- •Порівняльна педагогіка
- •І. Пп як галузь наукових знань
- •5 Розділ і. Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань
- •1. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки
- •2. Предмет порівняльної педагогіки. Її завдання та методи дослідження
- •Розділ II. Провідні чинники та стратегії розвитку освіти в сучасних умовах Питання
- •Література до розділу 2
- •1. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти
- •2. Проблеми економічної ефективності освіти
- •Таблиця 4. [з 2] Рівень безробіття серед населення сша старше 25 років
- •Характеристики стану здоров'я дорослого населення сша залежно від рівня освіти (у %) (1994 рік) [32]_____
- •Участь у різних формах проведення вільного часу жителями сша протягом року залежно від рівня освіти (у %) (1993 рік) [32]
- •II 4. Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу
- •Питання
- •1. Загальна характеристика протиріч та перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі
- •2. Характеристика освітньої системи в сша
- •3. Характеристика освітньої системи у Великобританії
- •4. Характеристика освітньої системи у Німеччині
- •5. Характеристика освітньої системи у Франції
- •6. Характеристика освітньої системи в Японії
- •7. Характеристика освітньої системи в Україні
- •8. Загальні тенденції реформування сучасних освітніх систем
- •Питання для самоконтролю:
- •109 Розділ IV. Загальні тенденції структурного реформування освітніх систем у провідних розвинутих країнах світу та в україні Питання
- •1. Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття
- •2. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем
- •3. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •4. Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання
- •Тривалість навчання у початковій школі у різних регіонах світу
- •Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу
- •5. Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку
- •6. Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів в сучасних освітніх системах
- •7. Основні напрями розвитку системи професійної освіти
- •8. Тенденції розвитку системи вищої освіти
- •9. Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти
- •10. Освіта дорослих
- •Література до розділу 2
- •Розділ V: провідні підходи до вирішення завдань підвищення ефективності навчального процесу
- •1. Еволюція підходів до дослідження ефективності школи.
- •2. Основні проблеми сучасних систем освіти та шляхи їх розв'язання
- •Проблеми сучасної освіти та шляхи Їх розв'язання
- •3. Інформаційно-технологічний підхід до вирішення проблеми
- •Розвиток дистанційної освіти в різних регіонах світу (За даними Інституту інформаційних технологій в освіті юнеско)
- •4. Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності
- •Теоретичні “опори” методики когнітивної акселерації [15]
- •Питання для самоконтролю
- •173 Розділ VI. Шляхи диференціації та стандартизації освіти в провідних розвинутих країнах та в україні Питання
- •Література до Розділу 6
- •1. Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі
- •Класифікація диференціації за рівнем освітньої системи, на якому вона здійснюється [20]
- •2. Особливості диференціації навчального процесу у школах сша. Великобританії, фрн, Франції, Японії, України
- •2.А. Особливості диференціації навчального процесу в школах сша
- •2.Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
- •2.Г. Особливості диференціації навчального процесу у школах Франції
- •2.Д. Особливості диференціації навчального процесу у школах Японії
- •2. Е. Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні
- •Можливості диференціації навчання на макто- та мезо-рівнях в українській загальноосвітній середній школі
- •3. Стандарти в централізованих та децентралізованих освітніх системах
- •4. Характеристика моделей європейської школи
- •4.1.Критерії визначення (компоненти) освітньої моделі школи
- •4.2.П'ять освітніх моделей масової західної школи.
- •Питання для самоконтролю
- •201 Розділ VII. Особливості соціалізації особистості в сучасній школі Питання
- •Література: до розділу 7
- •1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві
- •2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи
- •Питання для самоконтролю
- •232 Розділ VIII. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах заходу в XX столітті Питання
- •Література до розділу 8
- •1. Основні причини виникнення та функції альтернативних шкіл
- •2. Розвиток альтернативних шкіл на рубежі хіх-хх століть та у 20-30-х роках XX століття а)нові школи
- •Школа Роже Кузіне
- •Вальдорфські школи
- •Школа Селестена Френе
- •Метод проектів у.Кілпатріка
- •Вінетка-план
- •В) Альтернативні середні школи 20-30-х років
- •3. Альтернативні школи другої половини XX століття
- •Питання для самоконтролю
- •3. Проблема виміру ефективності школи, є актуальною для реформаторів. У опитуванні 1998 року мало місце запитання про важливість шести індикаторів, названих у таблиці, для виміру ефективності школи:
- •9. Чи зможете ви оцінити найвищими балами (а,в) діяльність школи, до якої ходять Ваші діти (питання до батьків дітей, що відвідують державну школу)?
- •2.Б. Батьки, що віддали перевагу іншій школі, розподілилися у своєму подальшому виборі таким чином:
- •3. Успіхи учнів у навчанні оцінюються у сша балами: а,в, с, d, Fail. Якби такими ж балами оцінювали і діяльність школи, яку б Ви поставили оцінку державній школі?
- •4. Як би Ви оцінили діяльність тієї школи (державної), в якій Ви самі працюєте?
- •6. Предметом опитування у 1984 та 1989 роках ставала проблема залежності заробітної платні вчителя від якості його роботи.
- •7. Протягом останніх 15 років ставилось запитання: чи відчуває Ваша школа труднощі у залученні до роботи висококваліфікованих вчителів? Якщо так, то коротко поясніть причини.
- •8. Чи вважаєте Ви необхідним внесення поправок до Конституції сша з питання дозволу молитов у державній школі?
- •9. Які проблеми є найбільш актуальними для сучасної державної американської школи? _______________________
- •11. У ході реформування освітньої системи активно піднімається питання партнерства державної школи з батьками, громадою. У яких формах контакти школи з громадськістю здійснюються найбільш ефективно?
- •Витрати на освіту у 1997 році за секторами (як частка загальних витрат держави та частка внп)
- •289 Кількість та типи вищих приватних навчальних закладів (1997 рік)
- •Зміни в бюджеті міністерства освіти, науки і технологій
- •Частка освітнього бюджету, що витрачається на кожну з освітніх ланок (1997)
- •Тривалість обов'язкової освіти у країнах європейського співтовариства
- •Кількість шкільних днів на рік у країнах європейської о співтовариства
- •Кількість уроків ка тиждень та тривалість одного уроку у школах країн європейського співтовариства початкова освіта
- •Кількість уроків на тиждень та тривалість одного уроку у шкодах країн європейського співтовариства старша середня школа
- •Дослідження залежності ставлення учнів до школи від професійної позиції вчителя
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами ступеня впливу вчителів на формування їх особчстісних якостей (частота позитивних відповідей у %)
- •Частота позитивного сприйняття німецькими та датськими гімназисточки твердження: "Учителі цікавляться думками, оціночними судженнями та почуттями учнів" (у %)
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами перцептивних, комунікативних, експресивних та особистісних якостей учителів
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами дидактичних якостей вчителів (частота позитивних відповідей на запитання у %)
- •Ставлення датських та німецьких гімназистів до процесу навчання (частота висловлюваного судження у %)
- •Ступінь впливу різних чинників на навчальну мотивацію датських та німецьких гімназистів (у %)
- •Література: до розділу 7
- •Література до розділу 8
7. Основні напрями розвитку системи професійної освіти
Цілями професійної освіти в сучасних умовах є:
• надання молоді, що вперше вступає у трудове життя, широкого кола загальних і професійних знань та навичок, що стануть достатньою базою для безперервної професійної освіти протягом усього життя;
• забезпечити робітників, які вже працюють, новими навичками та компетенціями, необхідними для задоволення постійно оновлюваних потреб сучасного високотехнологічного виробництва;
• забезпечення доступу до ринку праці безробітних, що не мають достатньої освіти (у 1998 році з 3 млрд. світового потенціалу робочої сили на 25-30% поширювалась неповна зайнятість; 140 млн. чоловік були безробітними) [17].
Основними шляхами здобуття професійної освіти є:
• система учнівства на підприємствах з одночасним навчанням у загальноосвітній школі за скороченою програмою. Така система склалася у ряді європейських країн (ФРН, Великобританія, Нідерланди);
• професійне відділення старшої середньої школи. Такі можливості надають професійні ліцеї у Франції, міські технологічні коледжі Великобританії, професійні профілі середніх шкіл у СІЛА та Японії тощо;
• 2 -3-річні професійні училища в Україні, Росії, Китаї, Чехії тощо. У таких закладах навчається 30-50% випускників базової школи;
• середні професійні навчальні заклади різних типів (технікуми, середні професійні училища, коледжі тощо). Випускники таких закладів можуть продовжити навчання у вузі відповідного профілю.
Необхідність повноцінного забезпечення потреб економіки, зумовлених розвитком високотехнологічного виробництва та ринкових відносин, спричинює відмову від старої парадигми професійної освіти та | пошук нової. Основні її положення, сформульовані на II Міжнародній Конференції з питань технічної та професійної освіти (Сеул, 1999), подані далі у вигляді порівняльної таблиці (див. таблицю 3) [2б].
Нова парадигма освіти спрямована на формування здатності отримувати роботу та її успішно виконувати (employability). Така здатність як інтегрована якість особистості включає:
• інтелектуальні навички діагностування явищ та процесів, їх аналізу; інноваційної діяльності, самоосвіти;
• навички спілкування, прийняття рішень, адаптації у колективі, колективної роботи, позитивної конструктивної поведінки;
130
• професійні знання та навички фундаментального характеру, що можуть стати основою для забезпечення професійної мобільності;
• підприємницькі навички, що включають ініціативу, творче ставлення до своєї роботи, здатність до осмислення перспектив її розвитку, прорахування ризиків у прийнятті нових рішень, розуміння законів бізнесу.
Таблиця 3. Порівняльна таблиця старої та нової парадигми професійної освіти
СТАРА ПАРАДИГМА |
НОВА ПАРАДИГМА |
Орієнтація у розвитку професійної освіти на існуючу (планову) пропозицію |
Орієнтація у розвитку професійної освіти на реальний попит ринку праці |
одноразове набуття кваліфікації |
освіта протягом всього життя |
надання кваліфікації вузького профілю (для конкретного робочого місця) |
надання кваліфікації широкого профілю та навчальних навичок для підвищення, зміни кваліфікації, пошуку нового місця роботи |
відокремлення процесів теоретичної та практичної підготовки |
інтеграція процесів набуття теоретичних знань та практичних навичок |
твердий графік прийому на навчання та його закінчення |
гнучкий та варіативний підхід до визначення строків навчання |
орієнтація на формальний сектор економіки |
врахування потреб формального та неформального секторів економіки |
орієнтація на роботу за наймом |
орієнтація як на роботу за наймом, так і на самостійне підприємництво |
освітня політика та фінансування сфери профтехосвіти здійснює держава
|
функції визначення політики у сфері профтехоевіти, контролю за її розвитком та забезпечення фінансовими ресурсами відокремлені одна від одної, зумовлені потребами ринку праці |
централізована система управління профтехосвітою |
децентралізована система, що вимагає представництва як центральних так і місцевих владних структур, приватного сектору |
Важливою тенденцією розвитку системи профтехосвіти, що відображено у таблиці, є активізація у її організації приватної ініціативи. Зумовлений цей процес, на думку Всесвітньої Організації Праці такими чинниками:
• фінансова криза, що охопила значну кількість країн, криза податкової сфери, що призвела до дефіциту державних коштів в освітній сфері;
• поширення ринкової економіки на всі регіони світу, усвідомлення провідної ролі приватного сектору в організації освіти, що забезпечує актуальні професійні компетенції;
• швидкі зміни у технології та організації праці, що потребують навчання протягом життя;
131
• нездатність державної системи професійної освіти забезпечити нові потреби ринкової економіки [26].
У розвитку системи профтехосвіти держава та приватний сектор (у тих країнах, де він достатньо розвинутий) виступають як партнери, тобто співпрацюють. Кожна з співпрацюючих сторін дбає про свої інтереси. Державні інтереси полягають у наданні професійної освіти випускникам шкіл та безробітним, що сприятиме стабільності суспільства та держави; у створенні конкуренції на ринку освітніх послуг, що передбачає можливість вільного вибору навчального закладу, кращої якості пропонованих послуг. Приватний сектор зацікавлений у наданні необхідної кваліфікації своїм працівникам, а також у тому, щоб зайняти провідне місце на ринку освітніх послуг.
При всій очевидності зацікавленості приватних закладів у наданні якісної професійної освіти, дослідники відмічають і негативні тенденції розвитку приватної ініціативи у цій освітній ланці:
• приватні інституції не зацікавлені у створенні навчальних закладів, що вимагають великих затрат, розвиненої інфраструктури;
• професійна підготовка, здійснювана у приватних навчальних закладах, як правило не передбачає надання фундаментальних наукових знань, має вузький функціональний характер;
• заклади професійної освіти, створені при приватних промислових підприємствах часто надають навички, розраховані на короткострокову перспективу. Це об'єктивно зумовлено певною мірою тим, що підприємство не в змозі визначити довготривалу перспективу свого розвитку.
Крім закладів формальної професійної освіти, що можуть мати як державний, так і приватний характер, активно розвивається неформальна професійна освіта-учнівство на робочому місці. Причиною цього є значний розвиток неформального сектору економіки. За даними, оприлюдненими на V Міжнародній конференції з проблем освіти дорослих (Гамбург, 1997), 85% всіх працюючих у світі людей отримали професійну освіту саме таким шляхом [ЗІ].
Головною метою професійної освіти, як уже було сказано, є забезпечення можливості успішного вступу у світ праці. Питання адекватності сучасних освітніх систем вимогам ринку праці є предметом активних порівняльно-педагогічних досліджень. Так, за наслідками порівняльного аналізу стану відповідних проблем у 14 країнах-членах ОЕСО фахівцями організації були сформульовані такі умови забезпечення успішного
вступу у світ праці:
• відкрита та добре збалансована система навчальних закладів і кваліфікаційних характеристик, розрахованих на безперервну навчальну перспективу;
132
• організація можливостей для учнів професійних навчальних закладів поєднувати навчання з працею (неповний, частковий робочий день) на реальному робочому місці;
• забезпечення можливостей набуття широкого кола професійних навичок на етапі обов'язкового навчання для всіх учнів;
• існування ринків праці, що є "дружніми" для молоді;
• існування широкої мережі соціальних служб, які надають допомогу молоді, що рано залишила школу, реінтегруватися в шкільну систему та придбати професійну кваліфікацію;
• співробітництво всіх учасників процесу підготовки молоді до вступу у світ праці на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях;
• існування розвиненої та привабливої системи інформації, консультації, соціальної допомоги молоді у справі вступу у світ праці;
• добре організована система моніторингу: статистики, індикаторів, досліджень у сфері освіти та зайнятості та їх взаємодія [29].