8 4 Причини правопорушень і шляхи їх подолання

Проблема причин правопорушень виявилась, на жаль, в радянській юридичній літературі глибоко, ідеоло-гізованою і заплутаною. Цьому відповідно сприяла і складність самої проблеми.

Як вже відзначалось, правопорушення як соціальне явище тісно - пов'язане з об'єктивними та суб'єктивними причинами і умовами суспільною' життя, торкається його найрізноманітніших сфер, обумовлених різноманітними процесами. Воно відрізняється високим динамізмом не тільки в межах відповідної держави, але і в межах відповідного регіону. Тому було б неправильно виділяти якийсь конкретний перелік причин, які породжують це явище.

До того ж слід розрізняти причини конкретного, індивідуального правопорушення; причини відповідного виду правопорушень; причини правопорушень як масового явища.

Теорія держави і права, будучи наукою методологічною, займається дослідженням причин правопорушень у цілому.

В юридичній літературі і сьогодні йдуть суперечки про соціальні і біологічні причини правопорушень, про сучасний розвиток антропологічної школи на генетичному рівні. На нашу думку, протиставлення їх недопустиме.

Поведінка людини залежить як від соціальних, так і від біологічних факторів. Причому, пріоритет повинен бути за соціальними факторами через те, що особа формується і діє у відповідному соціальному середовищі і її вчинки залежать не стільки від фізіологічних особливостей і стану організму, скільки від міжособистих відносин різного рівня і спільності в цілому.

Основна причина протиправної поведінки людини пов'язана з різноманітними протиріччями, які спрямовані на дестабілізацію нормального функціонування соціального середовища і індивіда. Загострення цих

255

протиріч спричиняє ріст правопорушень. Підтвердженням цього служать рушійні тенденції в економічній, політичній та інших сферах нашої діяльносіі. Причому протиріччя у сфері економіки є наріжним каменем, детонатором всіх інших протиріч. Специфіка виробничих відносин програмує в кінцевому рахунку основні потреби, інтереси і варіанти соціальне значущої поведінки особи.

Причини правопорушень не слід ототожнювати з умовами їх скоєння. Причина правопорушень знаходиться в закономірному, необхідному зв'язку з наслідками, завжди викликає їх. Умови ж (в комплексі з іншими обставинами) лише сприяють формуванню наслідків (посилюючи чи послаблюючи дії причин), не викликаючи їх з необхідністю.

Так, у зв'язку зі змінами відносин власності в сучасній Українській державі створені такі умови і такий характер розподілу праці, оцінки і розподіл її результатів, які породжують соціальну і моральну нерівність людей, що викликає природне незадоволення однієї частини населення і намагання іншої частини населення збагатитися усіма законними, а в основному незаконний засобами.

Цей процес супроводжується і загострюється:

1) недосконалістю нормаїивно-правових актів, які приймаються;

2) малоефективною роботою правоохоронних органів;

3) кризою моральних цінностей;

4) алкоголізмом і наркоманією;

5) хаосом господарських зв'язків і іншими обставинами.

Все це обумовлює ріст багаточисельних корисливих злочинів, активізацію тіньової економіки, зміцнення організованої мафіозної злочинності.

Проте ніякі зовнішні обставини не можуть призвести до правопорушення, поки вони не стали рушійним мотивом. На підставі об'єктивних причин і умов формуються суб'єктивні причини і умови правопорушень, що являють собою відповідні елементи

256

соціальної психології, які отримали прояв у викривлених потребах та інтересах. Власне вони виконують вирішальну роль при виборі правомірної чи неправомірної поведінки особи.

Основні напрямки боротьби з правопорушеннями зумовлюються характером причин і умов, які породжують ці явища.

Правоохоронні органи нашої держави ведуть активну, послідовну боротьбу з правопорушеннями, проте вони неспроможні самі значно знизити маштаби їх поширення в суспільстві. Для цього необхідно проведення комплексу економічних, соціально-політичних,

організаційних заходів, які будуть спрямовані на зміцнення економічної системи, підвищення матеріального добробуту, свідомості, інформованості і культури громадян, наведення порядку і стабільності в розвитку суспільних відносин.

Велика роль відводиться правовому вихованню. Громадяни повинні бути інформовані щодо правових вимог, які пред'являються до них державою. Адже інколи порушення правових приписів пов'язано не з антисоціальним ставленням особи, а з незнанням змісту правових актів (оформлення деяких документів, дотримання послідовності дій і т. д.). Для усунення деяких правопорушень важливим є проведення медично-біологічних заходів проти алкоголю, наркоманії.

Необхідно підвищити результативність діяльності самих провоохоронних органів, поліпшити їх матеріально-технічне забезпечення. Покарання за здійснене протиправне діяння повинно бути як невідворотним, так і справедливим, тобто відповідати тяжкості скоєного і ступеню вини правопорушника.

257

Схеми та визначення до розділу 9 ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ

Правомірна поведінка — це такі вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або конкретно-історичним принципам права певної держави.

Ознаки правомірної поведінки

об'єктивна можливість і необхідність поведінки бажаність і допустимість

віпгювшність інтепесам гпома Іянського суспільстві^ гарантованість і охорона державою відповідність нормам прана

	ВИДИ ІфгіВС	мірної поведінки
	1	1
як складові — елементи	як форми — реалізації	1 як зміст 1 — 1 право-	як <] І — зовні	зорма лнього
юридичних фактів	норми права	відносин І І	ви	зазу
— юридичні вчинки	— дотримання __ виконання	- здійснення суб'єктивних прав, свобод,	— Дія
— Індивідуаль-		законних Ін-
ні акти	— використання	тересів, ви­конання обо-
	— застосування	в'язків	1 — безд	іяльніст
за способок	І детермінації	за способом с	[юрмуваї	Іня в
__.._.. _:_.
----- активна ----- пасивна або «	щіально активна	----- прямо оформ}	кльована
----- позитивна
----- пасивна і під с	:трахом	І ----- побічно перед	бачена
юридичної від	повідальності	нормами прав	а

258

Протиправна поведінка — це поведінка, що суперечить діючим нормам права. Розрізняють:

а) правові відхилення;

б) зловживання правом, що не є правопорушеням;

в) правопорушення.

		.1	зиди правопо):	>уше	1Ь
Зло»	!ИНИ			1 -----	П	рості	шки

проти особи проти правосуддя господарські злочини військові злочини інші

• адміністративні

- дисциплінарні

___цивільно-правові

суспільна шкідливість протиправність

— винність

— вираженість у діяннях, тобто в діях або бездіяльності

І— протиправна поведінка ли­ше деліктоздатного суб'єкта

Е

фізична особа юридична особа

— протиправна діяння шкідливий результат

__ причинний зв'язок між діянням і прямий ~

шкідливим результатом _

місце непрямий

час

— обставини

протиправна самовпевненість' протиправна недбалість —

259

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЙ ТА РОЗДУМІВ:

1. Розкрийте соціальну і правову природу правової по­ведінки.

2. Дайте характеристику правомірної поведінки: поняття, ознаки, види.

3. Що таке правопорушення? Назвіть основні види пра­вопорушень.

4. Назвіть відомі Вам причини правопорушень.

5. Наведіть приклади проступків і злочинів.

РОЗДІЛ 10

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЗА-ДОВІЛЬНЯЙСЯ НЕ ПОКАРАННЯМ ЗЛО­ЧИНЦІВ, А ПОПЕРЕДЖЕННЯМ ЗЛО­ЧИНЦІВ

Псріанур