Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник Фінанси.doc
Скачиваний:
150
Добавлен:
18.03.2015
Размер:
3.49 Mб
Скачать

9.3. Державний борг, його економічні наслідки. Управління державним боргом

Державний борг — це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам.

Державний борг країни поділяють на внутрішній і зовнішній борг. Внутрішній державний борг — це заборгованість держави всім утримувачам облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та інших державних цінних паперів, тобто громадянам та підприємствам своєї країни, які є кредиторами держави. Зовнішній державний борг — це заборгованість держави іноземним кредиторам, тобто громадянам та організаціям інших країн.

Розрізняють також капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг — це загальна сума заборгованості минулих років і процентів, що мають бути сплачені за позиками. Поточний борг — це видатки держави, пов'язані з погашенням у поточному році боргових зобов'язань і належних до сплати в цей період процентів за всіма випущеними на даний момент позиками.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини.

  1. Монетизований борг, який складається із боргів держави комерційним банкам як основним утримувачам державнихцінних паперів. Він фіксується у балансах банків, і тому аналізйого динаміки перебуває під пильним контролем. Сума моне-тизованого боргу складається з усіх випущених і непогашенихборгових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх),включаючи видані гарантії за кредитами.

  2. Немонетизований борг, який складається: а) з невиконаних державою фінансових зобов'язань перед населенням засоціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, допомог,заробітної плати та ін.); б) заборгованості з господарськихвідносин із реальним сектором економіки (заборгованість задержавними замовленнями, з надання послуг державнимиустановами та ін.). Його динаміку спостерігати значно складніше, особливо відносини держави з реальним сектором економіки5.

В Україні величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом "Про державний внутрішній борг України". Умови і порядок випуску державних цінних паперів і регулювання їх обігу визначаються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу".

Граничний обсяг внутрішнього і зовнішнього державного боргу визначається за ст. 18 Бюджетного кодексу України: величина основної суми боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного ВВП України. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів зобов'язаний вжити термінових заходів для зменшення суми державного боргу до встановленої величини і нижче.

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Щодо поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.

Проблеми державного боргу не у його величині в абсолютних сумах та відносно ВВП і обсягу бюджету, а в забезпеченні платоспроможності держави, яка визначається трьома головними чинниками:

  • наявністю ресурсів, тобто потенційних джерел доходівта всіх видів самофінансування;

  • динамікою видатків, які залежать від рівня соціально-економічного розвитку країни;

  • бажанням кредиторів купувати боргові зобов'язання.

В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргом є певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу врегулювати платіжний баланс.

В окремих випадках у результаті зміни ситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи у свою позикову політику. Такі корективи, як правило, не бажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах, що призведе до дефолту — визнання державою своєї неплатоспроможності.

Державний борг оцінюють за такими показниками.

  1. Борг на душу населення показує, яка сума державногоборгу припадає на кожного громадянина країни.

  2. Співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частка загального неспла-ченого боргу, яка припадає на кожні 1000 грошових одиницьіндивідуального доходу. Цей показник дає змогу визначитиобтяжливість боргу для населення країни. В сучасних умовахважливо відстежувати його динаміку — зростає, зменшуєтьсячи залишається стабільним це співвідношення. У більшостірозвинутих країн світу цей показник протягом останніх ЗОроків не змінюється.

  3. Відносна величина боргу (державний борг / ВВП) залежить від таких факторів:

  • темпів зростання ВВП;

  • рівня реальної процентної ставки, яка впливає на розмірвиплат за боргом;

  • обсягів бюджетного дефіциту.

Зменшення відносної заборгованості можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП будуть вищими за темпи зростання реальної процентної ставки.

Динаміку державного боргу України наведено в табл. 9.1.

Обслуговування державного боргу — це комплекс заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов і порядку здійснення нових державних запозичень.

Обслуговування державного боргу здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему шляхом:

  • розміщення облігацій внутрішніх державних позик(ОВДП) та інших цінних паперів;

  • погашення їх;

  • виплати доходів за ними.

Для цього у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу.

Видатки з управління державним боргом складаються із виплати виграшів, річних процентів з погашення запозичень, видатки на виготовлення, переказ і реалізацію цінних паперів держави, а також проведення тиражів виграшів та тиражів погашення тощо. Основну частку видатків становлять виплати виграшів та процентів.

Держава має дбати про ефективність державного кредиту. Уявлення про результативність операцій із запозичення коштів можна отримати, проаналізувавши суми щорічних надходжень. Але більш повне уявлення про ефективність державно-кредитних операцій можна отримати з такого розрахунку:

Е = · 100%,

де Н — надходження за системою державного кредиту; В — видатки за системою державного кредиту.

Визначаючи ефективність державного кредиту, слід враховувати також позитивний вплив його на стан державного бюджету і грошового обігу, а також на сприятливі тенденції в економічному розвитку суспільства.

При обслуговуванні зовнішнього державного боргу визначається коефіцієнт обслуговування. Він обчислюється як відношення всіх платежів із заборгованості до валютних надходжень держави, виражене у процентах. Сприятливим рівнем прийнято вважати значення цього показника до 25 %.

Граничні розміри державного боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Джерелами погашення внутрішнього боргу є:

  • бюджетні кошти;

  • кошти, отримані від приватизації державного майна;

  • нові запозичення.

Джерелами погашення зовнішнього боргу, крім перелічених вище, також можуть бути золотовалютні резерви країни.

Є такі методи управління державним боргом: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, реструктуризація, анулювання.

Рефінансування — це випуск нових позик для того, щоб розплатитися з власниками облігацій старої позики. Цей спосіб застосовується у разі зростання державної заборгованості і бюджетних труднощів країни. Активно рефінансування застосовується при сплаті процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення, треба мати гарну репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну і політичну стабільність у країні.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це зміна строків дії позик. Частіше за все вона проводиться у формі збільшення строків дії облігацій попередніх позик. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків дії позик.

Уніфікація — це об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на одну нову зі знижувальним коефіцієнтом проводиться з метою скорочення державного боргу. Наприклад, кілька облігацій старих позик обмінюють на облігації нової позики у співвідношенні 3:1. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення позики або усіх раніше випущених позик означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому на період перенесення строків погашення боргу виплата доходів також припиняється. Відстрочка погашення застосовується в умовах, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових запозичень стає недоцільним, оскільки не є фінансово ефективним для держави. Це відбувається, коли уряд зробив дуже багато запозичень і умови їх емісії не вигідні для держави, оскільки більшість надходжень від нових запозичень іде на сплату процентів і погашення раніше випущених позик.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.

Анулювання (скасування) державного боргу означає повну відмову держави від зобов'язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).

Анулювання цінних паперів держави можливе з двох причин:

  • по-перше, в разі фінансової неспроможності держави (дефолту);

  • по-друге, в результаті приходу до влади нових політичних сил, які відмовляються визнавати фінансові зобов'язаннясвоїх попередників.

Однак анулювання не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

Важливою сферою управління державним боргом є випуск нових позик. Держава має визначити умови їх емісії: рівень дохідності, термін дії, спосіб виплати доходів, пільги кредиторам та ін. При цьому держава повинна керуватися не тільки своїми інтересами, а й інтересами кредиторів.

Економічні наслідки державного боргу такі.

  1. Перерозподіл національного доходу на користь власниківдержавних облігацій та інших державних цінних паперів.

  2. Збільшення податків для обслуговування державного боргу, що негативно впливає на ділову та економічну активність.

  3. Скорочення споживання населенням країни.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.