9.Поняття про логічні функції . Способи визначення логічних функцій

У математичній логіці основними поняттями є логічна змінна та логічна функція.

Логічними змінними називають знаки (символи), які приймають різні значення із відповідної області. (позначати, буквами латинського алфавіту : x1,x2,...,xi або y1,y2,...,yi, або z1,z2,...,zk. ).Область значень змінних може бути різною: нуль і одиниця {0,1}; нуль, плюс одиниця, і мінус одиниця {0,+1,-1}; нуль, одиниця, два {0,1,2} та ін. Змінні і набори відіграють важливу роль у понятті "логічна функція".

Логічною функцією називається функція, яка залежить від логічних змінних і приймає значення з тієї ж множини, що і змінні, від яких вона залежить. Логічні функції двійкових (бульових) змінних приймають одно з двох значень:

або 0, або 1. Для позначення логічних функцій будемо користуватись записами вигляду  f(x), f(xn,xn-1,...,x2,x1), yi(x), z(x), i(x) та іншими, де в дужках зазначаються змінні, від яких залежить логічна функція.

Різні значення змінних логічної функції утворюють набори значень змінних цієї функції.

Набори значень змінних залежать від порядку розташування змінних, тому для однозначного завдання наборів введемо порядок розташування змінних у наборі.

Сукупність наборів, на яких визначена логічна функція, утворює область відправлення (задання) цієї функції. Для логічної функції від n змінних ця область містить 2n різних наборів. Кількість значень, на яких визначена логічна функція, утворює область прибуття.

Область прибуття бульових функцій містить два значення: 0 і 1.Набори змінних, на яких логічна функція приймає значення 1, будемо називати одиничними наборами, а набори, на яких функція приймає значення 0, будемо називати нульовими наборами.

Способи визначення логічних функційДля визначення логічної функції треба встановити однозначну відповідність між наборами змінних і значеннями функції (0 або 1).

Логічні функції можуть бути визначені: словесним описом;таблицями відповідності;номерами одиничних і нульових (невизначених) наборів;формулами (аналітичними виразами).

При словесному описі логічної функції повинні бути перелічені сукупності одиничних і нульових (невизначених) наборів або зазначені їх характерні властивості. Наприклад, логічна функція трьох змінних визначена одиничними і нульовими наборами. Одиничні набори змінних містять дві і більше змінних, які рівні одиниці (тобто це набори 011, 110, 101, 111), а решта наборів ( 000, 001, 010, 100) є нульовими.

Більш компактним табличним способом визначення логічних функцій є використання двовходових таблиць відповідності. Для побудови такої таблиці змінні, від яких залежить логічна функція, діляться на дві приблизно рівні групи. Для утворених груп змінних визначаються найрізноманітніші набори їх значень. Рядки таблиці довільно позначаються наборами змінних першої групи, а стовпці таблиці ¾ наборами змінних другої групи. Кожна клітка такої таблиці відповідає одному набору значень змінних, від яких залежить функція. У кожній клітці таблиці проставляється значення функції на відповідному їй наборі значень змінних. Кількість кліток такої таблиці відповідає кількості найрізноманітніших наборів значень змінних.

Зручним способом визначення логічних функцій є використання номерів одиничних, нульових або невизначених наборів.

Для цієї мети будь-який набір будемо розглядати як подання цілого невід'ємного числа в двійковій системі числення, яка теж оперує з цифрами ²0² і ²1². Ціле число в двійковій системі числення можна подати еквівалентним йому числом у десятковій або восьмирічній системах числення. Ці числа будемо називати номерами наборів у двійковій, восьмирічній або десятковій системах числення, що дозволить записувати в компактній формі набори значень змінних логічних функцій. При цьому будемо вважати, що в двійковому числі молодший розряд розташований праворуч.

Зручність використання восьмеричної системи числення полягає в тому, що при запису двійкового набору у цій системі числення зберігається взаємооднозначна відповідність між розрядами восьмирічного числа і тріадами двійкового набору (двійкового числа). Це дозволяє легко переходити від завдання двійкового набору значень змінних логічних функцій до восьмирічного числа і навпаки.

Для однозначного завдання двійкового набору значень змінних треба зазначати його номер, систему числення, у якій визначений номер, порядок розташування змінних і розмірність, тобто кількість змінних логічних функцій.

10.Структура палітри компонентів середовищ візуального програмування Delphi, С++ Builder. Правила роботи з компонентами бібліотеки VCL: вибір, розміщення, активізація, зміна розмірів, переміщення, видалення. Контекстне меню редактора форм.

Структура палитры компонентов (основные компоненты)

Standard – стандартная, содержит наиболее часто используемые компоненты: MainMenu – главное меню, PopupMenu – выпадающее (контекстное) меню, Label – текстовая метка, Edit – однострочное поле редактирования, Memo – простой текстовый редактор, Button – кнопка, CheckBox, RadioButton – переключатели, ListBox – список строк, ScrollBar – полоса прокрутки, Panel – панель и др. Additional – дополнительная (BitBtn, SpeedButton – дополнительные кнопки, MaskEdit – поля редактирования по шаблону, StringGrid, DrawGrid – таблицы, Image – рисунок, Shape – графические фигуры, Bevel, Splitter – разделители).Win32 – различного рода элементы управления Windows (PageControl – многостраничное окно, ImageList – список рисунков,

RichEdit – улучшенный текстовый редактор, TrackBar – дискретное изменение значения величины, ProgressBar – полоса визуализации прогресса процесса, UpDown – увеличение и уменьшение величины, TreeView – просмотр дерева, StatusBar – полоса состояния, ToolBar – панель инструментов). Dialogs – системные диалоги System – системная палитра (Timer, OleContainer). Internet – компоненты для работы с интернет. Data Access, Data Control, QReport – доступ и управление базами данных, создание отчетов и запросов. Win 3.1 – компоненты в стиле Win 3.1, оставлены для совместимости. Samples – примеры. ActiveX – примеры активных компонентов.

1. Для помещения компонента на форму необходимо выбрать компонент из палитры и щелкнуть мышью в том месте, где он должен появиться на форме (при этом левый верхний угол компонента будет расположен в там, где находился курсор мыши в момент щелчка).

2. Двойной щелчок на компоненте палитры приводит к его размещению в центре формы.

3. Для размещения на форме нескольких копий компонента необходимо при выборе компонента мышью держать нажатой клавишу Shift. Для выхода из этого режима необходимо нажать кнопку со стрелкой в палитре компонентов.

Align To Grid – привязка выделенных компонентов к сетке редактора форм.

Bring To Front – перемещение выделенных компонентов на передний план.

Send To Back – перемещение выделенных компонентов на задний план.

Revert To Inherited – возвращение к первоначальному виду формы, выбранной из резпозитория.

Align – отображение диалогового окна “Выравнивание” (компоненты можно выровнять по левой стороне,

по верху, по центру, распределить по вертикали и горизонтали).

Size – отображение диалогового окна “Размер” (увеличить до максимального, уменьшить до

минимального, указать размер в пикселях).

Scale – отображение диалогового окна “Масштаб”.

Tab Order – отображение диалогового окна, позволяющего изменить порядок переключения клавишей

Tab.

Creation Order – отображение диалогового окна “Порядок создания”.

Add To Repository – помещение формы в репозиторий объектов для их последующего использования.

View as Text – отображение в редакторе кода описания формы в текстовом виде.

Правила розміщення, зміни розмірів та переміщення компонентів на формі.

IDE Delphi состоит из нескольких отдельно расположенных окон: Системное меню и панель с кнопками быстрого доступа, Палитра компонентов, Редактор форм, Редактор кода, Инспектор объектов. Правила размещения компонентов: 1) Для помещения компонента на форму необходимо выбрать компонент из палитры и щелкнуть мышью на форме. 2) Двойной щелчок на компоненте в палитре приводит к его размещению в центре формы. 3) Для размещения на форме нескольких копий компонента необходимо при выборе мышью компонента в палитре удерживать нажатой клавишу Shift. Для выхода из этого режима необходимо нажать кнопку со стрелкой в палитре компонентов. Редактор форм содержит специальную сетку, которая отображается на экране в виде точек (размер ячеек по умолчанию составляет 8 на 8 пикселей). Компоненты, помещаемые на форму, привязываются к ближайшей точке сетке, что позволяет выравнивать их по левому, правому, верхнему и нижнему краям. Правила выделения компонентов: 1) Для выделения отдельного компонента нужно щелкнуть на нем мышью. 2) Для выделения группы компонентов можно использовать: Сочетание Shift+щелчок мышью и При помощи мыши заключить компоненты в рамку. При размещении одних компонентов внутри других необходимо использовать клавишу Ctrl. Пункт меню Edit -> Select All выделяет все компоненты. Активный компонент выделяется черными прямоугольниками и отображается в инспекторе объектов. Привила изменения размеров компонентов. Помещаемые на форму компоненты имеют стандартные размеры. Изменить размер компонента можно: 1) При помощи мыши. Размеры можно изменить как после размещения компонента на форме, так и в его процессе, для этого нужно нажать левую кнопку мыши в том месте, где должен находиться левый верхний угол компонента и, не отпуская кнопку мыши, перемещением курсора установить нужный размер. 2) Изменить размеры одного или группы компонентов можно также через инспектор объектов или меню Size, а также меню Scale.

11. Меню і панелі інструментів AutoCAD. Командні рядки, діалог із програмою. Типи файлів. Системи координат. Команди масштабування й панорамування зображень.

У робочий стіл AutoCAD для Windows включені:

● падающе меню, - самий верхній рядок меню;

● необов'язкові панелі інструментів :

(стандартна - другий рядок; властивостей об'єктів - третій рядок;панелі різних інструментів )

● рядок стану - нижній рядок;

● вікно командних рядків - відразу перед рядком стану;

● необов'язкове екранне меню - стовпець справа;

● графічне поле, що займає всю іншу частину робочого столу.

Рядок Падающе меню, може містити наступні пункти:

• File(Файл) - меню роботи з файлами: відкриття, збереження, друк, експорт файлів в інші.

• Edit(Правка) - меню редагування частин графічного поля робочого столу Windows;

• View(Вид) - команди управління екраном, панорамування,

• Insert(Вставка) - вставка блоків, зовнішніх об'єктів, об'єктів інших застосувань;

• Format(Формат) - робота з шарами, кольором, типами ліній; управління стилем тексту, розмірів,

• Tools(Сервіс) - засоби управління системою, екраном користувача,

• Dimension(Розміри) - команди простановки розмірів і управління параметрами розмірів;

• Modify(Редакт) - команди редагування елементів креслення;

• Window(Вікно) - багатовіконний режим роботи з кресленнями;

• Help(Довідка) - система гіпертекстових підказок.

Стандартна Панелі інструментів можуть бути плаваючими(float) або закріпленими(dock) з фіксованим місцем розташування. Допускаються зміни розмірів плаваючих панелей, а також їх переміщення по графічному полю.

Панель інструментів Standard Tool - bar(Стандартна) містить наступні інструменти:

New(Новий) - створення нового файлу малюнка;Open(Відкрити) - завантаження існуючого файлу;

Save(Зберегти) - збереження поточного файлу; Plot(Друк) - виведення малюнка на плоттер, принтер або у файл;

Print Preview(Попередній перегляд) - попередній перегляд креслення перед виведенням на друк.

Find and Replace(Пошук і заміна) - пошук, заміна, вибір і показ великим планом тексту на малюнку;

Cut to Clipboard(Вирізати) - копіювання об'єктів у буфер обміну з видаленням їх з малюнка;

Copy to Clipboard(Копіювати) - копіювання вибраних елементів креслення у буфер Windows;

Paste from Clipboard(Вставити) - вставка даних з буфера Windows; Match Properties(Копіювати властивості) - копіювання властивостей заданого об'єкту іншому об'єкту; Undo(Відмінити) - відміна дії останньої команди;

3D Orbit(3M орбіта) - інтерактивний перегляд об'єктів в тривимірному просторі;

ДЕКАРТОВА СИСТЕМА КООРДИНАТ, прямолінійна система координат на площині або в просторі(зазвичай зі взаємно перпендикулярними осями і однаковими масштабами по осях).

Для завдання декартової прямокутної системи координат вибирають взаємно перпендикулярні прямі, що називаються осями. Точка перетину осей O називається початком координат.

Команди маштабування

Zoom Dynamic – динамічне визначення області відображення

Zoom Scale – встановлення масштабного коефіцієнта збільшення.

Zoom Center – визначення області зображення шляхом уведення точки центра і висоти вікна в одиницях малюнка.

Zoom Object – відображення області, що містить обрані об'єкти.

Zoom In — збільшення зображення.

Zoom Out – зменшення зображення.

Zoom All – відображення всієї області креслення або області усередині границь, якщо вони задані.

Zoom Previous – використання попереднього виду малюнка.

Команды,кнопки панели инструментов:

Line(линия) стр.271 Circle(окружность) стр.88 Rectangle(прямоугольник) стр.440

Polygon(полигон) стр.411 Arc(дуга) стр.36 Spline(сплайн) стр.524 Ellipse(эллипс) стр.182

Block(блок) стр.69 Point(точка) стр.410 Аrea(область) стр.39 Erase(ластик) стр.185

Copy(копировать) стр.97 Mirror(зеркало) стр.301 Array(массив) стр.40 Move(перемещение) стр.311 Rotation(вращение) стр.476 Scale(масштаб) стр.487 Stretch(растянуть) стр.530

Section(срез) стр.492 Divide(разделить) стр.155 Break(разбить) стр.77 Fillet(галтель) стр.196

Explode(взрыв) стр.186 Командний рядок – рядок для ведення та перегляду команд.

Типі файлів:· AutoCAD 2007 Drawing (*.dwg);· AutoCAD 2004/LT2004 Drawing (*.dwg);· AutoCAD 2000/LT2000 Drawing (*.dwg);· AutoCAD R14/LT98/LT97 Drawing (*.dwg);· AutoCAD Drawing Standards (*.dws);· AutoCAD Drawing Template (*.dwt);

AutoCAD 2007 DXF (*.dxf);· AutoCAD 2004/LT2004 DXF (*.dxf);· AutoCAD R12/LT2 DXF (*.dxf).· AutoCAD 2000/LT2000 DXF (*.dxf);

12. Призначення шарів. Створення шарів і робота з ними. Способи введення координат.

Шар ‑ це потужний засіб для логічного групування даних, подібне до накладання один на одного прозорих кальок із фрагментами креслення

Креслення представляється у вигляді необмеженої безлічі шарів, на кожному з яких можуть бути розміщені різні об'єкти. Шар може відображатися на екрані монітора окремо або в комбінації з іншими шарами, він може бути включений, виключений або заблокований для редагування.

Кожен шар має своє ім'я і характеризується кольором, типом і товщиною ліній, які встановлюються для всіх об'єктів, що належать шару. Крім того, кожному шару може бути дозволений або заборонений вивід об'єктів, що належать шару, на пристрій друку.

Координати точки відображаються зліва в рядку стану. Існує два види координат: Декартові і полярні, а також два способи відліку координат: абсолютний та відносний.

Основною командою роботи із шарами є команда LAYER (СЛОЙ), їй відповідають кнопка панелі Layers (Слои) і пункт Layer (Слои) падаючого меню Format (Формат). Команда LAYER (СЛОЙ) відкриває діалогове вікно Layer Properties Manager (Диспетчер свойств слоев). Область Named layer filters (Именованные фильтры слоев) у лівому верхньому куті — це область, у якій можна задати, чи всі шари треба виводити в дане діалогове вікно, і якщо не всі, то який застосувати фільтр (тобто критерій вибірки).

Способи введення координат

1. Указати точку за допомогою покажчика миші на видимій частині графічного екрана, а потім зафіксувати натисканням лівої кнопки миші. При виборі точки можна орієнтуватися на лічильник координат у лівомунижньому куті.

2. Введення координат точки з клавіатури, наприклад: 65,113.24 У даному прикладі введена точка з двома координатами: X = 65 мм, Y= 113,24 мм. При введенні координат із клавіатури кома є роздільником між абсцисою і ординатою, а точка використовується як роздільник між цілою і дробовою частиною числа. Координати, що вводяться, можуть бути цілими або дійсними. При введенні координат слід враховувати, де ви вибрали точку з координатами 0.0. Найчастіше це точка лівого кута графічного екрана (хоча в процесі роботи ви переміщуєтеся по рисунку, і точка 0,0 може виявитися в будь-якому місці, навіть піти в невидиму частину креслення). 15

3. Відносне введення в декартових координатах з клавіатури, наприклад: @50,25

Цей запис означає, що нова точка задається відносно до попередньої (що визначає символ "@") зі зміщенням по осі X на +50 мм (тобто праворуч на 50 мм) і зміщенням по осі Y на +25 мм (тобто нагору на 25 мм).

Тут кома також є роздільником координат. Числа, що вводяться, можуть бути цілими або дійсними, додатними, нульовими і від’ємними.

4. Відносне введення в полярних координатах із клавіатури, наприклад: @33.5<45

У цій формі запису вже немає ком, але з'явився символ "<", що інтерпретується як знак кута. У даному прикладі нова точка задається відносно до попередньої, причому відстань між ними в площині дорівнює 33,5 мм (тобто числу зліва від символу кута), а вектор з попередньої точки в нову утворить кут 45° з додатним напрямком осі абсцис (кут виміряється в тих кутових одиницях, що були задані в настроюванні одиниць виміру). Відстань має обов'язково бути додатною, а кут може бути числом з будь-яким знаком.