- •Порівняльна педагогіка
- •І. Пп як галузь наукових знань
- •5 Розділ і. Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань
- •1. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки
- •2. Предмет порівняльної педагогіки. Її завдання та методи дослідження
- •Розділ II. Провідні чинники та стратегії розвитку освіти в сучасних умовах Питання
- •Література до розділу 2
- •1. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти
- •2. Проблеми економічної ефективності освіти
- •Таблиця 4. [з 2] Рівень безробіття серед населення сша старше 25 років
- •Характеристики стану здоров'я дорослого населення сша залежно від рівня освіти (у %) (1994 рік) [32]_____
- •Участь у різних формах проведення вільного часу жителями сша протягом року залежно від рівня освіти (у %) (1993 рік) [32]
- •II 4. Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу
- •Питання
- •1. Загальна характеристика протиріч та перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі
- •2. Характеристика освітньої системи в сша
- •3. Характеристика освітньої системи у Великобританії
- •4. Характеристика освітньої системи у Німеччині
- •5. Характеристика освітньої системи у Франції
- •6. Характеристика освітньої системи в Японії
- •7. Характеристика освітньої системи в Україні
- •8. Загальні тенденції реформування сучасних освітніх систем
- •Питання для самоконтролю:
- •109 Розділ IV. Загальні тенденції структурного реформування освітніх систем у провідних розвинутих країнах світу та в україні Питання
- •1. Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття
- •2. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем
- •3. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •4. Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання
- •Тривалість навчання у початковій школі у різних регіонах світу
- •Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу
- •5. Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку
- •6. Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів в сучасних освітніх системах
- •7. Основні напрями розвитку системи професійної освіти
- •8. Тенденції розвитку системи вищої освіти
- •9. Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти
- •10. Освіта дорослих
- •Література до розділу 2
- •Розділ V: провідні підходи до вирішення завдань підвищення ефективності навчального процесу
- •1. Еволюція підходів до дослідження ефективності школи.
- •2. Основні проблеми сучасних систем освіти та шляхи їх розв'язання
- •Проблеми сучасної освіти та шляхи Їх розв'язання
- •3. Інформаційно-технологічний підхід до вирішення проблеми
- •Розвиток дистанційної освіти в різних регіонах світу (За даними Інституту інформаційних технологій в освіті юнеско)
- •4. Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності
- •Теоретичні “опори” методики когнітивної акселерації [15]
- •Питання для самоконтролю
- •173 Розділ VI. Шляхи диференціації та стандартизації освіти в провідних розвинутих країнах та в україні Питання
- •Література до Розділу 6
- •1. Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі
- •Класифікація диференціації за рівнем освітньої системи, на якому вона здійснюється [20]
- •2. Особливості диференціації навчального процесу у школах сша. Великобританії, фрн, Франції, Японії, України
- •2.А. Особливості диференціації навчального процесу в школах сша
- •2.Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
- •2.Г. Особливості диференціації навчального процесу у школах Франції
- •2.Д. Особливості диференціації навчального процесу у школах Японії
- •2. Е. Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні
- •Можливості диференціації навчання на макто- та мезо-рівнях в українській загальноосвітній середній школі
- •3. Стандарти в централізованих та децентралізованих освітніх системах
- •4. Характеристика моделей європейської школи
- •4.1.Критерії визначення (компоненти) освітньої моделі школи
- •4.2.П'ять освітніх моделей масової західної школи.
- •Питання для самоконтролю
- •201 Розділ VII. Особливості соціалізації особистості в сучасній школі Питання
- •Література: до розділу 7
- •1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві
- •2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи
- •Питання для самоконтролю
- •232 Розділ VIII. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах заходу в XX столітті Питання
- •Література до розділу 8
- •1. Основні причини виникнення та функції альтернативних шкіл
- •2. Розвиток альтернативних шкіл на рубежі хіх-хх століть та у 20-30-х роках XX століття а)нові школи
- •Школа Роже Кузіне
- •Вальдорфські школи
- •Школа Селестена Френе
- •Метод проектів у.Кілпатріка
- •Вінетка-план
- •В) Альтернативні середні школи 20-30-х років
- •3. Альтернативні школи другої половини XX століття
- •Питання для самоконтролю
- •3. Проблема виміру ефективності школи, є актуальною для реформаторів. У опитуванні 1998 року мало місце запитання про важливість шести індикаторів, названих у таблиці, для виміру ефективності школи:
- •9. Чи зможете ви оцінити найвищими балами (а,в) діяльність школи, до якої ходять Ваші діти (питання до батьків дітей, що відвідують державну школу)?
- •2.Б. Батьки, що віддали перевагу іншій школі, розподілилися у своєму подальшому виборі таким чином:
- •3. Успіхи учнів у навчанні оцінюються у сша балами: а,в, с, d, Fail. Якби такими ж балами оцінювали і діяльність школи, яку б Ви поставили оцінку державній школі?
- •4. Як би Ви оцінили діяльність тієї школи (державної), в якій Ви самі працюєте?
- •6. Предметом опитування у 1984 та 1989 роках ставала проблема залежності заробітної платні вчителя від якості його роботи.
- •7. Протягом останніх 15 років ставилось запитання: чи відчуває Ваша школа труднощі у залученні до роботи висококваліфікованих вчителів? Якщо так, то коротко поясніть причини.
- •8. Чи вважаєте Ви необхідним внесення поправок до Конституції сша з питання дозволу молитов у державній школі?
- •9. Які проблеми є найбільш актуальними для сучасної державної американської школи? _______________________
- •11. У ході реформування освітньої системи активно піднімається питання партнерства державної школи з батьками, громадою. У яких формах контакти школи з громадськістю здійснюються найбільш ефективно?
- •Витрати на освіту у 1997 році за секторами (як частка загальних витрат держави та частка внп)
- •289 Кількість та типи вищих приватних навчальних закладів (1997 рік)
- •Зміни в бюджеті міністерства освіти, науки і технологій
- •Частка освітнього бюджету, що витрачається на кожну з освітніх ланок (1997)
- •Тривалість обов'язкової освіти у країнах європейського співтовариства
- •Кількість шкільних днів на рік у країнах європейської о співтовариства
- •Кількість уроків ка тиждень та тривалість одного уроку у школах країн європейського співтовариства початкова освіта
- •Кількість уроків на тиждень та тривалість одного уроку у шкодах країн європейського співтовариства старша середня школа
- •Дослідження залежності ставлення учнів до школи від професійної позиції вчителя
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами ступеня впливу вчителів на формування їх особчстісних якостей (частота позитивних відповідей у %)
- •Частота позитивного сприйняття німецькими та датськими гімназисточки твердження: "Учителі цікавляться думками, оціночними судженнями та почуттями учнів" (у %)
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами перцептивних, комунікативних, експресивних та особистісних якостей учителів
- •Оцінка німецькими та датськими гімназистами дидактичних якостей вчителів (частота позитивних відповідей на запитання у %)
- •Ставлення датських та німецьких гімназистів до процесу навчання (частота висловлюваного судження у %)
- •Ступінь впливу різних чинників на навчальну мотивацію датських та німецьких гімназистів (у %)
- •Література: до розділу 7
- •Література до розділу 8
3. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
До 80-х років XX століття системи дошкільного виховання більшості країн були розвинуті недостатньо, тому що виховання дітей цього віку традиційно вважалось пріоритетом сім'ї. Лише у СРСР та у країнах Східної Європи проводилась цілеспрямована політика розвитку державної системи дошкільного виховання, оскільки до жінок ставились, перш за все, як до учасників виробництва, вони складали більше 50% робітничої сили. У цих країнах від 40 до 70% дітей 3-6 річного віку відвідували дошкільні заклади.
Причиною суттєвих змін у ставленні до організованого дошкільного виховання в усьому світі у 80-х роках XX ст. стали такі чинники:
• широке залучення жінок, навіть матерів, у абсолютній більшості країн світу до праці за межами оселі;
• значне зростання кількості розлучень (у великих містах розлучується кожна третя сім'я), результатом чого стала відсутність достатнього нагляду за значною кількістю дітей дошкільного віку;
• поширення руху за рівноправ'я чоловіків та жінок. Його результатом стало прийняття цілого ряду документів, наприклад, Конвенції 00Н про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Декларації Комітету міністрів Ради Європи про рівноправність жінок та чоловіків тощо;
• проведення широкого кола психолого-педагогічних досліджень, які довели, що раннє дитинство є особливо сенситивним періодом для розвитку інтелектуальних, творчих здібностей особистості. Не розвинуті у цьому віці здібності "згасають", їх не можна компенсувати у майбутньому;
• зростання вимог до якості підготовки професіоналів у сферах сучасного виробництва, яку треба починати з інтенсивного загального розвитку особистості з ранніх років життя [25].
118
Завдання інтенсивного розвитку закладів дошкільного виховання були включені у пріоритетні напрями реформування освітніх систем руду країн світу. Так, наприклад, у США в програмі розвитку освіті; "Америка - 2000" записано: "До 2000-го року всі діти матимуть доступ до високоякісних та розвивальних навчальних програм, які допоможуть підготувати дітей до шкільного навчання". У ФРН поставлене завдання повного забезпечення всіх дітей місцями у дошкільних закладах до 2001 року. Найбільш активно ця система розвивається у Франції: вже в 1993 році дитячі садки відвідувало 35% дворічних дітей, 90% - трирічних та 100", чотирьох та п'ятирічних. У загальному обсязі витрат на освіту частка на дошкільне виховання збільшилася за останні 15 років вдвічі.
Значного розвитку зазнала система дошкільного виховання і у країнах, що розвиваються. Прикладом тут, як вважають дослідники, можна вважати Індію, де уряд розробив спеціальну програму ''Комплексна служба розвитку дитини". Відповідно з цією програмою у країні створена система державних дошкільних закладів для дітей з демократичних версти суспільства, яка поповнила вже існуючу мережу приватних закладів - дуже різноманітних за своїми можливостями та завданнями.
Активне зростання мережі дошкільних закладів є характерним для Китаю (більш ніж втричі за 80-90-ті рр.), південній Кореї (за 80-90-ті рр. відсоток дітей, що відвідують дитячі садки, зріс з 7 до 60%). Однак різниця між розвинутими країнами та тими, що розвиваються, за показниками у сфері дошкільного виховання залишається дуже суттєвою. Якщо у розвинутих країнах дитячі садки відвідують 40 і більше відсотків у віці 3-4 років і 90-100% у 5-річному віці (у підготовчих групах при школах), то у країнах, що розвиваються, охоплення дітей дошкільного віку виховними закладами не перевищує, як правило, 12-15%. В Україні у зв'язку з економічною кризою кількість дошкільних закладів значно зменшилась, що приводить до послаблення рівня підготовки дітей, які вступають до початкової школи.
Характерною особливістю розвитку системи дошкільного виховання у світі в сучасних умовах є різноманіття типів дитячих закладів. Найбільш поширеними з них є: дошкільні (підготовчі) класи при початкових школах; державні, громадські та приватні дитячі садки з режимом повного дня, центри короткострокового нагляду за дітьми (протягом 3-4 годин); дитячі садки при підприємствах для дітей персоналу; дитячі групи при церквах; дитячі садки для дітей з бідних та соціальне неблагополучних сімей; дитячі садки (різної форми власності) для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. Ці заклади мають різні цілі, завдання та методичну забезпеченість.
119
Провідними тенденціями розвитку системи дошкільного виховання є: загальне розширення мережі дошкільних закладів; пріоритетне створення повноцінних дошкільних закладів, що ставлять за мету як турботу про повноцінне харчування, догляд за здоров'ям дітей, так і їх різнобічний розвиток, підготовку до школи, психологічну адаптація до умов наступного навчання; розвиток системи психолого-педагогічного та соціально-педагогічного консультування майбутніх та молодих батьків. Наслідком цих процесів стало подальше зростання кількості дітей 3-4 річного віку у дитячих закладах; перетворення дошкільного виховання на обов'язковий етап шкільної освіти шляхом створення нульових та пропедевтичних класів при державних школах багатьох країн [1, 87-88].