Питання для самоконтролю

1. Які кардинальні культурні зрушення виникли у первісному суспільстві в період мезоліту і неоліту?

2. В чому полягає зміст неолітичної революції в людському суспільстві?

3. Які матеріально-духовні здобутки мала Трипільська культура?

4. Який внесок у матеріальне і духовне життя здійснили скіфи, сармати та кіммерійці на території сучасної України у давні часи?

5. Яку цінність мають залишки матеріальних культури грецьких міст-полісів?

6. В чому виявляється своєрідність слов’янської культури на українських землях?

Тема 3. Культура Київської Русі

1. Витоки та спадковість культури Київської Русі

2. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян

3. Поширення християнської культури на українських землях

Література

1. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. — Москва, 1949. - 143 с.

2. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — Москва, 1982.

3.Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности

XII— XIII вв. — К., 1980. - 166—205 с.

4. Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской XI—XIV вв. — К., 1976.

Ключові терміни і поняття: Київська Русь, полюддя, літописи, берестяні грамоти, кирилиця, билинний епос, апокрифічні твори, філософсько-богословська публіцистика, повчання, агіографічна література, патерики

1. Витоки та спадковість культури Київської Русі

Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури. Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. У часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя. Складність вивчення культури Київської Русі, особливо її ранніх етапів, пояснюється браком писемних джерел. Античні автори, які добре знали Середземномор'я, щонайбільше лише згадували про наших далеких пращурів, про місцевості і народи, які жили на північ від Дунаю і Чорного моря. Серед них Пліній Старший, Тацит Птолемей. У VI-VII ст., коли слов'яни, розселяючись по південному сходу Європи, стали освоювати степи Північного Причорномор'я, відомості про них з'являються у готського хроніста Йордана, візантійського дипломата Пріска Панійського і візантійських письменників Прокопія Кесарійського, Іоанна Ефеського (VI ст.). На початку X ст. Русь була вже добре відома візантійцям. Визначний історик того часу, шанувальник наук і літератури імператор Константин VII Багрянородний (Порфірородний) у своїй книзі “Про управління державою” розповів про сусідні з Візантією народи, у тому числі і про русів. Безіменний персидський географ Х сторіччя в “Книзі меж світу” повідомив багато найцікавіших відомостей про наших предків і їх звичаї, розказав про чудову землю з багатою природою, з красивими містами, населеними майстерними ремісниками. Всі ці джерела характеризують частіше за все зовнішні події східнослов'янської історії. Основне писемне джерело - літопис Нестора “Повість временних літ”. Спираючись на праці невідомих попередників, на свідчення своїх сучасників, легендарні оповіді і героїчний епос древніх русичів, знаменитий літописець розповів нам, “звідки почалась Руська земля”.Цінні відомості дають нам археологія, лінгвістика, фольклористика, етнографія. Вивчення культури Київської Русі у всьому її багатстві і різноманітті можливе тільки на основі комплексного використання всіх існуючих історичних джерел. До цих джерел, крім уже названих, безперечно належать фундаментальні праці видатного українського вченого М.Грушевського “Історія України-Руси”, північнонімецького хроніста другої половини ХІ ст. Адама Бременського (Гельмольда) “Хроніка слов'ян”, відомі “Ізборники Святослава” та ін.