Правовий вплив ширший за обсягом, ніж право­ве регулювання. Змістом правового впливу є взятий в єдності і різноманітності весь процес впливу права на політичні, економічні та інші суспільні відносини, які безпосередньо правом не врегульовані, але на які вони впливають. За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, у якому діє не право як сукупність правових норм, а "дух", ідея права, простежується вплив права на систему суспільних відносин, на її правову свідомість і культуру.

Правовий вплив — це перш за все вплив права на свідомість людей шляхом встановлення прав та обов'язків. Коли зміст права проходить через свідомість людей, він стає правосвідомістю. Тобто, виробляється певний стан­дарт поведінки, формується загальна нормативна культура як безпосередні передумови законослухняності громадян. Це і є правовий вплив на поведінку людей, причому пра­вовий вплив здійснюється не стільки правовими засобами, скільки рядом неюридичних засобів — соціальних, ідео­логічних, психологічних та інших. Таким чином, у право­вому впливі не завжди є точна юридична міра, тоді як для правового регулювання вона обов'язкова.

У цьому розумінні регулювання — лише одна з форм впливу права на соціальні зв'язки, що далеко не охоплю­ють всі інші форми, до яких відносять інформаційно-психологічну, виховну, соціальну (В. Казимирчук, К. Малу-зов і інші автори)

Інформаційно - психологічний аспект характеризується впливом нормативно - правової інформації на мотиви суб'єктів. Тут можемо виділити два основні юридичні за­соби — правові стимули і правові обмеження, що син­тезують в собі інформаційні і психологічні закономірності, які здійснюються в даному процесі.

Виховний (педагогічний) аспект полягає в загаль-ноідеологічному впливі всієї правової діяльності на

341

внутрішній світ суб'єкта, на формування в свідомості лю­дей ціннісних уявлень, на правове виховання особи.

Соціальний аспект — це взаємозв'язок правових і інших (політичних, економічних, моральних) факторів, які беруть участь у житті права на всіх етапах його функціо­нування. Ці фактори в своїй сукупності створюють со­ціальне середовище дії права:

— доведення правових норм і приписів до загального відома;

— формування правом соціальне корисних зразків поведінки;

— соціально-правовий контроль;

— спрямування поведінки суо'ктів шляхом правильно­го визначення в правових актах соціальне корисної цілі.

Зрозуміло, що всі вищеназвані форми впливу права на суспільні відносини тісно взаємозв'язані між собою, між ними немає і бути не може "китайської стіни". Аналогічні положення в сукупному правовому впливі займає і право­ве регулювання (як лише одна із форм впливу — спе­ціально - юридична). Звідси висновок: з одного боку, не слід повністю ототожнювати поняття "правове регулю­вання" і "правовий вплив" (не співпадають обсяг і зміст), а з іншого боку — повністю розрізняти. У самому загаль­ному розумінні їх можна розглядати як синоніми, тому що подібний поділ умовний, він пов'язаний з виділенням різних меж загальної дії права.